вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2023 р. Справа№ 910/6104/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.11.2022
у справі №910/6104/22 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 19 576,42 грн
Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 19 576,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку доставки вантажу, на підставі чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 19 576,42 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 у справі №910/6104/22 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" 9 788 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 21 коп. неустойки за порушення терміну доставки вантажу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення неустойки за перевищення доставки вантажу в сумі 19 576, 42 грн, проте враховуючи, що відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, судом задоволено клопотання відповідача і зменшено розмір неустойки на 50 %.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зменшення розміру неустойки до 50 % та відмови у задоволенні частини позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення позову повністю.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує невірним перерахунком розміру неустойки, зробленим судом першої інстанції та відсутністю підстав для зменшення неустойки, оскільки вона розрахована на підставі і у відповідності до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а дана Угода не містить норм, які б надавали господарському суду право зменшувати розмір стягуваної неустойки і звертає увагу суду на те, що доставка вантажу здійснювалась до запровадження воєнного стану в країні. Крім цього позивач не погодився з висновком суду про прострочення вантажу на 3 доби, а не 4, як заявлено в позовній заяві.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/6104/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6104/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому відповідач зазначив, що прострочення терміну доставки вантажу на 3 доби з 09.11.2021 по 11.11.2021 не може бути включено до загального часу перевищення терміну доставки вантажу, оскільки підстави для затримки вагонів виникли саме для проведення повного митного оформлення та для формування поїзда. Також представник Укрзалізниці погодився зі зменшенням розміру неустойки на 50 %.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Спір у цій справі виник з правовідносин сторін щодо перевезення вантажу за залізничною накладною № 0402863 від 03.11.2021, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання доставити вантаж у вагонах № 50701887, № 51689941 зі станції Бугяняй Литовської залізниці до станції Кременець Львівської залізниці.
Вказана накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу на території Литви, а електронна - на території України.
Як вбачається з графи 22 залізничної накладної № 0402863 від 03.11.2021, вантаж був відправлений зі станції Бугяняй Литовської залізниці до прикордонної станції з Білоруссю - Стасилос Литовської залізниці. Загальна відстань по території Литви 343 км. Час перебування вантажу на території Литви - 4 доби.
Відповідно до граф 22, 34 залізничної накладної № 0402863 від 03.11.2021, Білорусь отримала вантаж на станції Беняконе Білоруської залізниці 07.11.2021. Загальна відстань по території Білорусі 319 км. Час перебування вантажу на території Білорусі - 1 доба.
Україна отримала вантаж на станції Удрицьк Львівської залізниці 09.11.2021, про що свідчить штамп Рівненської митниці ДФС у графах 16 - 18 залізничної накладної № 0402863 від 03.11.2021.
Відповідно до графи 38 залізничної накладної № 0402863 від 03.11.2021 загальна відстань по території України складає 234 км.
У графі 32 залізничної накладної № 0402863 від 03.11.2021 зазначено про затримку вантажу на станції Сарни Львівської залізниці з 02:00 год. 09.11.2021 до 17.02 год. 11.11.2021, тобто на 43 години 02 хвилини, у зв'язку з чим строк доставки вантажу продовжено на 2 доби, оскільки відповідно до параграфу 5 статті 24 УМВС неповна доба вважається за повну.
Відповідно до приписів параграфу 2 статті 24 УМВС термін доставки вантажу розраховується як одна доба на кожні розпочаті 200 км і, у даному випадку, враховуючи положення ст. 24 УМВС, які продовжують строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу, загальний термін доставки вантажу не повинен перевищувати 8 діб.
Натомість, загальний фактичний термін доставки вантажу за залізничною накладною № 0402863 від 03.11.2021 склав 11 діб, що перевищує нормативний термін доставки на 4 доби.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажу за залізничною накладною № 0402863 від 03.11.2021, визначені статтею 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 19 576,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
За приписами ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно з якою здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично-поромному сполученні (параграф 1 статті 3 УМВС).
Згідно з п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Параграфом 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Таким чином, між сторонами на підставі залізничної накладної № 0402863 від 03.11.2021 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось територіями Литви, Білорусі та України.
Відповідно до параграфів 2, 3 статті 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:
для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 статті 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Суд встановив, що вантаж за залізничною накладною прибув на станцію призначення Кременець Львівської залізниці 14.11.2021 та того ж дня був виданий вантажоодержувачу.
Відповідно до графи 32 накладної вантаж був затриманий з 02:00 год. 09.11.2021 до 17.02 год. 11.11.2021, тобто на 43 години 02 хвилини, а тому строк доставки вантажу продовжено на 2 доби. Наведені обставини також підтверджуються актами загальної форми № 15050, № 15062, № 5078, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи загальну відстань перевезення у 896 км, продовження строку доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу, та період затримки у 2 доби, термін доставки вантажу за накладною № 0402863 від 03.11.2021 не повинен перевищувати 8 діб, а не 7, як стверджує позивач, отже фактичний термін доставки вантажу за вказаною накладною перевищує нормативний термін доставки на 3 доби.
Доводи позивача з приводу того, що затримка доставки вантажу відбулась на 4 доби колегія суддів вважає неспроможними, оскільки позивачем не враховано, що затримка вагонів для проведення повного митного оформлення та формування поїзда, про що складені вищенаведені акти загальної форми, тривала 2 доби, а не 1, як зазначено в позовній заяві. Акти загальної форми є належним доказом підтвердження збільшення строку доставки, крім того сам позивач зазначає, що з'ясування питання затримки вантажу на 3 чи 4 доби не впливає на розмір неустойки, отже не має вирішального значення для справи.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Відповідно до параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладній № 0402863 від 03.11.2021, відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 УМВС, що у відповідності до ст. 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача, як перевізника, відповідальності у вигляді неустойки.
Обставини справи свідчать про те, що строк доставки вантажу був перевищений на 1 добу по території Литви та на 2 доби по території України.
Провізна плата по території Литви становить 1 266,26 євро, що на момент підготовки претензії було еквівалентно 39 392,72 грн.
Провізна плата по території України становить 25 862,00 грн.
Отже, загальна сума провізної плати становить 65 254,72 грн.
3 доби прострочки / 8 (загальний термін доставки) = 0,375, що відповідає 30% у відповідності до ст. 45 УМВС.
Таким чином, розмір неустойки становить 65 254,72 * 30% = 19 576,42 грн, який є арифметично вірним та відповідає положенням чинного законодавства України.
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Частиною 1 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Параграфом 1 статті 46 УМВС передбачено, що право пред'явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві.
Відповідно до параграфу 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія.
Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач, на виконання вимог УМВС, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензією № 59 від 11.01.2022 про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу за накладною № 0402863 від 03.11.2021, яка була отримана останнім 13.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0505054412660.
Відповідно до параграфу 7 статті 46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення, розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.
Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не надав відповідь на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії.
Доказів надання відповідачем відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, матеріали справи не містять, відтак позивач звернувся до суду в порядку та строк, визначені УМВС.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну доставку вантажу до 0 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Суд попередньої інстанції, врахувавши, що порушення Відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, та дійшов висновку, що наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, з чим колегія погоджується та вважає часткове задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки до 50 % від суми обрахованої судом, що складає 9 788, 21 грн є обгрунтованими та правомірними, оскільки АТ "Українська залізниця" є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні в умовах здійснення ракетних обстрілів залізничної інфраструктури та відновлення інфраструктури власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності держави.
При цьому колегія визнає неспроможними посилання апелянта на необхідність застосування висновків Верховного суду, викладених у постанові від 16.06.2022 у справі №917/530/21, оскільки предмет спору, обставини справи та суб'єктний склад у наведеній справі та справі, що розглядається, різниться .
Так у справі у справі №917/530/21 предметом спору є стягнення штрафних санкцій за рішенням наділеного владними повноваженнями державного органу, яке прийнято на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренціїї" та є обов'язковим до виконання, що виключає можливість суду підміняти орган, рішення якого оскаржується, в тому числі і шляхом зменшення розміру штрафу, стягнутого за цим рішенням.
Натомість у справі, що розглядається, наведені вище обставини відсутні, як відсутній і орган, рішення якого є обов'язковими до виконання, що не виключає можливості та права суду у застосуванні до спірних правовідносин приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 у справі №910/6104/22 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна". Матеріали справи №910/6104/22 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир