пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
04 квітня 2023 року Справа № 903/165/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ.УА”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковель-Вапно”
про стягнення 26772,89 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газ.УА” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковель-Вапно” про стягнення за період з 30.08.2022 по 23.12.2022 - 26772,89 грн, з них 23937,44 грн інфляційних втрат та 2835,45 грн - 3 % річних.
При обґрунтуванні позовних вимог посилається на несвоєчасне виконання за період з 30.08.2022 по 23.12.2022 відповідачем зобов'язання згідно договору №24 від 07.05.2020, що встановлено рішенням Господарського суд Волинської області від 24.10.2022 по справі № 903/711/22 про стягнення 391835,82 грн(встановлено прострочення оплати з 15.07.2022 по 29.08.2022).
Ухвалою суду від 13.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
Відповідач в судове засідання 14.03.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301040541726.
В судовому засіданні 14.03.2023 представник позивача зазначив, що не отримував відзиву відповідача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 14.03.2023 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023.
Ухвалою суду від 14.03.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 04.04.2023.
31.03.2023 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи 04.04.2023 без участі представника позивача, вказав, що станом на 30.03.2023 борг не сплачену, а тому просить позов задовольнити повністю. Дана заява долучена до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 04.04.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301040538920.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
рішенням Господарського суду Волинської області від 24.10.2022 у справі № 903/711/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ.УА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковель-Вапно” про стягнення 391835,82 грн задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковель-Вапно” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ.УА 389104,60 грн, з них 375155,09 грн основного боргу, 6780,96 грн інфляційних втрат, 1418,24 грн - 3 % річних та 5750,31 грн витрат по сплаті судового збору; у позові на суму 8481,53 грн - відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 15.11.2022 (а.с.14-19).
Відповідач сплачував суму заборгованості визначену рішенням суду частинами, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 234 від 15.11.2022 на суму 50000,00 грн; №236 від 17.11.2022 на суму 100000,00 грн; №245 від 21.11.2022 на суму 80000,00 грн; №275 від 08.12.2022 на суму 50 000,00 грн; №287 від 16.12.2022 на суму 30000,00 грн; №295 від 23.12.2022 на суму 65155,09 грн; № 297 від 26.12.2022 на суму 13949,51 (а.с.20-26).
Позивач з метою досудового врегулювання спору надіслав відповідачу лист вимогу № 1 від 07.02.2023 про сплату в добровільному порядку 26772,89 грн, з них 23937,44 грн інфляційних втрат та 2835,45 грн - 3 % річних, однак дана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт просточення сплати боргу за період з 15.07.2022 по 29.08.2022 по договору про постачання електричної енергії споживачу № 24 від 07.05.2020 встановлений рішенням Господарського суду Волинської області від 24.10.2022 у справі № 903/711/22, що набрало законної сили 15.11.2022, не доказується при розгляді даної справи, у якій беруть участь та сама особа, стосовно якої встановлено цю обставину.
Предметом спору у справі, що розглядається є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат, за інший період ніж у справі № 903/711/22, між тими самими сторонами.
Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або і в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під час розгляду справи №903/711/22 Господарський суду Волинської області надав правову оцінку порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару та наявності заборгованості.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І “Загальні положення про зобов'язання” книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань(договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 30.08.2022 по 23.12.2022 - 23937,44 грн інфляційних втрат, 2835,45 грн - 3% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування, а саме його кінець, оскільки не враховано, що день оплати боргу, не враховується при здійсненні нарахувань, а тому здійснивши власний перерахунок відповідно до якого підставними до стягнення є:
- інфляційні втрати в сумі 19417,20 грн: з 30.08.2022 по 31.10.2022 на суму 375155,09 грн - 16685,02 грн; з 01.11.2022 по 16.11.2022 на суму 325155,09 грн - 2276,09 грн; з 01.12.2022 по 22.12.2022 на суму 65155,09 грн - 456,09 грн;
- 3 % річних в сумі 2804,62 грн: з 30.08.2022 по 14.11.2022 на суму 375155,09 грн - 2374,27 грн; з 15.11.2022 по 16.11.2022 на суму 325155,09 - 53,45 грн; з 17.11.2022 по 20.11.2022 на суму 225155,09 грн - 74,02 грн; з 21.11.2022 по 07.12.2022 на суму 145155,09 грн - 202,82 грн; з 08.12.2022 по 15.12.2022 на суму 95155,09 - 62,57 грн; з 16.12.2022 по 22.12.2022 на суму 65155,09 грн - 37,49 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 4551,07 грн, з них 30,83 грн - 3% річних, 4520,24 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 22221,82 грн, з них 19417,20 грн інфляційних втрат, 2804,62 грн - 3 % річних, в іншій частині позову про стягнення 4551,07 грн, з них 30,83 грн - 3% річних, 4520,24 грн інфляційних втрат відмовити через безпідставність.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2227,75 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковель-Вапно” (вул.Заводська,1, смт.Люблинець, Ковельський район, Волинська область, 45034, код ЄДРПОУ 38695393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ.УА” (вул.Олексія Терьохіна,8А, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42468262) 22221,82 грн (двадцять дві тисячі двісті двадцять одну гривню 82 коп.), з них 19417,20 грн інфляційних втрат, 2804,62 грн - 3 % річних, а також 2227,75 грн (дві тисячі двісті двадцять сім гривень 75 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В позові про стягнення 4551,07 грн, з них 30,83 грн - 3% річних, 4520,24 грн інфляційних втрат - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення 07.04.2023.
Суддя А. С. Вороняк