(додаткове)
"03" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2813/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.
при секретарі судового засідання Петровій О.О.,
розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (вх. № 2-387/23 від 23.03.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2813/22
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. М. Боровського, 28Б; код ЄДРПОУ 00131713)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Марус Лілії Віталіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 36 755,15 грн;
представники сторін:
від позивача - Лапчева Н.В.,
від відповідача - не з'явився,
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2813/22 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Фізичної особи-підприємця Марус Лілії Віталіївни про стягнення 36 755,15 грн.
Рішенням від 22.03.2023 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Марус Лілії Віталіївни на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» 29 339,33 грн заборгованості за недовраховану електричну енергію, 1 876,14 грн 3% річних, 5 539,68 грн інфляційних втрат, 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
23.03.2023 за вх. № 2-387/23 до суду надійшла заява представника Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 24.03.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви представника Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення на 03.04.2023.
У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заяву та просив її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень щодо заяви не надав, про розгляд заяви повідомлявся належним чином.
03.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, здійснивши аналіз долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» у своєму позові навело попередній орієнтовних розрахунок суми судових витрат, який зокрема включав витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Як встановлено судом, 25.09.2020 між АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як клієнтом та Адвокатським об'єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» як виконавцем було укладено Договір № 137-ОЕМ про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Згідно з п. 1.2. цього договору зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг (п. 3.1. договору).
01.07.2021 між АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та Адвокатським об'єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 137-ОЕМ від 25.09.2020, згідно з п. 4.2. якої розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Згідно з Актом наданих послуг № 39 від 23.02.2023 виконавцем було надано клієнту професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 916/2813/22 на загальну суму 10000,00 грн, а саме:
1) вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики у подібних спорах (витрати часу - 1 год.; вартість послуги - 1000,00 грн);
2) розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази (витрати часу - 1 год., вартість послуги - 1000,00 грн);
3) підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру - позовна заява (витрати часу - 3 год., вартість послуги - 3000,00 грн);
4) участь у судових засіданнях у суді першої інстанції (витрати часу - 5 год., вартість послуги - 5000,00 грн).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Суд касаційної інстанції висловив свою правову позицію у постанові Касаційного Цивільного Суду у складі ВС від 10.11.2021 року по справі № 329/766/18, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується також із правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 329/766/18.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, оцінивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Так, на думку суду, послуги, передбачені п. п. 1, 2 акту наданих послуг охоплюються підготовкою позовної заяви (п. 3 акту).
Також, в ході розгляду справи було проведено два судових засідання: 1) 15.02.2023 - тривалістю 3 хв.; 2) 22.03.2023 - тривалістю 15 хв. Таким чином, на переконання суду, час на послуги щодо участі у судових засіданнях згідно акту є явно завищеним.
Отже, з огляду на приписи ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд частково задовольняє заяву з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та встановлення, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо відповідача.
Крім того, суд враховує, що зважаючи на ціну позову, категорію спору, обсяг поданих доказів, справа № 916/2813/22 не є складною. Розрахунки вартості недоврахованої електричної енергії здійснювалися позивачем за встановленою ПРРЕЕ формулою, що також не могло зайняти багато часу.
За таких обставин, суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (вх. № 2-387/23 від 23.03.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2813/22 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Марус Лілії Віталіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. М. Боровського, 28Б; код ЄДРПОУ 00131713) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини додаткового рішення оголошено 03 квітня 2023 р. Повний текст додаткового рішення складено та підписано 07 квітня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков