Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 квітня 2023 року Справа№200/665/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про: визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови здійснити упорядкування структури грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 станом на 01.12.2019 року, та зменшення відсотків при перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років з 86 до 70 %, відповідних сум грошового забезпечення без обмеження суми грошового забезпечення для обчислення пенсії за вислугу років, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити дії за оформленням нового розпорядження, щодо перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 р у справі № 200/8747/21, в спосіб та шляхом упорядкування структури основного розміру грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , здійснити з 01.12.2019року уточнення та упорядкування структури грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років, перерахунок та виплату основного розміру грошового забезпечення пенсії за вислугу років з врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії, індексація) на підставі уточненої оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за вислугу років № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, листа-повідомлення № 27697/22-2021 від 18.06.2021 року виданих департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, та заяви позивача за формою додатку 1 про перерахунок пенсії за вислугу років від 22.12.2022року, у розмірі 86% щомісячного грошового забезпечення, без обмеження суми грошового забезпечення для обчислення пенсії за вислугу років, без обмеження її максимальним граничним розміром величиною у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, з урахування раніше проведеної виплати та висновків судів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 2007 року є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років. Позивач зазначає, що у 2007 році пенсія йому була призначена за вислугу 32 років у розмірі 86% грошового забезпечення, та виплачувалась йому у такому розмірі (86%) до моменту перерахунку пенсії в вересні 2022 року.
Позивач вказує, що при перерахунку пенсії на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2022р у справі № 200/8747/21 відповідач безпідставно та незаконно зменшив основний розмір пенсії з 86% до 70%. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення. Позивач наголошує, що 22.12.2022 року він звернувся із заявою до Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області, відповідно до якої просив винести рішення, яке визначене ст. 66 Закону України № 2262, та здійснити з 01.12.2019 року уточнення та упорядкування структури грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років (визначення грошового забезпечення основного розміру призначеної пенсії за вислугу років в загальному складі пенсії з іншими виплатами шляхом її уточнення та упорядкування структури грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років), перерахунок та виплату основного розміру грошового забезпечення пенсії за вислугу років з врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням раніше виплачених сум. у розмірі 86% щомісячного грошового забезпечення пенсії за вислугу років, без обмеження її граничним розміром величиною у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, як визначено ГУ ПФУ у розпорядженні, рішенні, протоколі призначення пенсії за пенсійною справою, та протоколах подальшого перерахунку, і підтверджено рішенням Волноваського районного суду від 01.02.2019 року у справі № 221/6187/17, однак отримав відповідь від ГУ ПФУ за №165-17758/Л-02/8-0500/23 від 04.01.2023 року, якою йому було відмовлено в перерахунку пенсії виходячи із 86% грошового забезпечення.
Крім того, на думку позивача відповідач безпідставно обмежив його пенсію максимальним розміром.
З огляду на вказані обставини просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не погодившись з доводами позивача викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що позивач є одержувачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідач вказує, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набув чинності 01 жовтня 2011 року, були внесені зміни до низки актів, в тому числі статті 13 Закону № 2262 про розмір пенсії за вислугу років у відсотках. Враховуючи зміни до статті 13 Закону № 2262, внесені Законом України «Щодо внесення змін в деякі закони України по питання пенсійного забезпечення і соціального захисту військовослужбовців» № 3591-IV, максимальний розмір пенсії , що призначаються за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесені зміни до статті 13 Закону № 2262, згідно яких максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 70 % сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав зазначеною в статті 63 Закону № 2262.
Відповідач наголошує, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року по справі № 200/8747/21, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на підставі довідки від 15.06.2021 №22/6-2648. Також зазначає, що резолютивна частина означеного рішення не містить зобов'язання Головного управління під час розрахунку пенсійних виплат встановлення певного відсоткового розміру пенсії від грошового забезпечення. Таким чином, позивачу здійснено розрахунок пенсії з урахуванням вимог чинного законодавства та рішення суду, виходячи з 70% грошового забезпечення з 01 грудня 2019 року.
Крім того, відповідач посилається на те, що сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 правова позиція вже зараз призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90%, але з оновленого грошового забезпечення.
Щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відповідач вказує, що частиною сьомою статті 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року внесені зміни до статті 43 Закону №2262 та зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. […]. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року передбачено, що вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії. Відповідач наголошує, що десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність на даний час складає: 2093 х 10 = 20 930 гривень. Отже, на даний час розмір пенсі із урахуванням надбавок, […], індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач зазначає, що станом на 2023 рік розмір пенсії позивача складає 19563,10 грн. (що підтверджується протоколом від 04.01.2023 року по пенсійній справі - 0503001677 (МВС) долученим позивачем до позову) виплачується без обмеження граничного розміру тому, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України не порушені права, особи у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з їх відсутністю. На думку відповідача вимога позивача про зобов'язання Головного управління виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром задоволенню не підлягає, оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено захист прав та охоронюваних законом інтересів на майбутнє, тобто прав та інтересів порушення яких наразі не відбулось. Фактично, правовідносини між сторонами в означеній частині ще не виникли, тому позовні вимоги в означеній частині не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач наполягає на тому, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що оскільки управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 12.08.2022 № 573/2022 ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, та відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб.
З огляду на збройну агресію Російської Федерації, дана справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін 06 квітня 2023 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, з 30.10.2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
Згідно протоколу за пенсійною справою 0503001677 (МВС) від 01.01.2014 року встановлено, що пенсія позивача складалась з: посадового окладу - 1250 грн., оклад за військове звання - 130 грн., процентна надбавка за вислугу років 35% - 483,00 грн., робота з таєм. виробами, носіями, док. 15% 15% - 187,50 грн., надбавка за оперативно - розшукову діяльність 50% - 625,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 48% - 894,24 грн., премія 22,3% - 796,05 грн., всього - 4365,79 грн., основний розмір премії 86% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі 3754,58 грн., від підвищення або надбавка до пенсії: соціальний захист непрацюючих (з 01 по 30) непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п «а» дочка - 474,50 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п «а» дочка - 474,50 грн., підвищення за пост. КМУ 2012 р. № 355 (35% від 3754,58 грн. = 1314,10 грн., макс. розмір=2350,69 грн.) (з 01 по 30 1314,10 грн), всього призначено - 6017,68 грн.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою 0503001677 (МВС) від 01.01.2016 року встановлено, що пенсія позивача складалась з: посадового окладу - 3400 грн., оклад за військове звання - 2200 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 2520 грн., надбавка за умови режимних обмежень, допуск Ф.2 15% - 510,00 грн., премія 6,7 % - 578,21 грн., в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 9208,21 грн., основний розмір премії 86% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі 7919,06 грн. від підвищення або надбавка до пенсії: соціальний захист непрацюючих (з 01 по 30) непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п. «а» дочка - 537 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п. «а» дочка - 537 грн., всього призначено: 8993,06 грн. Різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 КМУ 103 від 21.02.2018 року - 32832,24 грн. та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно - 684,01 грн., з 01.01.2020 року до повної виплати розрахованої суми - 1368,01 грн.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою 0503001677 (МВС) від 01.01.2018 року встановлено, що пенсія позивача складалась з: посадового окладу - 3400 грн., оклад за військове звання - 2200 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 2520 грн., надбавка за умови режимних обмежень, допуск Ф.2 15% - 510,00 грн., премія 6,7 % - 578,21 грн., в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 9208,21 грн., основний розмір премії 86% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі 7919,06 грн. від підвищення або надбавка до пенсії: соціальний захист непрацюючих (з 01 по 30) непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п. «а» дочка - 726 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п. «а» дочка - 726 грн., всього призначено: 9371,06 грн. Різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 КМУ 103 від 21.02.2018 року - 32832,24 грн. та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно - 684,01 грн., з 01.01.2020 року до повної виплати розрахованої суми - 1368,01 грн.
Судом з Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 1 лютого 2019 року у справі № 221/6187/17, яке набрало чинності 1 липня 2019 року, відповідачем 23 березня 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням максимального розміру грошового забезпечення - 70%, встановленого ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79739586)
Зазначеним судовим рішенням визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивачу з 86% до 70%.
На виконання цього судового рішення відповідачем був зроблений перерахунок розміру пенсії позивача з 1 серпня 2019 року з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 86% грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі № 200/11770/20-а, яке набуло чинності 26 квітня 2021 року, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України скласти та подати до ГУ ПФУ в Донецькій області довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії з 1 грудня 2019 року відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського - начальник відділу, що не входить до складу управління (апарат головних управлінь Національної поліції) до посади на день звільнення позивача зі служби - начальник відділу ДСБЄЗ управління на Донецькій залізниці УМВСУ на транспорті, що фактично виплачені у листопаді 2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95842644).
На виконання зазначеного судового рішення Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України сформовано довідку № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення поліцейського (за прирівняною посадою - начальник відділу, що не входить до складу управління (апарат головних управлінь Національної поліції) за листопад 2019 року, в якій вказані наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 3400 грн; оклад за спеціальним званням (підполковник поліції) - 2200 грн; надбавка за стаж служби в поліції 45% - 2520 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 74,18% - 6023,42 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 510 грн; премія 67,30% - 9861,75 грн; всього - 24515,16 грн.
Зазначена довідка була направлена до ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» та до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
25 червня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок та виплату з 1 грудня 2019 року пенсії на підставі зазначеної довідки, однак, рішенням від 5 липня 2021 року № 48 відповідач відмовив позивачу у проведені перерахунку пенсії згідно довідки № 22/6-2648, обґрунтовуючи таку відмову наступним.
Позивач не погодившись з рішення відповідача від 5 липня 2021 року № 48 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Так, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21 позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 червня 2021 року № 40 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з 1 грудня 2019 року на підставі довідки від 15 червня 2021 року № 22/6-2648 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої Департаментом персоналу МВС України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок основного розміру пенсії за вислугу років з врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з 1 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, та заяви позивача про перерахунок пенсії за вислугу років від 25 червня 2021 року відповідно до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” - з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року
Згідно протоколу за пенсійною справою № 0503001677 (МВС) від 04.01.2023 року встановлено, що пенсія позивача складалась з: посадового окладу - 3400 грн., оклад за військове звання - 2200 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 2520 грн., середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у тому числі надбавка за умови режимних обмежень, допуск Ф.2 15%, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія 67,3% грн. - 16395,16 грн., в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 24515,16 грн. Основний розмір премії 70% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі 17160,61 грн., з урахуванням індексації: індексація базового ОСНП (17160,61*0,140): 2402,49 грн. - 19563,10 грн. Всього призначено: 19563,10 грн. Різниця між місячним розміром підвищення пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року, та місячним розміром отриманої основної пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно - 684,01 грн., з 01.01.2020 року до повної виплати розрахованої суми: 1368,01 грн. Призначено згідно Закону № 2262 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі з 31.10.2007 року довічно - 19563,10 грн.
Листом від 04.01.2023 року № 165-17758/Л-02/8-0500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року по справі № 200/8747/21 виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства. За рішенням проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року по 30.09.2022 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15.06.2021 року. Також зазначено, що будь яких зобов'язань щодо перерахунку пенсії виходячи з 86% сум грошового забезпечення у рішенні не зазначено. Після перерахунку пенсії розмір пенсійної виплати складає 19563,10 грн. Крім того повідомлено, що відповідно до частини 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Станом на 01.12.2022 прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність становить 2093 грн. Отже, максимальний розмір пенсії становить 20930 грн.
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 86% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 року, а також з діями відповідача щодо встановлення обмеження максимального розміру пенсії звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процент.
Позивачу, як було встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, пенсія призначена виходячи із 86% сум грошового забезпечення з 30.10.2007 року.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII внесені зміни у частину 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" згідно з якими цифри "80" замінено цифрами "70".
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій.
Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій.
Тобто, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Суд звертає увагу на те, що процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VІІ від 27.03.2014 зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.04.2018 у справі №686/12623/17 (К/9901/849/17) та від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 (К/9901/1786/18).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Окремо суд акцентує увагу відповідача на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Така правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Статтею 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з частинами 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Частиною 4 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Порядок № 45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Порядком № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України № 3668-VІ та Законом України № 1166-VII зміни до статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону України №3668-VІ та Закону України №1166-VII не зазнала.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 30.10.2007 року пенсія призначена виходячи із 86% сум грошового забезпечення, отже при перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року відповідач зобов'язаний був провести розрахунок пенсії виходячи з 86% сум грошового забезпечення, а не з 70% як це зробив позивач.
З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що відповідач протиправно вчинив дії щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 86% суми грошового забезпечення до 70% суми грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21.
При цьому, суд зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова “може”.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Однак, суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах “Пономарьов проти України”, “Рябих проти Росії”, “Нєлюбін проти Росії”), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Серявін та інші проти України” зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що спосіб захисту порушених прав позивача повинен бути ефективним, суд вважає ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21, застосувавши основний розмір пенсії 86% від грошового забезпечення та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 01.12.2019 року.
Щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст. 2 Закону України № 3668 від 08.07.2011 при призначенні/перерахунку пенсії пенсіонерам.
Суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що після перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21, розмір його пенсії став складати 19563,10 грн.
Абзацом 8 статті 7 Закону України «Про державний бюджет» № 2710-IХ від 03 листопада 2022 року встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2023 року - 2093 гривні. Тобто десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність складає: 2093 х 10 = 20930 гривень.
Отже на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом відповідачем не застосовувались обмеження пенсії максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Також, суд зазначає, що адміністративний суд під час прийняття рішень у справі перевіряє правомірність рішень, дій чи наявність допущеної бездіяльності суб'єктами владних повноважень.
Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.
Отже враховуючи те, що на час звернення позивача до суду з даним позовом обмеження розміру пенсії її максимальним граничним розміром величиною у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб відповідачем не застосовувались, суд приходить висновку, що вимога позивача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним граничним розміром величиною у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб є передчасно та задоволенню не підлягає, оскільки, суд не приймає рішення на майбутнє.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% суми грошового забезпечення до 70% суми грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21, застосувавши основний розмір пенсії 86% від суми грошового забезпечення та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 01.12.2019 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідпача судового збору в розмірі 715,74 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови здійснити упорядкування структури грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 станом на 01.12.2019 року, та зменшення відсотків при перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років з 86 до 70 %, відповідних сум грошового забезпечення. без обмеження суми грошового забезпечення для обчислення пенсії за вислугу років, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити дії за оформленням нового розпорядження, щодо перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 р у справі № 200/8747/21, в спосіб та шляхом упорядкування структури основного розміру грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , здійснити з 01.12.2019року уточнення та упорядкування структури грошового забезпечення призначеної пенсії за вислугу років, перерахунок та виплату основного розміру грошового забезпечення пенсії за вислугу років з врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії, індексація) на підставі уточненої оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за вислугу років № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, листа-повідомлення № 27697/22-2021 від 18.06.2021 року виданих департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, та заяви позивача за формою додатку 1 про перерахунок пенсії за вислугу років від 22.12.2022року, у розмірі 86% щомісячного грошового забезпечення, без обмеження суми грошового забезпечення для обчислення пенсії за вислугу років, без обмеження її максимальним граничним розміром величиною у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, з урахування раніше проведеної виплати та висновків судів - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% суми грошового забезпечення до 70% суми грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-2648 від 15 червня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 200/8747/21, застосувавши основний розмір пенсії 86% від суми грошового забезпечення та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 01.12.2019 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 74 копійки.
Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська