вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" березня 2023 р. Справа№ 873/56/23
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Хрипун О.О.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши заяву Акціонерного товариства "Ідея Банк"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.12.2022
у третейській справі № 44/22 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк"
до Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.12.2022 у справі № 44/22 позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича про стягнення заборгованості в розмірі 367 630,29 грн задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 367 630,29 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" третейський збір в розмірі 4 076,31 грн.
30.01.2023 Акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій просить видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.12.2022 у справі № 44/22 за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича про стягнення заборгованості, а саме: - стягнути з Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором № КБ01.00205.008652596 від 13.09.2021 у розмірі 367 630,29 грн; - стягнути з Фізичної особи-підприємця Підуашвілі Темура Мурадовича на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" третейський збір у розмірі 4 076,31 грн; розгляд заяви проводити без участі представника скаржника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 873/56/23 та передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) Хрипуну О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Ідея Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.12.2022 у справі № 44/22; розгляд заяви призначено на 28.02.2023 о 10:20.
16.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків надійшли матеріали справи № 44/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 розгляд заяви відкладено на 28.03.2023.
В судове засідання, призначене на 28.03.2023 представники сторін не з'явилися.
Відповідно до частини першої статті 354 ГПК України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
Ухвалою про прийняття до розгляду заяви та призначення справи до розгляду, повідомлено учасників справи про те, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду заяви Акціонерного товариства "Ідея Банк" за відсутності учасників справи.
Стаття 50 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
У зазначеному вище рішенні третейського суду не встановлено строк його виконання, отже, воно підлягає негайному виконанню.
Статтею 57 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким, у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 ГПК України та пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", є наказ.
За приписами частини 1 статті 354 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
Згідно з частиною 3 статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Стаття 355 ГПК України встановлює, що суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України «Про третейські суди» та статтею 355 ГПК України.
Щодо складу третейського суду, яким прийнято рішення у справі.
За частиною шостою статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Функціонування третейських судів в Україні та можливість передачі на їх розгляд спорів у сфері цивільних і господарських правовідносин базується не лише на принципах національного, а й міжнародного права (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду від 10.01.2008 № 1-рп/2008). Одним із таких принципів (гарантій) є розгляд справи законним складом суду, який виражає правомірність участі судді у розгляді конкретної справи. Законодавчі вимоги до складу третейського суду та порядку його формування у третейській справі урегульовані Законом України "Про третейські суди".
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про третейські суди" в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.
Згідно із частиною четвертою статі 10 Закону України "Про третейські суди" порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюється цим Законом та регламентом третейського суду.
Регламент третейського суду повинен визначати, зокрема, порядок формування складу третейського суду. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів (частина п'ята статті 10 Закону України "Про третейські суди").
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 16 Закону України "Про третейські суди" склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.
Згідно із частинами першою, другою статті 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
У пункті пункту 8,1 кредитного договору погоджено, що третейський розгляд здійснюється третейським судом відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, який є невід'ємною частиною цієї третейської угоди.
Згідно із пунктом 1 статті 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею.
Пунктом 2 статті 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків визначено, що якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви голова третейського суду або заступник повинен призначити суддю.
Статтею 9 Положення про Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків визначено, що голова третейського суду з питань, що належить до його повноважень, видає накази і розпорядження.
Системний аналіз наведених положень Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та Положення свідчить, що формування складу суду - визначення та призначення судді у конкретній третейській справі, спір, в якій підлягає розгляду суддею одноособово, віднесено до повноважень голови третейського суду або його заступника, який з цього приводу видає розпорядження.
Такі положення Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків цілком узгоджуються із приписами статей 16, 17 Закону України "Про третейські суди", якими унормовано порядок формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді та відповідають змісту третейського застереження, погодженого сторонами у пункті 8,1 кредитного договору.
Таким чином визначення та призначення судді у конкретній третейській справі має відбуватися з дотриманням порядку призначення судді для розгляду справи, визначеного Регламентом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
За пунктом 2 статті 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків вчинення головою третейського суду або його заступником дій з призначення судді для розгляду третейської справи обмежене часовим проміжком - пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви.
Недотримання таких вимог свідчить про порушення вимог законності формування складу третейського суду, яка в тому числі також є одним із принципів на яких за статтею 4 Закону України "Про третейський суд" утворюється і діє третейський суд.
Отже, вимога щодо розгляду справи судом, встановленим законом, яка, застосовна до розгляду справ третейським судом, окрім іншого, передбачає дотримання вимог щодо призначення складу суду у конкретній справі, а, отже, вимагає перевірки легітимності участі судді у розгляді відповідної справи.
У справі № 44/22 розгляд третейської справи за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" рішення третейського суду ухвалено третейським суддею Мамченко Ю. В.
Підставою здійснення розгляду справи третейським суддею Мамченко Ю. В. визначено розпорядження голови Третейського суду при Асоціації українських банків Жукова А. М. у справі № 14/22 (а.с. 27 третейської справи).
Проте зі змісту наявного в третейській справі розпорядження голови Третейського суду про призначення складу третейського суду вбачається, що наявні в ньому у лівому куті рядки не містять заповнених відомостей щодо номеру та дати видачі відповідного розпорядження у справі.
Тобто, в розпорядженні голови Третейського суду відсутні такі реквізити як номер та дата видачі розпорядження.
Водночас суд враховує, що 18.06.2015 наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 затверджені Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила № 1000/5), які регламентують порядок та правила ведення діловодства, в тому числі вимоги щодо створення та оформлення ними організаційно-розпорядчих документів.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
За пунктом 2 розділу І, пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Правил № 1000/5 організаційно-розпорядча документація - уніфікована підсистема управлінської документації, що забезпечує організацію процесів управління та управлінської праці. Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).
Відповідно до пункту 11 глави 1 розділу ІІ Правил № 1000/5 оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування здійснюються з урахуванням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163-2020", прийнятого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163-2020).
Пунктом 1.2. ДСТУ 4163-2020 визначено, що цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту та місця розташування реквізитів у документах; вимоги до бланків та оформлення документів; вимоги до виготовлення документів.
За пунктом 4.4. ДСТУ 4163-2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов'язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04), назва виду документа (09) (не зазначають на листах), дата документа (10), реєстраційний індекс документа (11), заголовок до тексту документа (19), текст документа (20), підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).
Дата документа - це, відповідно, дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення. Реєстраційний індекс документа складається з порядкового номера цього документа в межах групи документів, що реєструють, який доповнюється індексами, що застосовують в юридичній особі, зокрема індексом за номенклатурою справ, структурного підрозділу, кореспондентів, посадових осіб, які розглядають або підписують документ, виконавців, питань діяльності яких стосується документ (пункти 5.10., 5.11. ДСТУ 4163-2020).
Пунктами 4.1.4, 4.1.10 Національного стандарту України "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять" ДСТУ 2732:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 97 (далі - ДСТУ 2732:2004) визначено, що дата (службового) документа це реквізит службового документа, який свідчить про час створення і (або) підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування службового документа; реквізит (службового) документа це інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікування, організування обігу і (або) надання йому юридичної сили.
Схоже визначення поняття змісту реквізиту службового документа закріплено у пункті 2 розділу І Правил № 1000/5, який визначає реквізит службового документа як обов'язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили.
Згідно з пунктом 3.12 ДСТУ 2732:2004 юридична сила (службового документа) це властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.
Отже, дата та реєстраційний індекс розпорядження є обов'язковим реквізитами розпорядження як організаційно-розпорядчого документа, наявність належного оформлення яких надає йому юридичної сили, а в зворотному випадку - відсутність таких обов'язкових реквізитів (їх не зазначення) свідчить, що такого документа немає юридичної сили.
До того ж, як свідчить зміст пункту 2 статті 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, саме з наявністю такого реквізиту розпорядження голови третейського суду про призначення складу третейського суду як дата, пов'язується можливість перевірки та надання оцінки дотримання порядку визначення складу суду для розгляду конкретної третейської справи, адже саме дата розпорядження дозволяє перевірити та визначити наявність у третейського судді повноважень на вчинення процесуальних дій у третейській справі з відповідної дати.
Відсутність у розпорядженні голови Третейського суду при Асоціації українських банків таких реквізитів як дата його видачі та реєстраційний індекс (номер) ставить під обґрунтований сумнів юридичну силу такого документа та позбавляє можливості перевірити й достеменно встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи.
За цих умов, склад суду, яким здійснено розгляд третейського спору за наявності відповідних обставин не може бути визнано таким, що відповідає вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд від 23.02.2023 у справі № 873/88/22.
Окрім того, суд зазначає що й сама позовна заява не містить дати отримання її третейським судом та вхідний номер, що унеможливлює встановлення строків на розподіл третейської справи та її розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Ідея Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.
Сплачена заявником при зверненні до суду з цією заявою сума судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на заявника.
Керуючись статтями 129, 234, 352-356 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Ідея Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.12.2022 у справі № 44/22.
2. Повернути матеріали третейської справи № 44/22 Постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків.
Ухвала, у випадку, якщо її не буде оскаржено в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі частини 3 статті 356 та частини 2 статті 253 ГПК України до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.
Суддя О.О. Хрипун