майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"07" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/136/23
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон"
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення 189222,07 грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" стягнення 189222,07 грн., з яких: 186385,44 грн. боргу, 2423,01 грн. інфляційних, 413,62 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.02.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.02.2023р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.107-120).
06.03.2023р. від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.121-131).
23.03.2023р. позивачем через Електронний суд подано заяву від 23.03.2023 р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 302815,94 грн., з яких: 299979,31 грн. боргу, 2423,01 грн. інфляційних, 413,62 грн. 3% річних (а.с.133-144).
28.03.2023 заява про збільшення позовних вимог надійшла до суду засобами поштового зв'язку (а.с. 154-169).
Ухвалою суду від 07.04.2023р. вказана заява залишена без розгляду.
28.03.2023р. від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.145-153).
Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2022 року сторонами був укладений договір поставки № ВДТ 374-331/3-22, на виконання умов якого відповідачем здійснено передплату за товар 14.12.2022 року в сумі 50000,00 грн., 16.12.2022 року - 136385,44 грн.
Позивач 15.12.2022 року поставив відповідачу товар, а саме Бензин А-95 в кількості 6112 кілограмів, на загальну суму 372770, 88 грн.
Відповідно до вимог п.8.2 договору строк оплати за поставлений товар до 22.12.2022 року.
Однак, станом на 17.01.2023 року оплата товару покупцем в повному обсязі не здійснена і заборгованість складає 186385,44 грн.
Позивач вказує, що 27.12.2022 року направляв відповідачу претензію про повернення грошових коштів, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині проведення оплати за поставлений товар, позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував до стягнення 2423,01 грн. інфляційних та 413,62 грн. 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позивачем вимог в частині 3% річних та інфляційних.
Вважає, що нарахування інфляційних слід проводити з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020р. №910/13071/19, згідно якої якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
За розрахунками відповідача інфляційні становлять 1491,08 грн., 3% річних -413,62 грн.
Вказав, що підставою нарахування 3% річних та інфляційних стало прострочення сплати основного боргу, що виникло внаслідок незалежних від відповідача обставин, а саме тривалої та безпрецидентної агресії РФ на території України. Через що відповідач має труднощі в реалізації продукції власного виробництва.
Просить зменшити розмір судових витрат позивача за рахунок зменшення суми витрат на правничу допомогу адвоката та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційного збільшення за безпідставністю.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача, вказуючи що обрахунок інфляційних здійснено у відповідності з нормами чинного законодавства.
Відносно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказує, що суд не вправі втручатися в правовідносини адвоката з клієнтом, а має лише оцінити витрати ураховуючи те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що товариство зазнає постійних економічних втрат, у зв'язку з введенням воєнного стану, перебоями у сфері постачання енергоресурсів, форс-мажорних обставин для контрагентів товариства, скорочення інвестиційних витрат тощо. Компанія втратила можливість забезпечувати подальші виробничі процеси: бракує коштів на пальне, енергоносії, витратні матеріали, мінімальний ремонт обладнання.
Не виключенням стало часткове виконання договірних грошових зобов'язань відповідача перед позивачем в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку з відсутністю коштів від реалізації готової продукції, внаслідок виникнення надзвичайних, невідворотних та об'єктивних обставин
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
12.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" (постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець) був укладений договір поставки №ВДТ 374-331/3-22, відповідно до п.п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця Бензин А-95 (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору (а.с.12-22).
Номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятися покупцю зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1.1 договору покупець зобов'язаний на умовах, зазначених у п. 8.2. цього договору, здійснювати оплату за кожну окрему партію товару у строки зазначені у договорі.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця, за умови дотримання покупцем умови оплати.
Згідно п.7.1 договору ціна договору складає 855000,00 грн., 7% ПДВ 59850,00 грн., разом з ПДВ 914850,00 грн.
Відповідно до п. 8.2 договору, оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати в розмірі 50% від вартості товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 банківських днів з дня отримання заявки від покупця. Остаточний розрахунок в розмірі 50% від вартості товару протягом 5 банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної.
Відповідно до Специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторони погодили кількість товару - 15000 кг, вартість за одиницю товару, без ПДВ - 57,00 грн., загальна вартість, без ПДВ - 855000,00 грн., в тому числі ПДВ - 59850, 00 грн., загальна вартість з ПДВ - 914850,00 грн. (а.с.23).
13.12.2022р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №283 на загальну суму 372770,88 грн. (а.с.24).
На підставі рахунку відповідач сплатив позивачу 14.12.2022р. 50000,00 грн. передплати за бензин А-95, 16.12.2022 року - 136385,44 грн. передплати за бензин А-95, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.27, 28).
На виконання умов договору, позивач згідно видаткової накладної №705 від 15.12.2022р. та товарно-транспортної накладної поставив відповідачу товар - бензин автомобільний А-95 на загальну суму 372770,88 грн. (а.с.25, 26).
Зазначені накладні підписані представником відповідача без зауважень.
27.12.2022 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 186477,36 грн. (а.с.29-37).
Відповідач вимог позивача не виконав, суму боргу не погасив.
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" стягнення 189222,07 грн., з яких: 186385,44 грн. боргу, 2423,01 грн. інфляційних, нарахованих за січень 2023р., та 413,62 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.12.2022р. по 17.01.2023р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №ВДТ 374-331/3-22 від 12.12.2022р.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 372770,88 грн. (а.с.25).
Відповідачем було сплачено 186385,44 грн. передоплати (платіжні дорученням на а.с.27, 28).
Виходячи з умов п.8.2 договору остаточний розрахунок за товар відповідач мав провести протягом 5 банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної (15.12.2022р.), тобто до 22.12.2022р. включно.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, а саме нездійснення останнім оплати за поставлений товар та наявність основного боргу в сумі 186477,36 грн. підтверджується наявними у справі доказами та відповідачем не заперечується.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів погашення боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 186477,36 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 2423,01 грн. інфляційних, нарахованих за січень 2023р., та 413,62 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.12.2022р. по 17.01.2023р. , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок (а.с.10-11), суд встановив, що ним невірно виконано нарахування інфляційних втрат, оскільки застосовано розмір індексу інфляції за січень 2023р. - 101,30%, замість 100,80%. Індекс інфляції в розмірі 101,3% мав місце в січні 2022 р.
Згідно розрахунку суду, здійсненого з урахуванням індексу інфляції 100,80 та вихідних даних позивача, розмір інфляційних втрат, нарахованих за січень 2023 року на суму боргу 186385,44 грн., становить 1491,08 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
В стягненні 931,93 грн. інфляційних суд відмовляє, за безпідставністю їх нарахування.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо порядку та суми нарахування інфляційних.
Відносно нарахування 3% річних, суд звертає увагу, що за приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, оскільки видаткова накладна була підписана сторонами 15.12.2022р., обчислення строку 5 банківських днів для проведення остаточного розрахунку слід здійснювати починаючи з наступного дня.
Таким чином, останній день строку для проведення розрахунків відповідачем припадає на 22.12.2022р., а відповідно прострочення даного строку слід рахувати з 23.12.2022р.
Виконавши власний розрахунок 3% річних за період з 23.12.2022р. по 17.01.2023р. на суму боргу 186385,44 грн., суд встановив, що їх розмір становить 398,30 грн., і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.
В стягненні 15,32 грн. 3% річних суд відмовляє, в зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 188274,82 грн., з яких: 186385,44 грн. боргу, 1491,08 грн. інфляційних, 398,30 грн. 3% річних.
У стягненні 931,93 грн. інфляційних та 15,32 грн. 3% річних суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2824,12 грн., сплачений із задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки позивачем не подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, розподіл вказаних витрат суд не здійснює.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м.Київ, вул.Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (12110, Житомирська обл., смт.Іршанськ, вул.Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 39391950)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" (18000, м. Черкаси, вул.Байди Вишневецького, 37, код ЄДРПОУ 37400380):
- 186385,44 грн. боргу,
- 1491,08 грн. інфляційних витрат,
- 398,30 грн. 3% річних,
- 2824,12 грн. - витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня підписання рішення.
Рішення підписано: 07 квітня 2023 р.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивачу (рек. з повід.)
3,4 - відповідачу (рек. з повід,)