79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.10.07 Справа № 1/323-26/134
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Кузя В.Л.
Мурської Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір» від 12.07.2007 р. вих. № 132
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 р.
у справі № 1/323-26/134
за позовом ЗАТ АКБ “Львів», м.Львів
до ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір», м.Львів
про стягнення 33 897, 99 грн. заборгованості за кредитним договором
За участю представників сторін:
від позивача -Михайлишин О.Р. (начальник юридичного відділу, довіреність від 10.09.2007 р. № 1695/1-7 в матеріалах справи),
Шепа І.Е. (головний спеціаліст по економічній безпеці банку, довіреність від 14.05.2007 р. в матеріалах справи, а.с.21);
від відповідача -не з»явився
Представникам позивача роз»яснено їх права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови суду від 01.10.2007 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 р. у справі № 1/323-26/134 (суддя Деркач Ю.Б.) позов задоволено повністю за обгрунтованістю та доведеністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 33 000 грн. заборгованості по кредиту, 436, 68 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, 414, 99 грн. пені, 338, 51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що справа розглянута в першому судовому засіданні; відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, хоча господарському суду була відома його адреса: м.Львів, вул.Патона, 24, яка зазначена в кредитному договорі; частково задоволивши позовні вимоги, суд першої інстанції тим не менше поклав всі судові витрати на відповідача, що суперечить ст.84 ГПК України.
Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштового повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення про вручення знаходиться в матеріалах справи). Крім того, 06.08.2007 р. директор ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір» отримав копію ухвали від 03.08.2007 р. на руки, про що свідчить його підпис на звороті у лівому нижньому куті оригіналу останньої.
Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.08.2007 р. була визнана необов»язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.02.2006 р. між ЗАТ АКБ “Львів» (кредитодавець за договором, позивач у справі) і ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір» (позичальник за договором, відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 11, за яким позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 33 000 грн. з встановленням 23 % річних за користування кредитом і терміном його погашення -не пізніше 21.02.2007 р. (а.с.13-14).
Для забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору між сторонами 22.02.2007 р. укладено договір застави майна № 22/02/06-11 (а.с.11-12).
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 р. у справі № 1/323-26/134 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір» - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов»язується своєчасно, в терміни, визначені кредитним договором, повернути банку кредит і плату за користування ним.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов»язань за кредитним договором не виконав, докази погашення 33 000 грн. заборгованості по кредиту, 436, 68 грн. несплачених відсотків за користування останнім у матеріалах відсутні.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник у такому разі зобов»язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день. Таким правом і скористався позивач, нарахувавши відповідачу пеню на загальну суму 414, 99 грн.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що в даному випадку відповідачем зроблено не було.
Покликання апелянта на розгляд справи в першому судовому засіданні не заслуговують на увагу, оскільки ГПК України не встановлено кількість судових засідань, за результатами проведення яких господарський суд може приймати рішення по справі. Господарський суд, виконавши умови щодо належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання, розглянув справу за наявними в ній матеріалами згідно з ст.75 ГПК України.
Твердження відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, хоча господарському суду була відома його адреса: м.Львів, вул.Патона, 24, яка зазначена в кредитному договорі, є необгрунтованими, так як суд першої інстанції виконав умови ст.64 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до довідки ЄДРПОУ (а.с.19) ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір» зареєстроване як суб»єкт підприємницької діяльності за адресою: 79053, м.Львів, вул.В.Великого, 33, куди і була направлена ухвала Господарського суду Львівської області від 27.03.2007 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте остання повернена без вручення поштою з відміткою “за закінченням терміну зберігання» (а.с.2 А).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).
Безпідставними також є покликання відповідача на неправильний розподіл судових витрат. Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України при задоволенні позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. З пункту 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення чітко вбачається, що суд задоволив позов повністю.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 р. у справі № 1/323-26/134 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс-Ампір» - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя В.Л.Кузь
Суддя Х.В.Мурська