Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 квітня 2023 року Справа№200/14779/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., секретаря судового засідання Немогай В.І. розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.09.2018 року по 25.09.2021 року. Позивач зауважив, що відповідно до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, згідно якої особи котрі уклали контракт після цієї дати, мають право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Позивач зазначив, що фактично виплата одноразової грошової допомоги при укладенні першого контракту, йому була виплачена 29.09.2021 року у сумі 15858 грн., яка була розрахована відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, а не розрахована відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року, тобто на день звільнення позивача, та коли фактично йому заплатили вищезазначену суму. Позивач вважає, що таким чином розмір недоотриманої суми за укладення першого контракту, складає - 4572,00 грн. Окрім цього, позивач зауважив, що з 01.10.2018 року по день розрахунку відповідачем з ним при звільненні, відбулись інфляційні виплати у сумі - 3505,62 грн., які позивач просив стягнути на його користь з відповідача.
Представник відповідача не надав до суду відзив на адміністративний позов, але надав клопотання про закриття провадження по справі. В якому зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню з наступних підстав. Військова частина НОМЕР_1 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 «Бюджетного кодексу України» може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Відповідач зазначив, що 24.09.2021 року, позивача звільнено з військової служби. При звільненні з військової служби, позивачу була нарахована та виплачена грошова компенсація за підписання першого контракту. Відповідач, зазначив, оскільки ним обов'язок про нарахування та виплату грошової компенсації за підписання першого контракту виконано в повному обсязі, ще до подання позовної заяви. У зв'язку з чим, представник відповідача просив закрити провадження у справі.
Представник позивача, надала заперечення на клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі. В якому зауважила, що спір між сторонами існує відносно інфляційних витрат у сумі 3505,61 грн. та недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при підписанні першого контракту у сумі - 4572,00грн.
Ухвалою суду від 08.11.2021 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2022 відмовлено про участь у судовому засіданні представника відповідача в режимі відеоконференції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 відмовлено представнику відповідача у закритті провадження у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 витребувано додаткові докази у відповідача та відкладено розгляд справи на 15.03.2022 року.
15.03.2022 розгляд справи №200/14779/21 відкладено на 06.04.2023 у зв'язку з наданням додаткових доказів.
Сторони про відкриття провадження були повідомлені належним чином.
На адресу суду від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ), є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим від 20.03.2019 року Донецько-Луганським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.
Як встановлено судом, не заперечується відповідачем та підтверджено матеріалами справи, позивачем був укладений перший контракт «Про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу” між позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 . Контракт строковий та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки у період з 26.09.2018 по 25.09.2021 року, що також підтверджується військовим квитком позивача, серії НОМЕР_4 , виданим Червоногвардійським Гірницьким військовим комісаріатом Донецької області від 06.11.2007 року.
Відповідно до наявного в матеріалах справи, витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 24.09.2021 року за №576-ОС, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 26.09.2021 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, після звільнення ОСОБА_1 виплачено суму одноразової грошової допомоги при підписанні першого контракту, у сумі - 15858,00грн., що підтверджується остаточним розрахунком при звільненні старшого сержанта ОСОБА_1 (наказ від 24.09.2021 №576-ОС діє з 26.09.2021 року) де в графі «огд/к» зазначена сума «15858,00грн.», в графі «примітка» зазначено «нак 233-ОС від», окрім цього, відповідачем при наданні на адресу суду клопотання про закриття провадження по справі, в додатках в наявності є розрахунково-платіжна відомість №219 від 27.09.2021 року за вересень 2021 року, в графі «нараховано» стосовно позивача зазначено «огд/к» сума «15858,00грн.» в графі «примітка» «нак 233-ОС».
Спірним питанням в зазначеній справі є сума недоотриманої одноразової грошової допомоги при підписанні першого контракту в розмірі 4572,00 грн. та інфляційних виплат у розмірі 3505,61 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам даної справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до ч. 2, 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Підпунктом 8 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вирішено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах, зокрема особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При цьому, пунктами 2, 3 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Отже, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, (пункт 8), встановлено, що Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, на виконання вказаних положень Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
За п. 1 розділу І Порядку № 260, цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів працівників, зайнятих на шифрувальній роботі», від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Дія цього Порядку (крім розділів II, V-IХ, ХІI-ХХV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Отже, Порядок № 260 розроблено відповідно до Закону № 2011-XII та Постанови №704.
Згідно з п. 1 розділу ХХІІ Порядку № 260, одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років; особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Пунктом 2 розділу ХХІІ вказаного Порядку визначено, що одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах: зокрема особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Пунктом 3 розділу ХХІІ цього Порядку визначено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
Відповідно до п. 4 розділу ХХІІ цього ж Порядку одноразова грошова допомога не виплачується, зокрема у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у цій справі, позивачем укладено перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки; контракт набув чинності; позивач був призначений на посаду та вступив до виконання обов'язків за посадою. Цей факт також підтверджується матеріалами справи: військовим квитком серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 - 26.09.2018 року, відповідно до якого прийнятий на військову службу до Державної прикордонної служби України до військової частини НОМЕР_1 на підставі контракту, тобто підтверджується факт підписання першого контракту.
Стосовно суми виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ч. 2 розділу XXII Наказу Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» №260 від 07.06.2018 - виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, одноразової грошової допомоги особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, тобто сума яку повинен був сплатити відповідач, коли позивач підписав контракт, станом на 2018 рік складає: (прожитковий мінімум працездатних громадян, станом на 01.01.2018 року відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України», складав - 1762,00грн.; тобто 9*1762,00грн.=15858,00грн., ця сума відповідачем була сплачена, що підтверджується наявними в матеріалах справи: розрахунково-платіжною відомістю №219 від 27.09.2021 року за вересень 2021 року; остаточним розрахунком при звільненні старшого сержанта ОСОБА_1 (наказ від 24.09.2021 року №576-ОС діє з 26.09.2021 року), але вищезазначена сума - 15858,00 грн. була сплачена не в 2018 році, коли позивач підписав контракт про проходження військової служби, а лише при звільненні позивача, тобто в 2021 році.
Стосовно позовної вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої суми грошової допомоги при укладенні першого контракту у розмірі 4572,00 грн., суд зазначає, що у відповідності до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №704 та ч. 1 ч. 2 розділу XXII Наказу Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» №260 від 07.06.2018 року, виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту має здійснюватися з розрахунку дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Позивач, розрахував розмір належної йому виплати одноразової грошової допомоги при підписанні першого контракту станом на 2021 рік, коли його було звільнено та виплачено зазначену допомогу.
Враховуючи приписи законодавства України, правильним у цій справі є визначення розміру належної до виплати позивачу грошової допомоги розрахованої саме з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не 2021 року, про що просить позивач.
Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет Україну на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762,00 грн., а відповідно сума грошової допомоги, яку необхідно було виплатити позивачу при підписанні першого контракту у 2018 році, становить 15858,00 грн. (1762х9), враховуючи що відповідачем обов'язок по сплаті вищезазначеного зобов'язання виконаний у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також позивачем заявлено позовну вимогу, стосовно стягнення інфляційних витрат у розмірі 3505,62грн., мотивуючи це тим, що у відповідача обов'язок по сплаті одноразової грошової допомоги при підписанні першого контракту виник у 2018 році, а фактично був виконаний лише у 2021 році, тобто за цей проміжок часу відбулися інфляційні витрати.
Суд дослідивши матеріали справи, зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991року №1282-ХІІ, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Окрім цього, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, на виконання вказаних положень Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, частиною 2 розділу І «Загальні положення», грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що одноразова грошова допомога при підписанні першого контракту відноситься до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991року №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином враховуючи, що одноразова грошова допомога при підписанні першого контракту має разовий характер, тому не підлягає індексації.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 72-80, 139, 243 - 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 06 квітня 2023 року.
Повний текст рішення виготовлено та підписано відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Голошивець