83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.10.07 р. Справа № 41/246пн
Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В., при секретарі судового засідання Настич Л. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Малого приватного підприємства “Енергія» м. Донецьк
до відповідача: Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю
прокурора:
представників сторін:
від позивача: Нікітін В. В. - дир.
від відповідача: Сичова І. О., Затучний О. Г. - за довір.
КП “БТІ у м. Донецьку» - Кочеткова В. В. - за двір.
Позивач, Мале приватне підприємство “Енергія» м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі - продажу господарських будівель від 20.12.2001 р., акт розмежування меж земельної ділянки, затверджений Донецьким міським центром Державного земельного кадастру, опис меж відведеної земельної ділянки, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради про передачу земельної ділянки в оренду Малому приватному підприємству “Енергія» м. Донецьк для експлуатації існуючого будинку гаражу в Куйбишевському районі від 18.06.2003 р. № 294/6 і наполягає на тому, що спірна земельна ділянка площею 24 м. кв., розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143 а, була виділена йому на законних підставах.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька, проти позову заперечує і стверджує, що правомірність використання ним спірної земельної ділянки підтверджена актом на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3088 га, до складу якої входять і спірні 24 м. кв., а також рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.10.1999 р. № 393/1 “Про надання в постійне користування земельної ділянки Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька під розміщення існуючих споруд у Куйбишевському районі». Вказане рішення в установленому чинним законодавством порядку скасоване не було, тому податковий орган на законних підставах використовує спірну земельну ділянку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька належить до системи органів державної податкової служби України і, в силу приписів ст. 7 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону від 24.12.1993 р. № 3813-XII (зі змінами та доповненнями), є юридичною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.10.1999 р. № 393/1 Державній податковій інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька у постійне користування була передана земельна ділянка загальною площею 0,3088 га під розміщення існуючих будівель та споруд по вул. Куйбишева, 143 а.
27.01.2000 р. у виконання п. 4.1 вказаного рішення Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька отримала акт на право постійного користування землею № 6-134.
Як вбачається з опису меж належної податковому органу земельної ділянки, приведеного у плані зовнішніх меж землекористування, станом на 27.01.2000 р. (на дату видачі акту на право постійного користування землею) суміжними землекористувачами відповідача були: від А до Б - Донецька міська рада, від Б до В - Відкрите акціонерне товариство “Донецький комбінат меблевих деталей “КАСКАД», від В до А - Відкрите акціонерне товариство “Донвуглеводоканал».
Факт погодження меж виділеної Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька земельної ділянки площею 0,3088 га з суміжними землекористувачами підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту встановлення меж земельної ділянки від 20.10.1999 р. (арк. справи 78), підписаним повноважними особами Управління земельних ресурсів по Куйбишевському району, Відкритого акціонерного товариства “Донецький комбінат Меблевих деталей “КАСКАД», Відкритого акціонерного товариства “Донвуглеводоканал» та скріпленим печатками цих суб'єктів.
20.12.2001 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький комбінат меблевих деталей “КАСКАД» та Філією будівельно - монтажного кооперативу “Енергія», на базі якої в подальшому було створене Мале приватне підприємство “Енергія» м. Донецьк (цей факт не заперечується позивачем), був укладений договір купівлі - продажу гаражу, що знаходиться по вул. Куйбишева, 143 а та на плані зазначений під літерою Л-1. Загальна площа відчужуваного гаражу складає 692,60 кв. м.
В п. 1 договору поряд зі словом “гараж» міститься дописка “з сараями літ. С, Р».
Позивач, посилаючись на вказану дописку, наполягає на тому, що ним був придбаний не лише гараж, а і сараї, тому в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III придбавши сараї, він отримав право і на земельну ділянку площею 24 кв. м., на якій розташовані ці сараї.
Разом із тим, як вбачається зі зворотного боку вказаного договору купівлі - продажу, реєстраційний напис, зроблений Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації» м. Донецька, містить відмітку про реєстрацію права власності лише на гараж літ. Л-1 загальною площею 692,60 м. кв.
Як вбачається з матеріалів справи, Філією будівельно - монтажного кооперативу “Енергія» м. Донецьк були вчинені дії, спрямовані на виділення земельної ділянки, що знаходилась під придбаним об'єктом, в натурі та оформлення правоустановчих документів на неї. Так, до матеріалів справи долучена копія акту узгодження меж земельної ділянки від 22.10.2002 р. (арк. справи 76), зі змісту якого вбачається, що земельна ділянка для експлуатації існуючого будинку гаражу розташована у Куйбишевському районі м. Донецька по вул. Куйбишева, 143 а і межа її на місцевості проходить:
- з півночі - по лінії, що проходить паралельно північній стіні складу на відстані 13,80 м;
- зі сходу - по бетонній огорожі та східній стіні будівлі;
- з півдня - на відстані 1,15 м від південної стіни зруйнованої будівлі, далі по лінії, яка проходить на відстані 1,40 м від північно - західної стіни двоповерхового будинку;
- з заходу - по лінії, яка проходить паралельно західній стіні будівлі на відстані 5,30 м, по краю асфальту до південно - західного кута будівлі гаражу, уздовж західної стіни гаражу, далі у створі з цією стіною та по прямій лінії, яка іде на північний схід довжиною 13,60 м і потім паралельно західні стіні складу на відстані 7,10 м.
Площа земельної ділянки складає 0,3558 га.
Територія земельної ділянки розташована у Куйбишевському районі м. Донецька за адресою: вул. Куйбишева, 143 а.
Суміжні землекористувачі:
- Державне комунальне підприємство “Донецькміськводоканал»;
- Відкрите акціонерне товариство “Донвуглеводоканал»;
- Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі;
- Донецька міська рада.
Під час огляду зворотного боку акту узгодження меж земельної ділянки Філії будівельно - монтажного кооперативу “Енергія» від 22.10.2002 р. судом було встановлено, що від імені всіх перелічених вище суміжних землекористувачів (крім Донецького міського управління земельних ресурсів по Куйбишевському району, яке узгоджує межі земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Донецької міської ради) вказаний акт був підписаний інженером - геодезистом Дяченко О. І.
Як вбачається з письмових пояснень Донецької регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 12.10.2007 р. № 35-13/1585 (арк. справи 85), наданих на вимогу суду, у зв'язку з наявністю оформлених правовстановлюючих документів у суміжних землекористувачів (в даному випадку Державний акт на право постійного користування землею І-ДН № 000264, виданий Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, зареєстрований за № 6-134 від 27.01.2000 р.) акт погодження меж земельної ділянки Філії будівельно - монтажного кооперативу “Енергія» від 22.10.2002 р. з Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька не підписувався, оскільки при оформленні та видачі документів на земельні ділянки виконується обов'язкове встановлення меж в натурі (на місцевості), складається відповідний акт, який підписується землекористувачем.
Крім того, в технічній землевпорядній документації зі складання правовстановлюючих документів на земельну ділянку наявні геодезичні дані (координати кутів повороту меж земельної ділянки, лінійні проміри).
Таким чином, інженер-геодезист одержує архівні матеріали по суміжних землекористувачах і виконує зведення меж, використовуючи точні геодезичні дані, погоджені даним землекористувачем.
В наведеному листі Донецька регіональна філія Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» також звертає увагу суду на те, що в наданих позивачем матеріалах реконструкції об'єктів конфігурація меж ділянки не відповідає межам земельної ділянки, визначеним в договорі оренди (експлікація наданої позивачеві в оренду земельної ділянки була представлена Донецьким міським управлінням земельних ресурсів і знаходиться на стор. 75 справи).
Крім того, на планово - картографічному матеріалі в технічній землевпорядній документації, наданої Малим приватним підприємством “Енергія» відсутні будівлі, на наявності яких наполягає позивач (в даному випадку мова ведеться про сараї під літ. С, Р).
Суду також були представлені письмові пояснення Донецького міського управління земельних ресурсів від 12.10.2007 р. № 01/35-7367, зі змісту яких вбачається, що межі земельної ділянки з Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька не узгоджувались, оскільки остання має правовстановлюючий документ на землю.
Спеціалістами землевпорядної організації межі земельної ділянки Малого приватного підприємства “Енергія» м. Донецьк були зведені по геодезичним координатам.
За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що Малому приватному підприємству “Енергія» м. Донецьк у задоволенні позову повинно бути відмовлено за наступними підставами.
Відповідно до ст. 22 та ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII, який був чинним до 25.10.2001 р., тобто на час одержання податковим органом правовстановлюючих документів на земельну ділянку, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Ті самі положення містять ст. 125 та ст. 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями).
Факт наявності у Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька правовстановлюючих документів (Державний акт на право постійного користування землею І-ДН № 000264, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.01.2000 р. № 6-134) підтверджується матеріалами справи.
Підставою для оформлення та видачі податковому органу Державного акту на право постійного користування землею стало рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.10.1999 р. № 393/1, яке на день вирішення спору судом є чинним.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 120 ЗК України, частиною другою якої визначено: якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Не приймаючи посилання позивача на приписи вказаної норми, суд виходить з того, що під час здійснення дій, спрямованих на виділення земельної ділянки в натурі, податковим органом було проведено узгодження меж наданої йому земельної ділянки з суміжними землекористувачами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту від 20.10.1999 р. (арк. справи 78). Від імені суміжних землекористувачів цей акт підписаний їх повноважними посадовими особами. Зазначене свідчить про те, що спорів щодо розміру наданої земельної ділянки між Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька і Відкритим акціонерним товариством “Донецьким комбінатом меблевих деталей “Каскад» м. Донецьк не виникло.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на акт узгодження меж земельної ділянки від 22.10.2002 р., оскільки, як це вже зазначалось раніше, Спеціалістами землевпорядної організації межі земельної ділянки Малого приватного підприємства “Енергія» м. Донецьк були зведені по геодезичним координатам і безпосередньо з суміжними землекористувачами не узгоджувались за наявності у них правовстановлюючих документів на виділені ним земельні ділянки. При цьому, як вбачається з письмових пояснень Донецької регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 12.10.2007 р. № 35-13/1585, під час оформлення документів на земельні ділянки виконується обов'язкове встановлення меж в натурі (на місцевості).
Позивач факту встановлення йому землевпорядною організацією межових знаків не заперечив, але факту їх збереження не довів.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЗК України, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог та заперечень, у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації.
Згідно з п. 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15, державний земельний кадастр ведеться Держкомземом. Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
У зв'язку з тим, що позивач доказів звернення до землевпорядних організацій з вимогою про відновлення меж наданої йому земельної ділянки не надав, суд не приймає до уваги його посилання на ч. 2 ст. 107 ЗК України в частині неможливості виявлення дійсних меж наданої йому земельної ділянки та необхідності їх встановлення за фактичним використанням.
Статтею 141 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед них: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган від наданої йому у постійне користування земельної ділянки, в тому числі від спірних 24 кв. м., в добровільному порядку не відмовлявся, примусово ця земельна ділянка у нього не вилучалась, рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.10.1999 р. № 393/1 на теперішній час є чинним, зміни до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ДН № 000264, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.01.2000 р. № 6-134, не вносились, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки спірна земельна ділянка виділена податковому органу в установленому чинним законодавством порядку.
Суд відмовляє позивачеві у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, заявленого 30.10.2007 р., оскільки незалежно від факту наявності або відсутності на спірній земельній ділянці площею 24 кв. м. фундаменту або будівлі, реалізація положень ст. 120 ЗК України відбувається в порядку, визначеному цим Кодексом, тобто право на земельну ділянку, отримане в силу придбання об'єкту нерухомості, не може бути реалізоване землекористувачем без отримання відповідного правовстановлюючого документа на землю, про що свідчать положення ст. 125 ЗК України.
В свою чергу податковий орган від наданої йому земельної ділянки або її частини не відмовлявся, примусово спірна частина земельної ділянки у нього не вилучалась.
Щодо питань 3 та 4, визначених в заявленому позивачем клопотанні, суд зазначає, що вони могли бути вирішені землевпорядною організацією на підставі даних земельно - кадастрової документації. Позивач доказів звернення до землевпорядних організацій за відновленням меж наданої йому земельної ділянки суду не надав, рівно як і відмови останніх від вчинення відповідних дій.
За таких обставин Малому приватному підприємству “Енергія» м. Донецьк у задоволенні позову повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі», ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 21, 22, 33, 36, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Малому приватному підприємству “Енергія» м. Донецьк у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 31.10.2007 р.
Суддя Волошинова Л.В.