вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.03.2023 Справа № 917/1214/22
м.Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС", вул. Польовий стан, буд. 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД", вул.Польова, с.Кривиці, Хорольський район, Полтавська область, 37864
про стягнення 602 493,17 грн
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Представники сторін: не з'явились
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вхід. № 1318/22 від 03.10.2022) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" заборгованості за Договором поставки №227 від 03.08.2020 в розмірі 602 493,17 грн, з яких: 417 293,28грн - сума основного боргу, 37 336,03грн - 20% річних та 147 863,86 грн - інфляційні збитки (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог (вхід. №2248 від 21.02.2023).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Паламарчука В.В.
Ухвалою суду від 12.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження - без виклику сторін.
25.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №9145) відповідно до якого відповідач зазначає, що заборгованість ТОВ "ЕКОАГРОПРОД" перед ТОВ "КРЕМІКС" за Договором поставки №227 від 03.08.2020 складає 242 243,00 грн. Крім того, прохає суд зменшити розмір заявлених штрафних санкцій.
13.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №9788), згідно якої позивач прохав суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" заборгованість за Договором поставки №227 від 03.08.2020 в розмірі 541 254,06грн, з яких: 417 293,28грн - суми основного боргу та 123 960,78грн - інфляційні збитки.
Крім того, від позивача надійшла заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
13.12.2022 від позивача найшла відповідь на відзив (вхід. №9786).
Ухвалою суду від 23.12.2022 здійснено перехід у справі №917/1214/22 від спрощеного позовного провадження до розгляду зазначеної справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 26.01.2023.
03.01.2023 від відповідача надійшли до суду заперечення (вхід. №77 від 03.01.2023) в яких представник відповідача просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80% та зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 5000,00 грн.
25.01.2023 від відповідача до суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання на іншу дату (вхід. №949) для надання можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.
Ухвалою від 26.01.2023 судом відкладено підготовче засідання на 21.02.2023.
20.02.2023 від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання (вхід. №2242), в зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання та надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.
21.02.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення (вхід. №2249), щодо заперечень стосовно посилань відповідача на можливість укладення мирової угоди.
21.02.2023 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вхід. №2248) в частині стягнення з відповідача 23 903,08грн - інфляційних збитків за період по січень 2023 року включно та 37 336,03грн - 20% річних за період до 20 лютого 2023 року включно.
Ухвалою 21.02.2023 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №9788 від 13.12.2022) та про збільшення розміру позовних вимог (вхід. №2248 від 21.02.2023) прийнято до розгляду; подальший розгляд справи здійснюється виходячи з ціни позову - 602 493,17грн, з яких: 417 293,28грн - сума основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 37 336,03грн - 20% річних та 147 863,86грн - інфляційні збитки; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2023.
13.03.2023 від відповідача до суду надійшли пояснення по справі (вхід. №3142) відповідно до яких відповідач визнає заборгованість за трьома видатковими накладними в сумі 242 243,00грн, а також зазначає про намір добровільно та повністю сплатити наявну заборгованість і прохає суд розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 місяців.
14.03.2023 від позивача надійшла заява про проведення засідання без участі їхнього представника (вхід. №3159).
14.03.2023 представники сторін в судове засідання не з'явилися, ухвалою суду від 21.02.2023 явка сторін обов'язковою не визнавалась.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (постачальник за договором; позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" (покупець за договором; відповідач по справі) укладено договір поставки №227 (далі - Договір).
Даний Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2020. У разі, якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення дії договору не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити його, строк дії Договору автоматично продовжується на 1 календарний рік.
Доказів розірвання даного Договору сторонами не надано.
За умовами укладеного Договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначеними цим Договором, виготовити і поставити Покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорм (далі - Товар), а Покупець зобов'язався в порядку та на мовах, визначеними цим Договором, прийняти та оплатити Товар (п. 1.1. Договору).
Ціна Товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується Постачальником в рахунках-фактурах та видаткових вкладних, які мають містити обов'язкове посилання на цей договір (п. 2.1 Договору).
Загальна сума Договору становить підсумок вартості окремих партій Товару, поставленого Покупцю по видатковим накладним протягом строку дії цього Договору (п. 2.2. Договору).
