29.03.2023м. СумиСправа № 920/968/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/968/22
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»» (юридична адреса: вул. Лебединська, буд.13, м. Суми, 40021; поштова адреса: вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 03352432)
до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг» (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 00205618);
про стягнення 2750462,19 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Юрченко І.М. (адвокат, довіреність від 22.12.2022 №1Др-52-1222),
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
16.11.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 2199285,16 грн основного боргу, 102266,76 інфляційних збитків, 14596,62 грн. 3% річних, 243277,09 грн. пені, а також відшкодувати судовий збір.
Ухвалою від 18.11.2022 у справі №920/968/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 09.01.2023; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
09.01.2023 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені (вх №111), відповідно до якої позивач просить: 1)збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат на суму 15395,00 грн, 3% річних - 9941,98 грн, пені - 165699,58 грн; 2)стягнути з відповідача на користь позивача 2199285,16 грн основного боргу, 117661,76 грн інфляційних збитків, 24538,60 грн. 3% річних, 408976,67 грн. пені, а також судовий збір.
09.01.2023 відповідач подав відзив на позов (вх №112), в якому відповідач просить: 1)визнати поважними причини пропуску AT «СМНВО-Інжиніринг» строку на подання відзиву у справі №920/968/22 та поновити строк подання відзиву AT «СМНВО-Інжиніринг» у даній справі; 2)залучити даний відзив АТ «СМНВО-Інжиніринг» на позов у справі № 920/968/22 до матеріалів справи; 3)відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «ОГС «Сумигаз» до AT «СМНВО-Інжиніринг» у справі № 920/968/22 в повному обсязі; 4)у разі повного або часткового задоволення позовних вимог AT «ОГС «Сумигаз» до AT «СМНВО-Інжиніринг» у справі №920/968/22 щодо стягнення суми основної заборгованості, зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір: пені - до суми 24327,70 грн, 3% річних - до суми 1459,66 грн.
У підготовчому судовому засіданні 09.01.2023 у справі №920/968/22 в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали:
- першою - прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх №111 від 09.01.2023); задоволено клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку (вх №112 від 09.01.2023), поновлено відповідачу строк для подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи;
- другою - продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 01.02.2023.
26.01.2023 через систему «Електронний суд» позивач подав наступні документи
1)відповідь на відзив (вх №45 від 26.01.2023), в якій відповідач позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити;
2)заперечення на клопотання (заяву) (вх №44 від 26.01.2023), в яких позивач просить відмовити в задоволенні клопотання про зменшення 3% річних та пені на 90%.
Зазначені відповідь на відзив та заперечення долучено до матеріалів справи.
01.02.2023 розгляд справи №920/968/22, призначений в судове засідання на 11:00, не відбувся у зв'язку із відключенням електроенергії в Господарському суді Сумської області, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 01.02.2023 у справі №920/968/22.
Ухвалою від 02.02.2023 у справі №920/968/22 призначено підготовче судове засідання на 01.03.2023.
Ухвалою від 01.03.2023 у справі №920/968/22 закрито підготовче провадження та призначити справу №920/968/22 до судового розгляду по суті в судове засідання на 29.03.2023, 10:30.
У судовому засіданні 29.03.2023 встановлено:
Представник позивача у судове засідання прибув, представник відповідача у судове засідання не прибув, будь-яких заяв та/або клопотань не подав, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений 09.03.2023 належним чином.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та відмовити відповідачу у задоволенні поданого ним клопотання про зменшення на 90% пені та 3% річних.
Суд оголосив відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а також зменшити на 90% нараховані позивачем пеню та 3% річних
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 29.03.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:
01 червня 2020 року між Акціонерним товариством «Сумигаз» (далі - позивач, оператор ГРМ) і Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання-Інжиніринг» (далі - відповідач, споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №42АР400-4118-20 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.
Пунктом 1.1. Типового договору визначено, що цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1.2. договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. договору).
Відповідно до абз. 10 п. 1.4. договору, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. договору обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Згідно з п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. договору).
Пунктом 6.3. договору визначено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п. 6.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктами 7.1.2. та 7.2.1. визначено, що Оператор ГРМ зобов'язується забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього договору, а також оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим договором;
Відповідно до п. 7.3.1. та 7.4.1. споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем, а також споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до п. 10.3. договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Пунктом 12.1. договору встановлено, що цей договір укладається на невизначений строк.
На виконання Закону України "Про ринок природного газу" НКРЕКП постановою від 07.10.2019 №2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами). Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу.
Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Згідно із пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2021 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
Як зазначає позивач річна замовлена потужність об'єкта відповідача на 2022 рік визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу AT "СМНВО - Інжиніринг" за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2020 по 30.09.2021 становить 4103144,01 м3. Між сторонами підписаний та належним чином оформлений акт приймання-передачі газу №СУМ0049545 від 30.09.2021р., в якому визначено РЗП на 2022 рік.
Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача становить 341928,66 м3.
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:
-39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;
-126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;
-314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2766 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:
1) на період з 01 січня 2022 року - у розмірі 1,608 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ);
Щомісячний платіж за розрахунком AT «Сумигаз» на 2021 рік дорівнює 341 928,66 м3 х 1,608 грн. за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу) /12 = 549 821,28 грн.
Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (п. 2 гл.6 р. VI Кодексу газорозподільних систем).
Відповідно до п. 7 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.
Відповідно до матеріалів справи, з червня 2022 року по вересень 2022 року відповідачу надано позивачем послугу з розподілу природного газу (виходячи з річної замовленої потужності) на загальну суму 2199285,16 грн, що підтверджено наступними документами: рахунком на оплату №62007461 від 30.04.2022 та актом наданих послуг №СУМ82012115 від 30.06.2022 на суму 549821,28 грн; рахунком на оплату №62009658 від 31.05.2022 та актом наданих послуг №СУМ82013846 від 31.07.2022 на суму 549821,23 грн; рахунком на оплату №62011792 від 30.06.2022 та актом наданих послуг №СУМ82015984 від 31.08.2022 на суму 549821,33 грн; рахунком на оплату №62013230 від 31.07.2022 та актом наданих послуг №СУМ82018575 від 30.09.2022 на суму 549821,32 грн.
Зазначені акти наданих послуг підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без жодних зауважень.;
Як зазначено позивачем у позові, станом на 15.11.2022 відповідачем заборгованість за період з червня 2022 року по вересень 2022 року за договором у розмірі 2199285,16 грн. несплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з надання послуг з розподілу природного газу, які врегульовані Глави 63 ЦК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відзиві на позов відповідач наголошує, що з кінця лютого 2022 року AT «Сумигаз» фактично не надавало AT «СМНВО-Інжиніринг» послуги з розподілу природного газу та у зв'язку з військовою агресією РФ та частковою окупацією Сумської області AT «СМНВО-Інжиніринг» було припинено виробничу діяльність, крім того, нанесені внаслідок авіаудару Російської Федерації пошкодження виробничим приміщенням, обладнанню та трубопровідним мережам відповідача перешкоджали їхньому використанню за призначенням. Враховуючи викладене, з червня по вересень 2022 року відповідачем фактично не було спожито жодного кубічного метру природного газу, а отже, не було фактично отримано і послуги з його розподілу. Крім того, відповідач посилається на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та на роз'яснення НКРЕКП «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану» від 24.05.2022 і просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи про наявність форсмажорних обставин для відповідача.
Разом з тим, відповідач не надав до матеріалів справи доказів того, що його підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом та відбулось механічне від'єднання від газорозподільної системи, що спростовує заперечення відповідача щодо останнім не отримано послугу з розподілу природного газу з червня по вересень 2022 року.
Відповідач в порядку, визначеному п. 10.3. договору, не надав суду доказів повідомлення позивача про настання для відповідача форсмажорних обставин, що позбавляє відповідача права, яке передбачене п. 10.1. договору, бути звільненим від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором.
Таким чином, заперечення відповідача не доведенні належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов'язання за договором, в той час як відповідач вимоги щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за період з червня по вересень 2022 року не виконав, у зв'язку з чим заборгував позивачу 2199285,16 грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2199285,16 грн вартості наданих послуг з розподілу природного газу за період з червня по вересень 2022 року є законними та обґрунтованими.
Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку та заяви про збільшення позовних вимог позивачем нараховано на стягнення з відповідача 408976,67 грн пені, 24538,60 грн 3% річних, 117661,76 грн інфляційних збитків.
Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу або обґрунтованих заперечень щодо вартості наданих послуг.
Таким чином, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних збитків та пені за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 408976,67 грн пені, 24538,60 грн 3% річних, 117661,76 грн інфляційних збитків.
Разом з тим, у п. 4 прохальної частини відзиву на позов відповідач просить у разі повного або часткового задоволення позовних вимог зменшити на 90% розмір пені - до 24327,70 грн та розмір 3% річних - до 1459,66 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення 3% річних та пені на 90% суд зазначає наступне.
В обґрунтування даного клопотання відповідач зауважує, що AT «СМНВО-Інжиніринг» перебуває у надзвичайно складному фінансовому становищі.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та не скасовано на даний час.
Починаючи з 08.03.2022 Сумською обласною військовою адміністрацією разом з урядом України були створені «зелені коридори» для евакуації мешканців міста Суми, якими скористалися працівники AT «СМНВО-Інжиніринг».
Також, протягом березня 2022 року по об'єктам критичної інфраструктури міста Суми (забезпечення життєдіяльності населення міста Суми) літаками країни агресора неодноразово наносились авіаудари, що створило і для AT «СМНВО-Інжиніринг» неможливість користуватись в нормальному режимі даними життєво важливими послугами.
Вищевказані обставини створили для працівників AT «СМНВО-Інжиніринг» неможливість своєчасного прибуття на місце роботи, виконання дорученої роботи в безпечних для життя умовах, а для AT «СМНВО-Інжиніринг» забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу, у зв'язку з чим, було видано наказ №1203/ВК від 12.03.2022 «Про організацію трудових відносин в AT «СМНВО-Інжиніринг» в умовах воєнного стану».
08.04.2022 Сумська область та місто Суми (за інформацією Сумської обласної військової адміністрації) були звільнені від військ країни агресора, про те, останні щоденно здійснюють повітряні або артилерійські обстріли Сумської області, які вимагають від AT «СМНВО-Інжиніринг» та його працівників обов'язкового дотримання вимог правил цивільного захисту, та в свою чергу створюють об'єктивну неможливість виконання працівниками в повному обсязі виробничих завдань.
Виконання виробничих завдань в структурних підрозділах AT «СМНВО-Інжиніринг» обов'язково передбачає експлуатацію машин, механізмів, устаткування (газове, електричне під високою напругою), транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт (небезпечних та особливо небезпечних), застосування небезпечних речовин, негайна зупинка яких (під час сповіщення про загрозу повітряного або артилерійського обстрілу) без порушення вимог техніки безпеки, пожежних, природоохоронних, технологічних, техногенних та інших правил не можлива, та безумовно створює небезпеку для життя працівників, а також загрозу знищення майна та виробничих приміщень.
У виняткових випадках, за умови відсутності безпеки для життя працівників, останні за їх згодою тимчасово залучались до виконання певних видів робіт.
Відсутність безпечного залізничного, авіаційного, автотранспортного та морського сполучення створює неможливість виконання працівниками дій щодо поставки технологічного обладнання (включаючи отримання дозволів, сертифікатів, пакування, маркування, страхування, декларування тощо), відрядження працівників та інше. А у зв'язку з припиненням транспортного сполучення з Російською Федерацію Товариство фактично втратило можливість доставляти власну продукцію замовникам у країнах Середньої Азії.
Вищевказані обставини, зумовили неможливість виконання AT «СМНВО-Інжиніринг» прийнятих на себе договірних зобов'язань з поставки готової продукції, та отримання за неї оплати, призвело AT «СМНВО - Інжиніринг» до складних фінансово-економічних умов.
Більше того, нестабільність української економіки внаслідок війни призвела до значного підвищення вартості матеріалів та обладнання, необхідним AT «СМНВО-Інжиніринг» для виробництва власної продукції та небажання багатьох контрагентів Товариства продовжувати співпрацю з AT «СМНВО-Інжиніринг» через побоювання неможливості виконання Товариством взятих на себе зобов'язань.
Постановою від 14.04.2022 AT «СМНВО-Інжиніринг» було залучено у якості потерпілого у кримінальному провадженню №42022202510000032, досудове розслідування по якому провадиться за статтею 438 Кримінального кодексу України, за фактом авіанальоту військово-повітряних сил Збройних сил Російської Федерації по м. Суми, в результаті чого внаслідок бомбардування пошкоджено будівлі і споруди, орендовані AT «СМНВО-Інжиніринг».
Зокрема, внаслідок вказаного авіаудару було пошкоджено конструкції цеху № 2, 3 10, 14, 15, 16, 19 адміністративно-побутових корпусів цехів № 2, 14, 16 та трубопровідні мережі.
У відповідності до даних «Звіту з розрахунку вартості відновлення пошкоджених будівель та споруд цехів виробництва ТПА та компресорів, атомних енергетичних насосів та комплектуючого обладнання AT «СМНВО-Інжиніринг» внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» від 20.05.2022 вартість відновлення пошкоджених будівель та споруд цехів виробництва ТПА та компресорів, атомних енергетичних насосів та комплектуючого обладнання AT «СМНВО-Інжиніринг» внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, складає 195046 370 грн з ПДВ.
У подальшому, з метою подолання негативних фінансово-економічних наслідків, мінімізації витрат на енергоносії в умовах обмеженого газового та енергетичного постачання на період опалювального сезону 2022-2023, створення безпечних організаційних та виробничих умов для збереження робочих місць та недопущення масового вивільнення працівників Товариства під час дії воєнного стану в Україні, наказом №82 від 07.10.2022 «Про встановлення режиму неповного робочого тижня» встановлено з 10.10.2022 для всіх працівників AT «СМНВО-Інжиніринг» неповний триденний робочий тиждень тривалістю 24 години.
Крім того, внаслідок початку військової агресії Російської Федерації проти України, та введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 р. № 426, якою було заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1076 «Про заборону вивезення товарів з України на митну територію Російської Федерації» також було заборонено вивезення за межі митної території України товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), торговельною країною та/або країною призначення яких є Російська Федерація.
При цьому до 24.02.2022 відповідачем було укладено контракти на поставку продукції з резидентами РФ на загальну суму 3087723 доларів США згідно «Інформації щодо незавершених фінансово-господарських відносин AT «СМНВО-Інжиніринг» з підприємствами РФ з виготовлення та продажу ТМЦ станом на 26.09.2022».
Крім того, відповідач зазначає, що ним було укладено контракти на придбання товаро-матеріальних цінностей з резидентами РФ на загальну суму 19389171,33 рублів РФ та 7960,00 доларів США на умовах повної попередньої оплати згідно переліку, наведеному в «Інформації щодо незавершених фінансово-господарських відносин AT «СМНВО-Інжиніринг» з підприємствами РФ з купівлі ТМЦ станом на 26.09.2022».
Враховуючи неможливість проведення подальших господарських операцій з резидентами РФ, вартість нереалізованої продукції та суми проведених попередніх оплат за відповідними контрактами за загальну суму 3167323,00 доларів США та 19389171,33 рублів РФ є прямим збитками AT «СМНВО-Інжиніринг».
Також відповідачем здійснюється виробництво продукції військового призначення з метою забезпечення обороноздатності держави за замовленнями підприємств оборонно-промислового комплексу.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд прийняти до уваги майновий стан АТ «СМНВО-Інжиніринг» при визначенні розміру неустойки, що підлягає примусовому стягненню та зменшити розмір 3% та пені на 90%
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд, враховуючи баланс інтересів, приймає до уваги, що позивач є оператором газорозподільних систем та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, виданої за рішенням НКРЕКП №814 від 19.06.2017. Тобто, є підприємством критичної інфраструктури, від роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо. Відсутність коштів у Товариства безумовно вплине на здатність функціонування аварійно-диспетчерських служб підприємства, забезпечення їх паливно-мастильними матеріалами, матеріалами для локалізації витоків газу та, в цілому, унеможливить своєчасне реагування на ймовірні аварії, вибухи, тощо. АТ «Сумигаз» безпосередньо долучилось до укріплення сил територіальної оборони в межах ліцензованої території, надає всіляке сприяння підрозділам ЗСУ (надаються транспортні засоби, виконуються замовлення по забезпеченню необхідними речами, тощо), а відтак потребує стабільного фінансування власної господарської діяльності.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Щодо зменшення 3% річних, суд зауважує, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Приписи статті 625 ЦК України про інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних.
Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також зменшення розміру неустойки (пені) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені на 50% - з 408976,67 грн до 204488,34 грн, частково задовольнивши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних в частині зменшення пені.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2199285,16 грн вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) за період з червня по вересень 2022 року, 204488,34 грн пені, 24538,60 грн 3% річних, 117661,76 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір, розмір якого підтверджений платіжним дорученням №1814 від 11.11.2022 в сумі 38391,38 грн та платіжним дорученням №107 від 09.01.2023 в сумі 2865,55 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 41256,93 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг» (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 00205618) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (юридична адреса: вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021; поштова адреса: вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000, код за ЄДРПОУ 03352432) 2199285,16 грн (два мільйони сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн 16 коп.) основного боргу, 204488,34 грн (двісті чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім грн 34 коп.) пені, 24538,60 грн (двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім грн 60 коп.) 3% річних, 117661,76 грн (сто сімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна грн 76 коп.) інфляційних збитків, а також 41256,93 грн (сорок одна тисяча двісті п'ятдесят шість грн 93 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2023.
Суддя В.Л. Котельницька