06 квітня 2023 року Справа № 160/20943/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 15) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 28.12.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області о/р 912160181624 від 03.08.2022 в частині відмови переведення з 03.08.2022 року на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2022 року , врахувавши право позивача на надання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які має право та роз'яснення можливості оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" так і за Законом України "Про державну службу", надавши ретельні розрахунки цих варіантів пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після смерті чоловіка, судді у відставці, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак отримала відмову, оскільки Законом України «Про судоустрій та статус суддів» у переведенні на пенсію по втраті годувальника не передбачено. Окрім того, оскільки розмір пенсії по втраті годувальника буде меншим за отримувану пенсію за віком, позивачу відмовлено у переведенні. Проте на час виходу її чоловіка у відставку змінилося законодавство про статус суддів, а саме був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010. Відповідно до ч. 1 ст. 138 цього Закону суддя, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Отже, її чоловік, виходячи у відставку, мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом № 1058. Вважає, відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника судді у відставці з посиланням на Закон № 1058 та Закон № 1402 є протиправною звужує обсяг її існуючого матеріального і соціального забезпечення в розумінні прав передбачених ст.22 Конституції України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
30.01.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне. В січні 2022 року, а згодом 03.08.2022 року позивач подала до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заяву про переведення на пенсію по втраті годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.08.2022 року відмовлено позивачу в переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір пенсії зменшується. Пенсія у зв'язку із втратою годувальника є різновидом пенсії, про що передбачено ст.9 Закону України №1058 та призначається відповідно до статті 36 даного закону непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Законом №1058 передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статті 27 цього закону. Позивач вважає, що відповідач при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, повинен був врахувати розмір призначеного померлому годувальнику щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058, якою передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком. Оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058, розмір пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, іншого законом не передбачено.
01.02.2023 року надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому зазначено, що заяву позивача від 03.08.2022 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та яким прийнято рішення про відмову в переведенні. Рішення про відмову містило попередній розрахунок розміру пенсії по втраті годувальника, який було розраховано за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача та по суті не приймало. 27.09.2022 року повторно позивач звернулась до Головного управління з заявою довільної форми від 23.09.2022 (вх.№24725/С-0400-22 від 27.09.2022) про перерахунок пенсії, на яку було надано відповідь листом "Про розгляд звернення" від 25.10.2022 року.
Станом на 06 квітня 2023 року відповідь на відзиви від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 07.07.1984 року.
ОСОБА_2 (чоловік позивача) займав посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та з 2004 року звільнений у відставку і отримував довічне грошове утримання.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.12.2018 року.
06.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка.
Рішенням Головного управління ПФУ у Київській області про відмову в здійсненні перерахунку №912160181624 від 11.01.2022 року, відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В даному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону: у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Заявниця звернулась із заявою від 06.01.2022 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка згідно України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після проведеного попереднього прорахунку: страховий стаж годувальника - 34 роки 4 місяці 22 дні; коефіцієнт стажу - 0,34333; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 10049,79 грн. (з врахуванням заробітної плати починаючи з 01.07.2000 року). Розмір пенсії по втраті годувальника становить 1934,00 грн. Виходячи з вищевикладеного, розмір пенсії при переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника зменшується.
03.08.2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка.
Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії від 03.08.2022 року о/р 912160181624, відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по втраті годувальника.
В зазначеному рішення зазначено зокрема наступне.
Гр. ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 03.08.2022 №5158 про переведення пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до п.2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, пункту 4 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону: у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Після проведеного попереднього прорахунку: страховий стаж годувальника - 34 роки 4 місяці 22 дні; коефіцієнт стажу - 0,34333; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 11461,51 грн. (з врахуванням заробітної плати починаючи з 01.07.2000 року). Розмір пенсії по втраті годувальника становить 2167,88 грн. Виходячи з вищевикладеного, розмір пенсії при переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника зменшується.
23.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила перерахувати та призначити пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 виходячи із даних довідки Б-С-244 від 28.04.2022 року про його суддівську винагороду в розмірі 28192,00 грн.
Листом від 25.10.2022 року №32464-24725/С-01/8-0400/22 "Про розгляд звернення", розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.09.2022 року, та повідомлено, що згідно наданої заяви від 03.08.2022 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до норм статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було винесено рішення про відмову, про що повідомлено листом від 15.08.2022 №0400-010226-8/82878. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про державну службу" пенсія у разі втрати годувальника не передбачена.
Позивачка не погодившись із вказаним рішенням відповідача від 03.08.2022 року звернулась до суду з позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20, щодо необхідності з'ясування питання, чи мала позивач право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з урахуванням Закону №3723-ХІІ і чи не порушене її право у цій частині, суд виходить з наступного.
На час прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (09.07.2003) частина 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII визначала, що суддя який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723).
Відповідно до цієї норми пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
В цій редакції стаття 37 Закону України "Про державну службу" діяла і на час виходу ОСОБА_2 у відставку у 2004 році.
Відповідно до частини 4 статті 43 цього Закону судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, ОСОБА_2 , виходячи у відставку, мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом №1058.
У статті 37-1 Закону №3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Отже, якщо б ОСОБА_2 обрав пенсію за віком, то мав би право отримувати її (а у разі підвищення заробітної плати суддів у збільшеному розмірі) до смерті.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 та від 2 червня 2016 року №1402-VIII не визначав і не визначає зараз особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.
Статтею 37 Закону №3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом. Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за статті 37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Верховний Суд розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №3723 у розмірі 70% від заробітної плати судді. Відмовляючи у призначення такої пенсії, відповідач наводив ті самі мотиви, що й у справі, що розглядається.
Таким чином, спірним у тій справі була правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого судді у відставці відповідно до статті 37 Закону №3723.
У постанові від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 статті 37 Закону №3723, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
З урахуванням викладеного колегія суддів у справі №236/3193/16-а погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції, яким позов було задоволено частково та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України перевести позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №3723-XI.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402 висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, Пенсійний фонд та його органи у практичній роботі повинні застосовувати законодавство з урахуванням висновків Верховного Суду.
Закон України №1058 не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати щомісячне довічне грошове утримання судді. Однак цей Закон і не визначає, за яким законом повинна розраховуватися пенсія за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію за Законом №3723 і за Законом №1058.
З огляду на це, слідує висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі:
1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993, або
2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року (справа №440/7341/20) та зазначив, що судова палата, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі ст. 37 Закону № 3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058.
Водночас, цей правовий висновок прямо не суперечить правовому висновку, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Разом з тим, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, суд вказує на можливість застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону № 3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону №1058.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1)) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.
Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник відповідача повинен був роз'яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом №1058, так і за Законом №3723, якщо ОСОБА_2 мав на неї право, проінформувати заявницю про їх розміри.
Із матеріалів справи, судом встановлено, що станом на 05.02.2004 року ОСОБА_2 мав загальний стаж роботи 27 років 3 місяців та 27 день, та спеціальний стаж, що давав право на щомісячне грошове утримання судді. Тобто, на час виходу у відставку ОСОБА_2 , набув право на пенсію на підставі Закону №3723.
Таким чином, оскільки позивач перебуваючи на посаді судді (стаж, на якій підлягає зарахуванню до державної служби) більше 20 років, помер, то його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачами), має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для того, що непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачами), має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 409/2218/17 адміністративне провадження № К/9901/1732/18.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем роз'яснювалася позивачу можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом №1058, так і за Законом №3723, а також не містять доказів інформування позивача про те, чи мав суддя у відставці ОСОБА_2 право на пенсію за віком на підставі Закону №3723, а якщо мав, то який її розмір і чому її не було взято відповідачем для розрахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
При цьому, суд зазначає, що відповідач приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника посилався на Закон України №1058, проте доказів того, що у поданій позивачкою заяві на перерахунок/переведення пенсії по втраті годувальника від 03 серпня 2022 року вона посилалась на вказану норму Закону відповідачем не надано, відповідач також не зазначив чи мав суддя у відставці ОСОБА_2 право на пенсію за віком на підставі Закону №3723, а якщо мав, то який її розмір і чому її не було взято відповідачем для розрахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії від 03.08.2022 року о/р НОМЕР_4 , яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по втраті годувальника є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
У відповідності з пунктів 2, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не надав до суду доказів, які свідчать про обґрунтованість його дій, а відтак, не довів їх правомірність.
Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи наведену норму, обставини наявності протиправності рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2022 року із наданням роз'яснення щодо можливості оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом №1058, так і за Законом №3723.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянуто заяву позивача про переведення на інший вид пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що приймає рішення про переведення.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 992,40 грн. відповідно до квитанції №0032810063 від 21.12.2022 року підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 15) о/р 912160181624 від 03.08.2022 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 15) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 03.08.2022 року, врахувавши при цьому право ОСОБА_1 на надання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які вона має право та роз'яснення можливості оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV, так і за Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко