06 квітня 2023 року Справа № 160/20346/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 21.12.2022 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2019 року по 08.12.2022 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2019 року по 08.12.2022 року включно в сумі 393109 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу з 30.11.2016 по 20.03.2019 у військовій частині НОМЕР_2 . Позивача було звільнено з 20.03.2019 року зі служби. Проте, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Фактично остаточний розрахунок відповідач здійснив 09.12.2022 на виконання двох рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Після виплати позивач звернувся до суду з позовом про виплату йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби, на що одержав відмову.
Ухвалою суду від 10.01.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
31.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказано, що позовні вимоги є безпідставними, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Відповідач вказує, що станом на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2019 №68, позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Після цього позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовами. Рішенням суду від 26.01.2021 року у справі №160/13960/20 було зобов'язано відповідача виплатити грошову компенсація за невикористану відпустку як учасника бойових дій за 2017-2019 роки. На виконання даного рішення відповідачем 25.02.2021 було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2019 в сумі 16563,86 грн. На виконання рішення суду у справі №160/9194/21 від 06.09.2021 року відповідачем 09.12.2022 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.11.2016 по 20.03.2019 в сумі 106376,64 грн. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як за період, встановлений частиною 1 ст.116 КЗпП. Тобто чітко визначений максимальний період за який виплачується середній заробіток, який складає не 1359 днів, а 182,5 днів (6місяців), тобто розрахунок представника позивача є завищеним. Таким чином, спір позивача вирішено частково, а відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП, в такому випадку розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Ухвалою суду від 06.04.2023 року в клопотанні Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про розгляд справи №160/20346/22 за правилами загального позовного провадження та про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Станом на 06.04.2023 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2019 року №68 «По стройовій частині», припинено (розірвано) контракт про проходження громадянином України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: старшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 .
Виплачено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Виплачено премію у розмірі 125% від посадового окладу, грошову компенсацію за невикористані 30 днів щорічної основної відпустки за 2019 рік у розмірі 12011,50 гривень, одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 12011,50 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №160/13960/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94381048), дата набрання законної сили - 26.02.2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №160/13960/20 відповідачем 25.02.2021 року виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 16563,86 грн. Зазначене сторонами не заперечується.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року у справі №160/9194/21(https://reyestr.court.gov.ua/Review/103183062) позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо застосування листопада 2016 року, грудня 2016 року, а з 01.09.2017 року по 28.02.2018 рік вересня 2017 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових) місяців для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.11.2016 року по 28.02.2018 року включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.11.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 20.03.2019 року включно відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.03.2019 року включно відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44», з урахуванням вже виплачених сум індексації. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2023 року у справі №160/9194/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106514000), апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України залишено без задоволення., рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року в адміністративній справі №160/9194/21 залишено без змін.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року у справі №160/9194/21 відповідачем 09.12.2022 року виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 30.11.2016 по 20.03.2019 в сумі 106376,64 грн. Зазначене сторонами не заперечується.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2019 року по 08.12.2022 року включно, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі №160/13960/20, судом зазначено, що «зі змісту наказу № 68 від 20.03.2019 року, встановлено, що відповідач не провів з ним розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, за 2017-2019 роки. Доказів, які б спростовували вказані обставини не було надано. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби».
Згідно від 06.09.2021 року у справі №160/9194/21, судом зазначено, що «Відповідачем не було проведено повної виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період . В той же час розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу суми індексації грошового забезпечення. З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача у період з 01.03.2018 року по 20.03.2019 року щодо ненарахування та невиплати індексації в належному розмірі та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.03.2019. року з урахуванням вже виплачених сум індексації.»
Днем звільнення є останній робочий день, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 по справі №821/1226/16). Саме у цей день ( день звільнення або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.
Згідно з наказом позивач виключений зі списків особового складу ВЧ та всіх видів забезпечення з 20.03.2019, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 21.03.2019 є днем початку періоду невиплати.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Абзацом 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.
Згідно з виписками по карткових рахунках позивача відповідач індексацію грошового забезпечення за період з 30.11.2016 по 20.03.2019 в сумі 106376,64 грн. виплатив 09.12.2022 року, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 16563,86 грн. виплачено 25.02.2021 року.
Відповідно до довідки про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 наданої відповідачем, грошове забезпечення позивача складає за січень 2019 року - 11488,57 грн. (31 робочий та відпрацьований день), за лютий 2019 року - 12011,50 грн. (28 робочих та відпрацьованих днів), отже середньоденне грошове забезпечення позивача становить 398,31 грн. (нараховане грошове забезпечення/ 59).
Водночас, з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.
З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем - 09.12.2022, до спірних правовідносин підлягає застосуванню змінена редакція статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.
Враховуючи приписи ст. 117 КЗпП України період затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями, у зв'язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за період тривалістю 182 календарних дні. Сума, визначена відповідно до ст. 100 Порядку становить: 398.31 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) * 182 (кількість днів затримки розрахунку) = 72492,42 грн.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 щодо аналогічних правовідносин визначив інший механізм розрахунку розміру компенсації, зазначивши, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення повинне залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, Верховний Суд враховує таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд застосував критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, та принцип пропорційності суми виплати, яка повинна залежати від того, яку частку у відсотковому відношенні сума виплаченої заборгованості становить у складі усіх належних працівнику на дату звільнення виплат.
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Застосовуючи цей механізм, суд з матеріалів справи встановив, що загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат склав 48686,21 грн. (різні види виплат без урахування судових проваджень, довідка про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.11.2015 по 20.03.2019).
Також на виконання рішень судів, про які зазначається вище, позивачу нараховані 106376,64 грн. (індексація) та 16563,86 грн. (компенсація за невикористані дні додаткової відпустки), які не були виплачені на дату звільнення.
Таким чином, загальний розмір нарахованих коштів, які позивач повинен був отримати під час розрахунку при звільненні становить 48686,21 грн. + 106376,64 грн. + 16563,86 грн. = 171626,71 грн.
Сума перерахованої індексації 106376,64 грн. становить 62 % відносно розміру усіх належних виплат. З огляду на це, виходячи з принципу пропорційності позивачу необхідно виплатити 44945,30 грн., які становлять 62 % від 72492,42 грн. (розрахованих згідно з Порядком № 100 та з урахуванням обмеження періоду виплати 6 місяцями).
Також сума перерахованої компенсація за невикористані дні додаткової відпустки 16563,86 грн. становить 9,65 % відносно розміру усіх належних виплат. З огляду на це, виходячи з принципу пропорційності позивачу необхідно виплатити 6995,51 грн., які становлять 9,65 % від 72492,42 грн. (розрахованих згідно з Порядком № 100 та з урахуванням обмеження періоду виплати 6 місяцями).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачу складає 51937,81 грн. (44945,30 грн. + 6995,51 грн.).
Оскільки відповідач не спростував право позивача на отримання коштів за час затримки розрахунку при звільненні, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 51937,81 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко