06 квітня 2023 року Справа 160/2888/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Личківської сільської ради про залишення позовної заяви без руху,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №1109-13/VIII від 02.06.2022 року «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду»;
- зобов'язати Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1228, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
- стягнути з Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 04340112; код КОАТУУ: 1222384000) на користь гр. ОСОБА_1 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 копійок, як компенсацію за завдану йому моральну шкоду його протиправними діями та бездіяльністю відповідача щодо неї.
14.03.2023 року Личківська сільська рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотання про залишення позовної заяви без руху.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що спірне рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача 05.06.2022 року. В свою чергу, строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її прав. В даному випадку позивач мав дізнатися про порушення його прав з моменту опублікування спірного рішення, а отже позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки фактично позивач звернувся з даною позовною заявою до суду 15.02.2023 року.
20.03.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Личківської сільської ради про залишення позовної заяви без руху призначити до розгляду за правилами письмового провадження.
Встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду для подання пояснень щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
27.03.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями на виконання ухвали суду від 20.03.2023 року.
У вказаних поясненнях представник позивача зазначив, що позивач не є мешканцем Личківської сільської об'єднаної територіальної громади, а тому не має інтересу до повсякденного суспільного, соціально-економічного і політичного життя цієї громади та до діяльності органів місцевого самоврядування вказаної громади. Представник позивача наголошує, що відповідачем неодноразово приймалися рішення, які порушували права позивача, які позивач, в свою чергу, оскаржував до суду. Також представник позивача наголошує, що відповідач не повідомляв позивача про затвердження проекту рішення, яке буде розглядатись на сесії депутатів, не запрошував позивача надати пояснення, пропозиції або зауваження щодо запропонованого проекту рішення. Представник позивача також зазначив, що позивач в даному випадку був вимушений звернутися до суду, оскільки відповідач відмовляється виконувати рішення суду, яким зобов'язано відповідача затвердити проект землеустрою та приймає чергове протиправне рішення. Також представник позивача наголошує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень має надати докази того, що позивачу після прийняття на сесії депутатів оскаржуваного рішення було достеменно відомо про вказане рішення. Підсумовуючи представник позивача вказує, шо відповідач зловживає своїми процесуальними права, а отже до відповідача має бути застосовані заходи процесуального примусу.
Вирішуючи по суті клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як було встановлено судом при відкритті провадження у справі, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4376/21 був поданий Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області до суду 07.07.2022 року.
Представник позивача був ознайомлений із звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4376/21, та з рішенням Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №1109-13/VIII від 02.06.2022 року «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», яке оскаржується в межах даної адміністративної справи, після 15.08.2022 року, тобто після подання заяви про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №160/4376/21.
В свою чергу, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач був обізнаний про прийняття оскаржуваного рішення раніше 15.08.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №1109-13/VIII від 02.06.2022 року було оприлюднено на офіційному веб-сайті Личківської сільської ради 05.06.2022 року.
Відповідач наголошує, що позивач повинен був дізнатися про порушення його прав саме з дати оприлюднення вказаного рішення на офіційному веб-сайті відповідача. В підтвердження даного твердження відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2019 року по справі №826/13430/17, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Факт їх офіційного опублікування свідчить про можливість ознайомлення з ними невизначеним колом осіб. Саме інститут офіційного опублікування покликаний забезпечити уникнення випадку незнання особою певного закону.
Відповідно до п.18, 19 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
Суд наголошує, що вказані висновки Верховного Суду стосуються саме обізнаності населення про закони та нормативно-правові акти. В свою чергу, в даному випадку позивачем оскаржується індивідуальний акт, який за своєю природою відрізняється від закону та нормативно-правового акту.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав застосовувати до даних правовідносин вищенаведені висновки Верховного Суду у справі №826/13430/17.
Крім цього суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодного посилання на закон або інший нормативно правовий акт, яким встановлено імперативну залежність обізнаності особи про індивідуальний акт органу місцевого самоврядування та факту оприлюднення даного індивідуального акту.
В свою чергу, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про фактичну обізнаність представника позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з моменту його ознайомлення з матеріалами справи №160/4376/21.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи наявні докази безпосереднього ознайомлення представника позивача з оскаржуваним рішенням після ознайомлення зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4376/21, зважаючи на те, що відповідачем не наведено посилання на закон або інший нормативно-правовий акт, яким встановлено, що особа є обізнаною про прийняття індивідуального акту з моменту його офіційного оприлюднення, суд доходить висновку, що позивачем фактично не пропущено строк звернення до суду, а доводи відповідача про обізнаність позивача про порушення його прав оскаржуваним рішенням з моменту його оприлюднення на офіційному веб-сайті відповідача, не можуть свідчити про фактичну обізнаність позивача про порушення його прав.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Личківської сільської ради про залишення позовної заяви без руху.
Щодо доводів представника позивача про зловживання відповідачем своїми правами, суд зазначає наступне.
Згідно п.3 ч.3 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно п.1 ч.2 ст.45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
Суд зазначає, що відповідачем подано клопотання про залишення позову без руху вперше. У вказаному клопотанні відповідачем не ставилось питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Таким чином суд не вбачає в діях відповідача щодо подання клопотання про залишення позову без руху зловживання процесуальними права, а отже відсутні підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Керуючись ст. 44, 45, 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання Личківської сільської ради про залишення позовної заяви без руху - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Горбалінський