Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 квітня 2023 року Справа№200/393/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) з вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 052530003604 від 02.12.2022 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 28.11.2022 про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визнати необхідний страховий стаж для призначення пенсійних виплат 29 років 2 місяця 15 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на що листом повідомлено позивача про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки періоди його роботи підтверджуються відомостями з трудової книжки. Крім того вказує, що загальний страховий стаж ОСОБА_2 за всю її трудову діяльність склав 29 років 2 місяця 15 днів. А також позивач згоден із розрахунком стажу, який викладено у витягу форми РС-право, оскільки до страхового стажу не включений період роботи з 01.01.2004 року по 31.10.2016 року через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків за цей період до ДПС України. Позивач вказує, що обов'язок по сплаті страхових внесків не може обмежувати права робітника на отримання пенсійних виплат, відтак період з 01.01.2004 по 31.10.2016підлягає зарахуванню до стажу позивача.
Ухвалою суду від 08.02.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відкрито провадження в адміністративній справі №200/393/23. Призначено справу до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім викладено клопотання про залучення в якості відповідача у справі № 200/393/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки спірне рішення № 052530003604 від 02.12.2022 про відмову в призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Ухвалою суду від 16.03.2023 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення в якості відповідача у справі № 200/393/23 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено та залучено до участі у справі №200/393/23 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341). Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області: належним чином засвідчені копії доказів, на підставі яких було прийнято спірне рішення; розрахунок стажу позивача; пояснення щодо підстав відмови у призначенні пенсії позивачу; пояснення щодо підстав неврахування періодів роботи позивача при розрахунку його стажу.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову. Вказано, що відповідно до ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності на дату досягнення відповідного віку страхового стажу, зокрема,у період з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 29 років.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності, зокрема:
- з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004, оскільки не підтверджено в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відсутня сплата страхових внесків;
- з 05.07.2020 по 13.07.2020 - період отримання допомоги по безробіттю, оскільки не підтверджено отримання допомоги індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж позивача становить 28 років 02 місяці, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону.
У зв'язку з наведеним, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2
28.11.2022 року звернулася з відповідною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецької області про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській було прийнято рішення від 02.12.2022 №052530003604 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 29 років). У рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 28 років 02 місяці 0 днів. Також вказано, що за доданими документами до страхового стажу враховані всі періоди трудової діяльності.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем додано витяг форми РС-право з якого вбачається, що страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 31.07.2004 (враховано лише 4 дні), та з 01.08.2004 по 31.12.2004 (враховано лише 20 днів).
Позивачем також надано трудову книжку серії НОМЕР_2 , з якої вбачається, що позивача з 04.10.1982 по 10.09.1995 працювала вихователем дитячого садочка 32; з 26.03.2003 прийнята до Димитровської загальноосвітньої школі заступником директора по господарської діяльності, з 11.04.2005 переведена на посаду заступника директора з господарської частини, з 05.09.2011 переведена на посаду помічника з господарської частини, 15.11.2016 звільна з посади; з 09.10.2019 позивачу призначена допомога по безробіттю Мирноградським міським центром зайнятості, з 13.07.2020 припинення виплат допомоги по безробіттю.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 вбачається, що позивач за період з 01.01.2004 по 31.12.2004 працювала у загальноосвітньої школі-інтернаті 1-3 ступенів та отримувала заробітну плату за весь цей період, проте за весь зазначений період проставлена позначка про сплату страхових внесків - «Ні».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2022 року мали особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 29 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою Пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача: з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004, оскільки не підтверджено в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відсутня сплата страхових внесків; з 05.07.2020 по 13.07.2020 - період отримання допомоги по безробіттю, оскільки не підтверджено отримання допомоги індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Так, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені ст. 24 Закону № 1058.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, визначені ст. 11 Закону № 1058.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, […], які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Страхувальники визначені ст. 14 Закону № 1058.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п. п. 1, 4-1, 10, 14 ст. 11 цього Закону.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону, є платниками страхових внесків до солідарної системи.
Обчислення та сплату страхових внесків регламентує ст. 20 Закону № 1058.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п. п. 1, 3, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Ч. 4 ст. 20 Закону № 1058 визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону № 1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За правилами ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. п. 3, 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
П. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску, серед іншого, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.
Ст. 25 Закону № 2464 визначає заходи випливу і стягнення, які застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання (неналежне) виконання їх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку); подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.
Суд застосовує норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 30 липня 2019 у справі № 373/2265/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а, від 23 березня 2020 року у справі 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а та від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/22.
Висновки Верховного Суду, викладені у цих постановах, полягають у такому:
- страхові внески (єдиний внесок) є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок;
- обов'язок по сплаті страхових внесків (єдиного внеску) та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків (єдиного внеску) законом покладено на страхувальника;
- відповідальність за несплату страхових внесків (єдиного внеску) несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків (єдиного внеску) із заробітної плати застрахованої особи;
- фактично невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків (єдиного внеску) призводить до позбавлення працівника (застрахованої особи) соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту;
- право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України;
- відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію;
- працівник (застрахована особа) не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків (єдиного внеску), а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам (єдиному внеску) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду відповідного роботи.
Отже, позивач не може нести відповідальність та зазнавати негативних наслідків через неналежне виконання роботодавця свого обов'язку по сплаті страхових внесків (єдиного внеску), а тому вона має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004.
Виконання позивачем робіт у період з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004 підтверджено належним чином оформленими записами в трудовій книжці. Отже, позивач має право на зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004 на посаді заступника директора по господарської діяльності Димитровської загальноосвітньої школи-інтернату 1-3 ступенів.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 05.07.2020 по 13.07.2020, оскільки не підтверджено отримання допомоги індивідуальними відомостями про застраховану особу, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Отже, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 638/7217/16-а.
Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , з 09.10.2019 позивачу призначена допомога по безробіттю Мирноградським міським центром зайнятості, з 13.07.2020 припинення виплат допомоги по безробіттю.
Оскільки в ході судового розгляду даної справи підтверджено факт отримання позивачем допомоги по безробіттю, зокрема, з 05.07.2020 по 13.07.2020 включно, тому суд дійшов висновку, що відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV такий період повинен бути включений до страхового стажу ОСОБА_1 .
При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність в індивідуальних відомостях застрахованої особи даних про перебування в центрі зайнятості не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 05.07.2020 по 13.07.2020 включно, оскільки протягом вказаного періоду він отримував таку допомогу, що підтверджено матеріалами справи, водночас відсутні докази, які б свідчили, що відсутність вказаних даних є наслідком дії або бездіяльності позивача, тому такі обставини не можуть позбавляти його права на пенсію.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення відповідача - 2 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.
Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не забезпечило всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих позивачем документів.
Оскільки рішення № 052530003604 від 02.12.2022 «Про відмову у призначенні пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.
Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати такі способи захисту як зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області:
- зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004 на посаді заступника директора по господарської діяльності Димитровської загальноосвітньої школи-інтернату 1-3 ступенів, період отримання допомоги по безробіттю з 05.07.2020 по 13.07.2020;
- повторно розглянути заяву позивача від 28.11.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, належним відповідачем за позовними вимогами є ГУ ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Отже, саме на ГУ ПФУ в Житомирській області суд покладає обов'язок зарахувати вказані вище періоди до страхового та спеціального (пільгового) стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
ГУ ПФУ в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не обчислювало його страховий та пільговий стаж, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності та покладання на нього обов'язку зарахувати ті чи інші періоди до страхового та пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача.
Суд зауважує, що п. 4.10 Порядку № 22-1 не регулює питання призначення пенсії.
Норми п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачають передачу електронної пенсійної справи від «органу, що призначає пенсію», який розглядав заяву про призначення пенсії, до «органу, що призначає пенсію», за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто п. 4.10 Порядку № 22-1 врегульовує відносини щодо виплати пенсії, які виникають після того, як визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, прийняв рішення про призначення пенсії.
Як наслідок, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Донецькій області слід відмовити.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській областіна користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 052530003604 від 02.12.2022 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 27.07.2004, з 01.08.2004 по 28.10.2004, з 01.11.2004 по 28.11.2004, з 01.12.2004 по 16.12.2004 на посаді заступника директора по господарської діяльності Димитровської загальноосвітньої школи-інтернату 1-3 ступенів, період отримання допомоги по безробіттю з 05.07.2020 по 13.07.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Повне судове рішення складено 05.04.2023.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька