ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"06" квітня 2023 р. справа № 300/5210/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу від 07.12.2022 року № 261-к, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Адвокат Булавинець Микола Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 07.12.2022 року № 261-к, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу від 07.12.2022 року № 261-к, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07.12.2022 року №261-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 з 08.12.2022 року на посаді заступника начальника відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Стягнуто з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Василіянок, 62/а, м. Івано-Франківськ, 76018)на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2022 по 20.03.2023 у сумі 53618,25 грн. із утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Адвокат Булавинець Микола Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 24.03.2023 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 300/5210/22 про стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Заява мотивована тим, що при прийнятті рішення судом не вирішено питання стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши в порядку письмового провадження подану суду заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
При вирішенні даного питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: договір про надання правничої допомоги від 08.12.2022 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 08.12.2022 року, акт про надання правничої допомоги від 23.03.2023 року, квитанцію № 0.0.2777107696.1 від 15.12.2022 року.
Згідно акту про надання правничої допомоги від 23.03.2023 року, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить 5000 грн., у тому числі: проведення консультації з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (1,5 год.) - 1500 грн.; складання позовної заяви (2 год.) - 2000 грн.; юридичний аналіз відзиву на позовну заяву і підготовка та подання до суду і учасникам справи відповіді на відзив (1.5 год.) - 1500 грн.
У відповідності до квитанції № 0.0.2777107696.1 від 15.12.2022 року позивач сплатила адвокату за надання правової допомоги в загальному розмірі 5000 грн.
За таких обставин сума коштів 5000 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином.
Згідно із частиною 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником відповідача 03.04.2023 року на електронну адресу суду подано заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якій просить суд зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки заявлена сума є необгрунтованою, завищеною, несправедливою та неспівмірною зі складністю справи.
Враховуючи викладене, суд не може погодитись із наведеним розрахунком вартості витрат на правничу допомогу з огляду не відповідності її критеріям дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Суд вважає, що обумовлені описом виконаних робіт від 23.03.2023 року витрати, щодо виконаної роботи, зокрема, "проведення консультації з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (1,5 год.)" є необґрунтованими, оскільки не охоплюються цілями, що визначені ч.3 ст.134 КАС України, а найймовірніше сприяють процесу написання позовної заяви, внаслідок чого, такі витрати не повинні враховуватися при визначенні суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на зазначені обставини та, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку, що заяву представника позивача слід задовольнити частково, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1750 гривень.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - задоволити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі № 300/5210/22.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Василіянок, 62/а, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1750 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Василіянок, 62/а, м. Івано-Франківськ, 76018).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Василіянок, 62-А, м. Івано-Франківськ, 76019).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.