Справа № 740/1218/23
Провадження № 2/740/488/23
06 квітня 2023 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої -судді Ковальової Т.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Дьоміної Н.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган опіки та піклування - виконком Ніжинської міської ради Чернігівської області, про визначення місця проживання дитини,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.
В обґрунтування позову посилаються на те, що від шлюбу з відповідачкою вони мають малолітнбого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є він. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.03.2017 шлюб між ними розірвано. Відповідачка зареєструвала новий шлюб, від якого має малолітню дитину.
З моменту народження брата син став проживати з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Він має у власності 1/2 частку квартири у АДРЕСА_2 , є фізичною особою підприємцем та має постійний дохід, займається вихованням дитини, повноцінно опікується нею.
Проживання дитини разом з ним ніяким чином не перешкоджатиме матері дитини брати участь у його вихованні, спілкуванні чи матеріальному забезпеченні. Вважає, що це буде відповідатиме інтересам дитини.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку позову за викладених в ньому обставин.
Відповідачка подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.
Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області - Єрофєєва Л.Г. подала до суду висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини разом з позивачем.
Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об*єктивному та безпосередньому їх дослідженні в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Вони перебували з 05 жовтня 2007 року у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року розірвано.
Сторони припинили шлюбні відносини і малолітній ОСОБА_1 проживає з батьком - позивачем по справі за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 21.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , за вказаною адресою зареєстрований також ОСОБА_1 , 2010 року народження (а.с.12).
Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ніжинської міьської ради Чернігівської області №57 від 16 лютого 2023 року визначено постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Частиною 1ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, з урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітнього сина з батьком, який фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному.
Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.
Згідно зі ст. 110, 112,141,155,157,160,161 СК України ст. 81, 200, 206, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Визначити місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя Т.Г. Ковальова