Асортимент Товару погоджується Сторонами шляхом прийняття, до виконання Постачальником заявок Покупця і вказується у видаткових накладних (п. 3.1. Договору).
Позивачем на виконання умов Договору була здійснена поставка товару на загальну суму 672 445,00грн, що підтверджується видатковими накладними №2888 від 22.11.2021, №2886 від 22.11.2021, №3062 від 16.12.2021, копії яких додані позивачем до позовної заяви (а.с.7-9).
Вказаний Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та печаткою підприємства у видаткових накладних.
Відповідно до умов Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару.
При цьому, за твердженням позивача за отриманий товар за вказаними видатковими накладними, відповідач розрахувався частково, в розмірі - 249 202,00грн, лише згідно видаткової накладної №2886 від 22.11.2021, в підтвердження надано бухгалтерську довідку (а.с.10-11).
Так за розрахунком позивача, на момент звернення до суду, заборгованість відповідача за поставлений товар становила 423 243,00грн.
Окрім суми основного боргу, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 83 623,70грн - пені, 123 960,78 грн - інфляційних збитків та 81 426,58грн - 20% річних.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, посилається на те, що позивачем при зверненні до суду не було враховано здійснену ним часткову оплату за поставлений товар, а заборгованість за поставлений товар згідно розрахунку відповідача складає 242 243,00грн. В підтвердження своїх заперечень додано копії платіжних доручень №273 від 23.09.2022 на суму 94 000,00грн та №274 від 26.09.2022 на суму 87 000,00грн.
В подальшому позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №9788), в зв'язку з частковою сплатою заборгованості в розмірі 171 000,00 грн. (платіжними дорученнями №273 від 23.09.2022 та №274 від 26.09.2022). В обґрунтування вказаної заяви, позивач посилався на те, що суму часткової сплати відповідача на підставі ст. 534 ЦК України було зараховано в погашення нарахованих 20% річних в розмірі 81 426,58грн, неустойки в розмірі 83 623,70грн та частково суму загальної заборгованості в розмірі 5 949,72 грн. А тому несплаченою залишається заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 417 293,28грн та 123 960,78грн - інфляційних збитків.
В подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вхід. №2248) в частині стягнення з відповідача 23 903,08грн - інфляційних збитків за період по січень 2023 року включно та 37 336,03грн - 20% річних за період до 20 лютого 2023року включно.
Вказані заяви судом прийняті до розгляду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №227 від 03.08.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар - Комбікорм П5, на загальну суму 672 445,00грн, за наступними видатковими накладними:
- №2888 від 22.11.2021 на загальну суму 30 400,00грн;
- №2886 від 22.11.2021 на загальну суму 307 645,00грн;
- №3062 від 16.12.2021 на загальну суму 334 400,00грн.
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов Договору поставки №227 від 03.08.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, за умовами Договору (Розділ 7) оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару.
В статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає позивач, за поставку товару за вказаними видатковими накладними, відповідач здійснив часткову оплату в сумі 249 202,00грн.
При цьому, як встановлено судом, 23.09.2022 та 26.09.2022 відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 181 000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №273 від 23.09.2022 на суму 94 000,00грн та №274 від 26.09.2022 на суму 87 000,00грн. Однак, позивачем вказана сума не була врахована при зверненні до суду з даним позовом.
Натомість, на підставі ст. 534 ЦК України ним було зараховано ця сума в погашення нарахованих 20% річних в розмірі 81 426,58грн, неустойки в розмірі 83 623,70грн та частково суму загальної заборгованості в розмірі 5 949,72 грн.
Як вбачається з вищевказаних платіжних доручень, в графі призначення платежу вказано: "за комбікорм зг рах №1604 від 08.07.2021, Договір №227 від 03.08.2020", "за комбікорм зг рах №1214 від 25.05.2021, Договір №227 від 03.08.2020", що вказує на те, що відповідачем була сплачена сума основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 227 від 03.08.2020.
При цьому зарахування позивачем перерахованої з боку відповідача суми в розмірі 171 000,00 грн. в якості сплати 20% річних, неустойки (пені) та частково суму загальної заборгованості згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставним.
Адже за ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Так, у випадку визнання судом належним виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати боргу, зарахування позивачем сплаченої суми в якості оплати 20% річних, неустойки (пені) на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України не може вважатись належним, оскільки при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК) слід виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо (ст. 536 ЦК України). Проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.
Враховуючи встановлені судом обставини, щодо часткової сплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 181 000,00грн, яка була сплачена відповідачем до подання позову (позивачем направлено позовну заяву по почті 27.09.2022), що підтверджується платіжними дорученнями №273 від 23.09.2022 та №274 від 26.09.2022, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 242243,00грн.
Крім того, позивачем на підставі умов Договору та приписів чинного законодавства України, нараховано та заявлено до стягнення 37 336,03 грн - 20% річних та 147 863,86 грн - інфляційних збитків.
Відповідно до наданого розрахунку позивачем нараховано:
- 37 336,03грн - 20% річних за період з 10.09.2022 по 20.02.2023 (окремо по кожному зобов'язанню);
- 147 863,86грн - інфляційних збитків за період з січня 2022 по січень 2023 включно (окремо по кожному зобов'язанню).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
При укладенні договору, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором .
Зокрема, пунктом 8.5. Договору передбачено, що якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушення умов Договору поставки № 227 від 03.08.2020, що є підставою для захисту майнових права та інтересів позивача відповідно до приписів 625 ЦК України.
При здійсненні перерахунку інфляційних втрат та 20% річних судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано проведенні відповідачем оплати.
Згідно здійсненого судом перерахунку 20% річних та інфляційних втрат (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання, здійснених відповідачем проплат та в межах визначеного позивачем періоду) сума 20% річних становить 23201,02грн, інфляційних нарахування - 98616,09грн, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом. В іншій частині щодо нарахування 20% річних та інфляційних втрат у позові слід відмовити за безпідставністю.
Перерахунок здійснений за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Щодо клопотання відповідача про зменшення 20% річних та інфляційних нарахувань зазначається наступне. Жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов'язання у строк, визначений умовами Договору, в розумінні ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 242 243,00грн - основного боргу, 98616,09грн - інфляційних збитків та 23 201,02грн - 20% річних. В задоволенні решти позовних вимог - суд відмовляє.
При розгляді клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник посилається на складне фінансове становище (що ускладнює виконання рішення в повному обсязі одним платежем), заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, яка виникла з незалежних від відповідача причин (циклічність виробництва, введенням воєнного стану, перебування директора та засновників ТОВ на військовій службі, аварійним відключенням світла та ін.).
Разом з тим, судом враховано, що порушення виконання зобов'язань зі сторони відповідача мало місце ще у 2021 році, тоді як воєнний стан на території України введено у 2022 році. При цьому, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище жодними належними доказами не підтверджується.
Крім того, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Суд зазначає, що надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
За даних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання відповідачу розстрочення виконання рішення.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Позивач у позовній заяві просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.
За ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При подачі даного позову позивачем сплачено 10683,81грн судового збору за платіжним дорученням від 26.09.2022 за № 7098 (а.с. 5).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що заявлений позивачем позов в межах даної справи задоволено частково, витрати по платі судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 5460,90грн.
Позивачем заявлено до стягнення 15 000,00грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 05.09.2022; акт наданих послуг від 12.12.2022; ордер на надання правничої допомоги №ВІ1108630 від 19.10.2022.
Відповідач заперечуючи проти заявленого розміру витрат, у відзиві зазначив про те, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, а також складності справи, оскільки підготовка процесуальних документів по справі не потребує значних затрат часу для їх складання. В зв'язку з чим прохає зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00грн.
На вказане заперечення суд зазначає, що статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
З урахуванням обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин та баланс інтересів обох сторін, суд, керуючись вищевказаними нормами, вирішив витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 219, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД", (вул.Польова, с.Кривиці, Хорольський район, Полтавська область, 37864, код ЄДРПОУ 36233703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (вул. Польовий стан, буд. 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 30748505) 242243,00грн - основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 23201,02грн - 20% річних, 98616,09грн - інфляційних збитків, 5460,90грн - судового збору, 7500,00грн - витрат на надання правової допомоги.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з лікарняного 05.04.2023р.
Суддя Паламарчук В.В.