06.04.2023
Справа № 522/3934/23
Провадження № 2-з/522/126/23
06 квітня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 522/3934/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С. О., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В. В., про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та поновлення запису в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно.
04 квітня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо вказаної квартири.
Заява обґрунтована тим, що позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С. О., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В. В., про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та поновлення запису в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вважає, що іпотекодержатель у позасудовому порядку не мав права звертати стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, при здійсненні державної реєстрації переходу права власності на спірну квартиру державним реєстратором було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про іпотеку», а іпотечний договір є нікчемним. Вказує, що відповідач активно щоденно демонструє квартиру потенційним покупцям, позивач не має фізичного доступу до спірної квартири, змінено замки на вхідних дверях, вивезено усе рухоме майно і предмети побуту, належні родині позивача, а тому існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову у заявлених видах, з метою убезпечення вчинення будь-яких дій з боку ТОВ «Кей-Колект» та недопущення виникнення нових судових процесів.
Дослідивши заяву та матеріали справи в межах розгляду даної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При встановленні виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Як слідує з матеріалів справи, предметом позову є вимоги немайнового характеру про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та поновлення запису в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно, а тому накладення арешту на нерухоме майно не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із пред'явленими позовними вимогами.
При цьому, такий вид забезпечення позову може застосуватись лише у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 501/866/20.
Крім того, вимога про заборону будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири не є ефективним заходом забезпечення позову, оскільки заборона суб'єктам реєстраційних дій вчиняти реєстраційні дії має передбачати чітко визначені дії щодо предмета спору, що забороняються вчиняти, а не будь-які дії.
Подібні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 916/2262/22, 01 березня 2023 року у справі № 522/5863/21.
Також у заяві про забезпечення позову не зазначено підстав вжиття заходів забезпечення позову, визначених ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149-154, 260, 261, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА