вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4990/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Торговий Дім "Промтехцентр", м. Київ
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 3 426 192,87 грн.
Представники:
від позивача Щербань Т.М.
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промтехцентр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 3 280 000,00 грн., що складають заборгованість за договором поставки № 428-2 від 21.06.2022; 120 085,71 грн. - інфляції грошових коштів та 26 107,16 грн. - річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язаннь за договором поставки № 428-2 від 21.06.2022, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
У відзиві на позов відповідач підтверджує факт поставки товару за спірним договором на загальну суму 3 630 000,00 грн., проте зазначає, що доводи позивача в позовній заяві стосовного того, що відповідачем протиправно не здійснено оплату за партію товару є хибними, посилаючись на таке.
Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємств, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов'язків за чинними контрактами, проте незалежно від вищезазначених обставин відповідачем приймаються всі необхідні заходи щодо погашення заборгованості за спірним договором.
У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погоджується та вказує про те, що відповідачем на виконання п. 12.3 спірного договору не було надано сертифікат ТПП України про засвідчення настання форс-мажорних обставин по договору поставки № 428-2 від 21.06.2022 в частині створення заборгованості.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження причинного зв'язку між форс-мажорною обставиною та невиконанням зобов'язання за спірним договором.
Відсутність у відповідача необхідних коштів для виконання оплати по спірному договору не є випадком непереборної сили.
З огляду на викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 30.12.2022 позовну заяву Товариства з обмежено відповідальністю "Торговий Дім "Промтехцентр" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
13.01.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.01.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2023, з подальшим його відкладенням до 01.03.2023.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2023, про що постановлено ухвалу від 01.03.2023.
21.03.2023 від відповідача до канцелярії суду надійшло заява про відкладення розгляду справи, яка задоволена судом, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 28.03.2023.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
28.03.2023 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
21.06.2022 між Товариством з обмежено відповідальністю "Торговий Дім "Промтехцентр" (Постачальник) та Акціонерним товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Покупець) укладено Договір поставки № 428-2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця механічні запасні частини до техніки САТ (ДК 021:2015:34320000-6 механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів), а Покупець зобов'язується його прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Найменування, номенклатура, технічні характеристики, комплектація, кількість та ціна за одиницю товару, що буде постачатися Покупцю, зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється за заявкою Покупця (п. 1.2 Договору).
Покупець зобов'язаний на умовах, зазначених у п. 8.2 цього договору, сплачувати за товар (п. 2.1.1 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору Постачальник зобов'язаний поставити Покупцю товар згідно специфікації протягом 30 робочих днів з дня укладання Договору.
Датою поставки є дата передачі товару Постачальником Покупцю, що підтверджується підписами сторонами накладними на відпуск товару (видатковою накладною) (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору ціна Договору складає 4 891 428,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 815 238,00 грн., що відповідає загальній сумі специфікації.
Оплата товару здійснюється впродовж 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної (п. 8.2 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.07.2022 включно (п. 14.1 Договору).
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов'язань за договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору (п. 14.2 Договору).
Сторонами складено та підписано Специфікацію від 21.06.2022 до спірного договору, відповідно до якої визначено найменування товару, технічні характеристики, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість у т.ч. ПДВ складає 4 891 428,00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив товар на загальну суму 4 891 428,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 49 від 18.07.2022 на суму 1 261 428,00 грн. та № 104 від 02.09.2022 на суму 3 630 000,00 грн.
Відповідачем було частково сплачено за отриманий товару на суму 1 611 428,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 35-39).
Таким чином, відповідач у визначений пунктом 8.2 договору термін, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 3 280 000,00 грн., що й стало причиною виникнення спору.
Таким чином, не сплата відповідачем грошових коштів за отриманий товар становить 3 280 000,00 грн., що й стало причиною виникнення спору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів погашення заборгованості з оплати товару на зазначену вище суму, відповідач, на момент розгляду спору не надав.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вимоги позивача, щодо стягнення суми основного боргу, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з наданим позивачем розрахунком здійсненим за кожною видатковою накладною окремо, останнім до стягнення заявлені річних за загальний період прострочення з 08.08.2022 по 20.12.2022 в сумі 26 107,16 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період з серпня 2022 року по листопад 2022 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до здійсненого господарським судом перерахунку, встановлено, що розрахунок річних здійснений без урахування вимог статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку для виконання зобов'язання, у зв'язку з чим до стягнення підлягають річні в сумі 24 805,01 грн.
Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення.
З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан, що пов'язаний із запровадженням воєнного стану.
Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір договором поставки № 428-2 від 21.06.2022 погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Необхідно врахувати, що Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи 18.07.2022 та 02.09.2022 поставлений позивачем товар, усвідомлювало необхідність його оплати у передбачені законом строки, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Окремо суд звертає увагу, що як укладення спірного договору, так і безпосередньо спірна поставка товару відбулась вже після введення воєнного стану в країні, таким чином відповідач був зобов'язаний та мав можливість оцінити всі обставини, за яких між сторонами виникли господарські правовідносини, отже, обставини, які вже існували на час виникнення спірних правовідносин, не можуть бути визнані форс-мажорними в подальшому.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 428-22 від 21.06.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, з огляду на таке, що такі зобов'язання виникли у відповідача через декілька місяців після виникнення вказаних обставин.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, сам факт укладення договору поставки від 21.06.2022, а також здійснення поставки товару 18.07.2022 та 02.09.2022, свідчить про фактичне ведення господарської діяльності відповідача. Слід також відзначити що держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, Соломянський район, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промтехцентр" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6; код ЄДРПОУ 39893851) 3 280 000,00 грн. - основного боргу, 24 805,01 грн. - річних; 120 085,71 грн. - інфляції грошових коштів, 51 373,36 грн. - судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 07.04.2023.
Суддя І.Ф. Мельниченко