04 квітня 2023 року Справа № 280/7023/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,
13 грудня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом - позивач), до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 084050010221 від 14.04.2022 Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком з 02.03.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" № 1058, з дня настання пенсійного віку, а саме з 02.03.2022, зарахувавши до загального стажу період його роботи: з 29.07.1980 по 30.06.1984 в Запорізькому спеціалізованому управлінні "Електромонтаж-443"; з 05.08.1992 по 05.08.1994 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фотон"; з 01.09.1994 по 25.02.2000 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ельбрус";
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач подала заяву до Головного управлiння Пенсiйного фонду Украiни в Запорiзькiй областi про призначення пенсiї за віком. Подано всі веобхідні документи, а саме тудову книжку та довiдки. 14.04.2022 вiдповiдачем винесено рiшення № 084050010221 про вiдмову у призначенпi пенсiї.
20 грудня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі № 280/7023/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, який надійшов до суду 03 січня 2023 року за вх. № 360. З позиції відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, та в обгрунтування зазначає наступне. Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України" від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), передбачено, що для призначення пенсії за віком надаються, зокрема документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із п.п. 2.4, 2.6. Також, відповідачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в порядку екстереторіальності було уповноважене на розгляд заяви ОСОБА_1 від 13.04.2022. Рішення про відмову в призначенні пенсії № 084050010221 від 14.04.2022 прийняте цим управлінням, тому відповідач вважає, що вимога зобов'язати призначити пенсію за віком позивачці та зарахувати спірні періоди її роботи повинна стосуватись Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 13.04.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області та прийнято рішення № 084050010221 від 14.04.2022, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу. За результатом розгляду наданих позивачем документів, не зараховано періоди работи з 29.07.1980 по 30.06.1984, з 05.08.1992 по 05.08.1994, з 01.03.1994 по 25.02.2000 за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки дата її заповнення (10.02.1999) пізніша дати внесення записів про роботу (29.07.1980).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Частиною 1 статті 45 Закону № 1058 визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відповідні положення міститься і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно з частиною 1 статті 83 Закону № 1788 пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до статті 82 Закону № 1788 документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Судом досліджено, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду Запорізької області від 14.04.2022 № 084050010221 допущено описку у частині не зарахованого періоду з 01.03.1994 по 25.02.2000. В трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , на сторінці 10-11, вказаний період роботи з 01.09.1994 по 25.02.2000 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ельбрус".
Згідно рішенням від Головного управління Пенсійного фонду Запорізької області від 14.04.2022 № 084050010221 загальна тривалість стажу позивача становить 24 роки 1 місяць 24 дні, з яких до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.07.1980 по 30.06.1984, з 05.08.1992 по 05.08.1994, з 01.03.1994 по 25.02.2000. Відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, відповідачем у рішенні 14.04.2022 № 084050010221 та у відзиві зазначено, що періоди роботи з 29.07.1980 по 30.06.1984, з 05.08.1992 по 05.08.1994, з 01.03.1994 по 25.02.2000 не зараховано до стажу, оскільки дата заповнення трудової книжки (10.02.1999) пізніша, ніж дати внесення записів про роботу (29.07.1980).
Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_1 та внесення у трудову книжку позивача записів 1-9 (з 08.10.1984 по 31.08.1987) була чинною Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), а на момент внесення записів 20-21 (період з 01.09.1995 по 01.09.1997) - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 р. (далі - Інструкція № 58).
Підпунктом 1.1. розділу 1 Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу (п. 2.2 розділу 2 Інструкції № 162).
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу (п. п. 2.11. розділу 2 Інструкції № 162).
Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.10. розділу 2 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочення чи заміни імені та по-батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту чи свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказуються тільки на підставі документів (атестату, посвідчення, диплому). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу тощо). Професія чи спеціальність записуються в трудовій книжці на підставі документа про освіту чи іншого належним чином оформленого документа.
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок № 58 від 29.07.1993.
Так, згідно з п. 2.1 Інструкції № 58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіху роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як передбачено п. 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом з 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п. 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов'язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Трудова книжка НОМЕР_1 свідчить про те, що позивач працювала:
з 29.07.1980 по 30.06.1984 - електромонтажником по силовим системам та електростаткуванню 3 розряду на Запорізькому спеціалізованому управлінні «Електромонтаж-443» (записи 2-3);
з 25.07.1984 по 02.10.1986 - машиністом насосних установок 3 розряду на ВАТ «Запоріжкокс» (запис 4-6);
з 20.10.1986 по 14.01.1992 - електромонтером по ремонту електроустаткування 3 розряду на Запорізькому ремонтному цеху №4 «Укрчорметавтоматика» (записи 7-8);
з 05.08.1992 по 05.08.1994 - молодшим продавцем TOB «Фотон» (записи 9-10);
з 01.09.1994 по 25.02.2000 - продавцем II категорії до TOB «Ельбрус» (записи 11-12);
з 01.03.2000 по 29.05.2001 - продавцем з повною матеріальною відповідальністю в ТОВ «Артеміда Плюс» (записи 13-14);
з 29.05.2001 по 01.09.2002 р. - продавцем з повною матеріальною відповідальністю в ПП «Бізнес-А» (записи 15-17);
з 20.09.2001 по 12.03.2002 - продавцем з повною матеріальною відповідальністю в ПП «Бриль О.О.» (записи 18-19);
з 11.04.2002 по 20.08.2003 - продавцем в ПП «Омар» (записи 20-21);
з 25.09.2003 по 16.08.2004 - продавцем з повною матеріальною відповідальністю в ТОВ «Креатив» (записи 22-23);
з 18.01.2005 по 09.10.2005 - розпочата та припинена виплата матеріальної допомоги по безробіттю Заводським районним центром зайнятості м. Запоріжжя (записи 24-25);
з 18.01.2011 по 17.10.2017 - продавцем продовольчих товарів у ФОП « ОСОБА_2 » (записи 26-27);
з 16.01.2018 по 05.11.2018 - продавцем продовольчих товарів у ФОП « ОСОБА_3 » (записи 28-29);
з 06.11.2018 - продавцем продовольчих товарів у ФОП « ОСОБА_4 » (запис 30).
Дата заповнення трудової книжки НОМЕР_1 - 10 лютого 1999 року. З пояснень позивача, трудова книжка була повністю втрачена, при створенні нової, позивачем було відвідано всі підприємства, на яких вона працювала, де відділ кадрів підприємств внесли записи про трудовий стаж позивача та належним чином завірили.
Відповідні дані про трудовий стаж позивача з 25.07.1984 по 02.10.1986 у ВАТ «Запоріжкокс» містяться в довідці від 12.04.2022 № 5/09-ВК ПРАТ «Запоріжкокс», в якій зазначено, ОСОБА_1 працювала на Запорізькому коесохімічному заводі 25.07.1984 по 02.10.1986 машиністом насосних установок 3 розряду до енергоцеху. Довідка видана для підтвердження трудового стажу на підставі особистої архівної справи форми Т-2.
В матеріалах справи наявна архівна довідка від 23.02.2022 № 04-21/П-63, видана Архівним управлінням Запорізької міської ради, в якій зазначено, що документи ТОВ «Запорізьке підприємство «Укрчорметавтоматика» надійшли на зберігання у неповному обсязі. У «Картці обліку відпрацьованого часу на ремонті обладнання в цехах і виробництвах з важкими умовами праці, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» наявний запис про прийом на роботу ОСОБА_1 (наказ № 58 від 17.10.1986). У «Розрахункових відомостях нарахування зарплати працівникам дільниці № 1 Запорізького ремонтно-монтажного цеху №4» за січень 1992 р. міститься запис за № 17: «Табельный № 1115 ОСОБА_1 , эл. монтер 2 разряда; 1962 г.р.», з приміткою : «ув.». За інші місяці 1992 року нарахування ОСОБА_1 не виявлене. Суд встановив, що архівна довідка від 23.02.2022 № 04-21/П-63, видана Архівним управлінням Запорізької міської ради свідчить про те, що ОСОБА_1 працювала з 20.10.1986 по 14.01.1992 у Запорізькому ремонтному цеху № 4 «Укрчорметавтоматика».
Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи з 29.07.1980 по 30.06.1984, з 05.08.1992 по 05.08.1994, з 01.09.1994 по 25.02.2000) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як дата заповнення трудової книжки пізніше дати прийняття на роботу, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу на те, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, відповідачем безпідставно під час вирішення питання про призначення пенсії не зараховано до загального стажу, що надає право на призначення пенсії, періоди роботи позивача з 29.07.1980 по 30.06.1984, з 05.08.1992 по 05.08.1994, з 01.09.1994 по 25.02.2000.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 29.07.1980 по 30.06.1984, з 05.08.1992 по 05.08.1994, з 01.09.1994 по 25.02.2000 до загального стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про скасування рішення № 084050010221 від 14.04.2022 Головного управління пенсійного фонду України у Київській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», з дня настання пенсійного віку, а саме з 02.03.2022, зарахувавши до загального стажу період його роботи: з 29.07.1980 по 30.06.1984 в Запорізькому спеціалізованому управлінні «Електромонтаж-443»; з 05.08.1992 по 05.08.1994 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фотон»; з 01.09.1994 по 25.02.2000 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ельбрус», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органом, який призначає пенсії, є Пенсійний фонд.
Відтак, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Виходячи з аналізу зазначених норм закону, суд не є органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. При цьому, суд не може підміняти компетентний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, на свій розсуд розраховувати страховий стаж та самостійно призначити пенсію, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Водночас, необхідно зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України при опрацюванні заяв про призначення або перерахунок пенсій застосовують принцип екстериторіальності.
Екстериторіальність передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.
Так, позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію є такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.
Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлену протиправність спірної відмови, а також беручи до уваги дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду з питань призначення громадянам пенсійних виплат, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 13.04.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп, що підтверджується квитанцією № 2468-3595-1274-9488 від 09.12.2022
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) до - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 084050010221 від 14.04.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи за записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.02.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.04.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 04 квітня 2023 року.
Суддя Сацький Р.В.