вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.03.2023м. ДніпроСправа № 904/617/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, смт Магдалинівка)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Воронов Ю.В.;
від відповідача: Трикоза Т.В;
вільний слухач: Левченко В.Р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" про стягнення заборгованості за договором поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 в загальному розмірі 625811,53грн, з якої: 389518,55грн основного боргу, 128807,73грн пені, 96792,25грн інфляційних втрат, 10693,00грн трьох відсотків річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі пункту 6.4 договору та частини 2 статті 625 ЦК України нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2023.
27.02.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Щодо вимог про стягнення основної заборгованості просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, на підтвердження чого надав докази сплати.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що поставка товару є бездоговірною, а тому відсутність укладеного між сторонами договору виключає застосування його положень до господарських відносин сторін, зокрема здійснення відповідних нарахувань і не може бути підставою позовних вимог про стягнення нарахованих штрафних санкцій.
28.02.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що здійснені відповідачем дії з оплати 50% суми рахунку №217 від 13.08.2021 та прийняття товару за видатковою накладною №348 від 30.11.2021 свідчать про укладання між сторонами договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021, а тому є правомірним нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару.
У судовому засіданні 02.03.2023 оголошено перерву до 14.03.2023.
13.03.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що останній не заперечує щодо отримання товару за видатковою накладною №348 від 30.11.2021, однак заперечує щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем оплачений товар протягом 7 днів з дня отримання вимоги позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 28.03.2023.
У судовому засіданні 28.03.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 у розмірі 389518,55грн, пені - 128807,73грн, 3% річних - 10693,00грн та інфляційних втрат - 96792,25грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами (чи існував між сторонами договір поставки, укладений у письмовій формі, чи була здійснена відповідна поставка товару на виконання письмового договору), які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенні з огляду на наступне.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №217 від 13.08.2021: товар - насос Murzan SBR-SL-HVLC-6F-4SX4YFG/FL/FG-BDA-HT-T; кількість - 1шт; ціна без ПДВ 472913,70грн; подвійний всмоктуючий бункер Murzan; кількість - 1шт; ціна без ПДВ 100053,01грн; довгий радіусний лікоть 4 "х36"; кількість - 3шт; ціна без ПДВ 35468,52грн; мембрана FG-457-LC; кількість - 4шт; ціна без ПДВ 24880,92грн; збірка Е (Блок регулювання повітря); кількість - 1шт; ціна без ПДВ 15881,43грн; усього разом з ПДВ 779037,10грн (а.с. 22 том 1).
27.08.2021 відповідачем було сплачено позивачу 389518,55грн за вказаним рахунком.
Зазначене підтверджується платіжним дорученням №1028 від 27.08.2021, де в призначенні платежу зазначено: «Оплата за насос зг. рах. 217 від 13.08.2021» (а.с. 23 том 1).
Відповідно до видаткової накладної №248 від 30.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв товар: насос Murzan SBR-SL-HVLC-6F-4SX4YFG/FL/FG-BDA-HT-T; кількість - 1 шт.; ціна без ПДВ 472913,70грн; подвійний всмоктуючий бункер Murzan; кількість - 1шт; ціна без ПДВ 100053,01грн; довгий радіусний лікоть 4 "х36"; кількість - 3шт; ціна без ПДВ 35468,52грн; мембрана FG-457-LC; кількість - 4шт; ціна без ПДВ 24880,92грн; збірка Е (Блок регулювання повітря); кількість - 1шт; ціна без ПДВ 15881,43грн; усього разом з ПДВ 779037,10грн (а.с. 26 том 1).
Щодо твердження позивача про те, що вказаний товар був поставлений на виконання договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 у редакції, доданій останнім до матеріалів справи, слід зазначити про таке.
Позивач вказав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник передає, а покупець приймає у власність товар в кількості, асортименті та ціною, що визначені сторонами у відповідній специфікації. Специфікація оформлюється на кожну окрему партію товару, і є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.3 договору визначено, що покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
- 50% від загальної суми відповідної партії товару, що зазначена у специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника;
- 50% від загальної суми відповідної партії товару, що зазначена у специфікації, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання товару та підписання покупцем відповідної видаткової накладної на товар, але з урахуванням п. 3.5 цього договору.
У разі порушення строків виконання грошового зобов'язання, встановленого цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги про сплату штрафу (п. 6.4 договору).
Цей договір набирає чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 8.1 договору).
Спір між сторонами виник саме з приводу не оплати відповідачем отриманого товару і як стверджує позивач, поставленого саме в рамках договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.27)).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Так, факт укладення між сторонами договору у письмовій формі може бути підтверджений виключно письмовим екземпляром такого договору, підписаним уповноваженими представниками сторін.
Однак, до матеріалів справи позивачем не надано письмового екземпляру договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021, підписаного відповідачем.
Окремо слід надати оцінку посиланням у рахунку та видатковій накладній на договір поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021.
Суд зазначає, що саме лише посилання у наведених рахунку та видатковій накладній на договір поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 не є доказом укладання між сторонами договору з цими самими реквізитами (номером та датою) саме у наданій позивачем редакції.
За таких обставин, позивачем не доведено факт укладання між сторонами договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 у редакції, наданій позивачем.
Разом з цим, як було встановлено судом відповідно до видаткової накладної №248 від 30.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв товар: насос Murzan SBR-SL-HVLC-6F-4SX4YFG/FL/FG-BDA-HT-T; кількість - 1шт; ціна без ПДВ 472913,70грн; подвійний всмоктуючий бункер Murzan; кількість - 1шт; ціна без ПДВ 100053,01грн; довгий радіусний лікоть 4 "х36"; кількість - 3шт; ціна без ПДВ 35468,52грн; мембрана FG-457-LC; кількість - 4шт; ціна без ПДВ 24880,92грн; збірка Е (Блок регулювання повітря); кількість - 1шт; ціна без ПДВ 15881,43грн; усього разом з ПДВ 779037,10грн (а.с. 26 том 1).
Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом отримання відповідачем поставленого товару на підставі видаткової накладної №248 від 30.11.2021, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною п'ятою статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст. 692 ЦК України).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось доказів наявності з боку відповідача претензій щодо найменування, кількості, якості товару, як не подавалось і доказів відмови від товару та повернення такого товару позивачу.
Таким чином, підписавши видаткову накладну відповідач погодився з найменуванням, кількістю, якістю та ціною такого товару.
Строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, за видатковою накладною №348 від 30.11.2021 настав 01.12.2021.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що така заборгованість виникла на підставі саме договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021, оскільки, як було встановлено судом, зазначений договір поставки, в редакції наданій позивачем, відповідачем не підписувався. Доказів прийняття відповідачем умов, викладених у договорі, матеріали справи не містять.
Отже, у даному випадку має місце укладання сторонами договору поставки у спрощений спосіб шляхом отримання відповідачем від позивача товару на підставі видаткової накладної №348 від 30.11.2021
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 389518,55грн слід визнати обґрунтованими.
Як свідчать наявні у справі докази (а.с. 57 том 1) відповідач здійснив погашення заборгованості з оплати за поставлений товар за видатковою накладною на суму 389518,55грн платіжним дорученням №310 від 03.02.2023.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (02.02.2023), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 389518,55грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 6.4 договору поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 в розмірі 128807,73грн за загальний період з 01.01.2022 по 01.12.2022, відповідно до розрахунку, викладеного у позовній заяві (а.с. 5 том 1).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 цього Закону).
Враховуючи, що між сторонами договір поставки ТМЦ №0813-21Г від 13.08.2021 не укладений, а сплата пені за порушення строків оплати поставленого товару законом не встановлена, суд вважає, що розмір і базу нарахування пені сторонами не визначено, як наслідок, підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені відсутні.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з цим, наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 96792,25грн за загальний період з січня 2022 року по листопад 2022 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у сумі 10693,00грн за період з 01.01.2022 по 01.12.2022.
Судом не встановлено порушень у здійсненому позивачем розрахунку 3% річних.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 10693,00грн - 3% річних, 96792,25грн - інфляційних витрат. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 389518,55грн провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 9387,18грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2689 від 12.01.2023 (а.с. 8 том 1).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення 389518,55грн, то судовий збір у розмірі 5842,79грн (9387,18 - (236292,98 * 1,5%) = 5842,79) може бути повернутий з державного бюджету за клопотанням позивача.
Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 1612,28грн (107485,25 х 3544,39/236292,98 = 1612,28).
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 625811,53грн, з якої: 389518,55грн основного боргу, 128807,73грн пені, 96792,25грн інфляційних втрат, 10693,00грн трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (51100, Дніпропетровська обл., смт. Магдалинівка, вул. Радянська, буд. 2, ідентифікаційний код: 25522107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 20, ідентифікаційний код: 40354785) 10693,00грн - 3% річних, 96792,25грн - інфляційних витрат та 1612,28грн - витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" 128807,73грн - пені.
Закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Індастрі Груп" 389518,55грн - основного боргу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 07.04.2023.
Суддя В.О. Татарчук