Справа № 640/32513/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
06 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Черпіцької Л.Т., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного космічного агентства України про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного космічного агентства України (далі також - відповідач), в якому просила суд:
визнати незаконним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 08 листопада 2021 року №247-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та поновити її на роботі;
зобов'язати Державне космічне агентство України виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час її незаконного відсторонення від роботи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державним космічним агентством України протиправно, за відсутності передбачених статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підстав, прийнято наказ від 08.11.2021 №247-к, яким позивача, головного спеціаліста відділу дистанційного зондування Землі департаменту космічної політки та розвитку, відсторонено від роботи у зв'язку із ухиленням від обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.
У зв'язку із незаконним відстороненням від роботи позивач також просить суд стягнути на її користь середній заробіток за час такого відсторонення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, про задоволення позову.
09.12.2022 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
З метою офіційного з'ясування усіх обставин, що мають значення для розгляду справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 від відповідача витребувано додаткові документи, а саме: належним чином засвідчені копії посадової інструкції позивача, положення про відділ та довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача на момент відсторонення від роботи, які були надані відповідачем у строк, встановлений судом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду головного спеціаліста відділу дистанційного зондування Землі департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України (державний службовець V категорії).
01.11.2021 головою Державного космічного агентства України доручено керівникам самостійних структурних підрозділів надати список працівників та державних службовців, які здійснили вакцинацію від COVID-19, і список працівників та державних службовців, які мають медичні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 в строк до 04.11.2021.
Згідно з актом про ненадання документів про вакцинацію та ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи державних службовців від 08.11.2021, виконуючим обов'язки начальника відділу персоналу та запобігання корупції проведено бесіду з головним спеціалістом департаменту космічної політики та розвитку ОСОБА_1 , якій запропоновано надати документ, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації. Також, згідно змісту вказаного акту ОСОБА_1 поінформовано про правові наслідки відмови або ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення, зокрема про відсторонення від роботи з 09.11.2021, а також про те, що період відсторонення від роботи не входить до страхового стажу для призначення пенсії, оплати тимчасової непрацездатності, стажу, що дає право на щорічну відпустку.
Наказом Голови Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №247-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.11.2021 у зв'язку з ухиленням від обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, на строк до усунення причини такого відсторонення, але не більше ніж до закінчення терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 вказаного наказу зазначено, що оплата праці ОСОБА_1 на час її відсторонення від роботи здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу».
Вказуючи на протиправність зазначеного наказу, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності наказу від 08.11.2021 №247-к як такого, що прийнятий відповідачем в межах наданих йому повноважень та за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III (далі також - Закон №1645-III) та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на протиправності наказу від 08.11.2021 №247-к, як такого, що прийнятий відповідачем за відсутності передбачених законом підстав для відсторонення позивача від роботи. Апелянт також зауважує, що оскаржуваний наказ обмежує її конституційне право на працю та не узгоджується із положеннями Закону України «Про захист від інфекційних хвороб».
Також апелянт зазначає, що наказом Державного космічного агентства України від 01.03.2022 №4-07/В зупинено дію наказу Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №247-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 28.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим апелянт при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час протиправного, на її думку, відсторонення від роботи, просить врахувати період вимушеного прогулу як з 09.11.2021 по 28.02.2022.
Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі - Закон №2801-ХІІ) держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до абзацу другого статті 12 Закону №1645-ІІІ працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб (інших порівняно з такими хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, обов'язковість щеплень проти яких визначена абзацом 1 цієї статті). У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положеннями статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ (далі - Закон №4004-ХІІ) визначено, що обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 10 Закону №2801-ХІІ, статті 12 Закону №1645-ІІІ, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Міністерством охорони здоров'я України 04.10.2021 видано наказ №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Згідно з цим Переліком обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону №1645-ІІІ карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 цієї статті визначено, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.05.2022 на території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, зокрема, пунктом 41-6, відповідно до якого зобов'язано керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 72 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
- наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
- впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
- перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність наказу про відсторонення позивача від роботи у зв'язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 та медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до проведення вакцинації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 дійшла висновку про те, що обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом №4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
Досліджуючи у справі №130/3548/21 питання, чи було відсторонення позивачки від роботи нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
З урахуванням зазначеної правової позиції колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , обіймає посаду головного спеціаліста відділу дистанційного зондування Землі департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України (державний службовець V категорії) та належить до працівників, які підлягали обов'язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 згідно з наказом Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153.
Згідно з положенням про відділ дистанційного зондування Землі департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України, затвердженого в.о. Голови Державного космічного агентства України 19.11.2019, основними завданнями відділу є: участь у формуванні завдань і діяльності із забезпечення створення сучасних систем дистанційного зондування Землі та використання їхніх даних в національних інтересах держави; участь у забезпеченні розвитку космічних технологій у сфері дистанційного зондування Землі відповідно до потреб суспільства та світових тенденцій.
Згідно з посадовою інструкцією до основних посадових обов'язків позивача віднесені, зокрема: організація роботи та узгодження проектів тактико-технічних вимог та тактико-технічних завдань на виконання науково дослідних та дослідно-конструкторських робіт; супроводження та забезпечення виконання державних замовлень на здійснення дистанційного зондування Землі; участь у розробці та виконання тематичних програм і проектів за напрямком дистанційного зондування Землі; участь в організації та координації робіт, пов'язаних з підготовкою до запусків космічних апаратів дистанційного зондування Землі та їх записку на орбіту Землі; участь в організації та супроводженні льотних випробувань космічних апаратів та засобів наземної інфраструктури; участь у розробці проектів нормативно-правових актів.
Матеріали справи не містять доказів надання роботодавцем індивідуальної оцінки виконуваних позивачем посадових обов'язків у розрізі об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.
Відповідачем під час судового розгляду справи також не обґрунтовано наявності обставин, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні від роботи саме позивача.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином позивач, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу дистанційного зондування Землі департаменту космічної політики та розвитку могла спричинити поширення коронавірусної інфекції, у тому числі з урахуванням кількості соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); умов праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, у тому числі, з урахуванням потреби відбувати у внутрішні чи закордонні відрядження. Відповідачем також не обґрунтовано неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо.
Згідно зі змістом оскаржуваного наказу єдиною підставою для відсторонення позивача від роботи є перебування її у трудових відносинах з Державним космічних агентством України.
Ураховуючи наведене, таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача.
Зазначена позиція суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.03.2023 у справі №120/17495/21-а та сформованій за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо правомірності наказу Державного космічного агентства України від 08 листопада 2021 року №247-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи є помилковим.
Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу від 08.11.2021 №247-к «Про відсторонення від роботи працівників управління» оплату праці позивача на період її відсторонено вирішено здійснювати відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Частиною третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
У матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період її відсторонення. Відсутність виплати позивачу заробітної плати за вказаний період відповідачем також не заперечується.
За вказаних обставин, а також зважаючи на протиправність відсторонення позивача від роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України.
Позиція суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним відстороненням працівника від роботи, відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.12.2018 у справі №817/1088/17 та від 21.08.2019 у справі №712/3841/17.
У матеріалах справи наявний наказ Державного космічного агентства України від 01.03.2022 №4-07/В «Про зупинення дії наказу ДКА від 08.11.2021 №247-к», згідно з яким зупинено дію наказу Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №247-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 28.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні.
Встановлена судом протиправність відсторонення позивача від роботи зумовлює виникнення у роботодавця обов'язку із виплати заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, що у спірному випадку охоплюється періодом з 09.11.2021 по 28.02.2022.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про середньоденну заробітну плату від 27.03.2023 №12/23, наданою відповідачем на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, розмір середньоденної заробітної плати позивача на момент відсторонення від роботи складав 829,28 грн.
Кількість робочих днів відсторонення за період з 09.11.2021 по 28.02.2022 складає 77 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку, належна до виплати позивачу за час протиправного відсторонення від роботи, складає 63 854,56 грн (77 х 829,28 грн).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового, про задоволення позову.
З метою ефективного захисту порушених прав позивача колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог в частині обраного позивачем способу захисту щодо зобов'язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та ухвалити у вказаній частині рішення, яким стягнути з Державного космічного агентства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2021 по 28.02.2022 у розмірі 63 854,56 грн.
Керуючись статтями 9, 241, 242, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №640/32513/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №247-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Стягнути з Державного космічного агентства України (код ЄДРПОУ 00041482) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Житомирським РВ УМВС України в Житомирській області 18.06.1996) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2021 по 28.02.2022 у розмірі 63 854,56 грн (шістдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 56 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Cуддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька