Копія
06 квітня 2023 року Справа № 160/4222/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, щодо не зарахування позивачу до страхового стажу наступних періодів роботи : - з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14); - з 23.09.1991 року по 11.08.2000 року (записи №15-№20);
- зарахувати позивачу до страхового стажу наступні періоди роботи, з часу звернення з заявою про призначення пенсії: - з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14); -з 23.09.1991 року по 11.08.2000 року (записи №15-№20);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням включеного страхового стажу роботи, з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час призначення йому пенсії не було враховано весь страховий стаж, що значно вплинуло на заниження основного розміру пенсії позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/4222/23. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідач відзив на позовну заяву не надхов. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 22.03.2023р., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 19.01.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій просив повідомити про періоди страхового стажу, які було враховано під час обчислення та призначення пенсії за віком.
Листом від 17.03.2023р. за № 5371-2006/П-01/8-0400/23 Головним управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що з 20.11.2022р. йому призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Вказано, що до страхового стажу, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 16.06.1981, не зараховано період роботи у виробничому кооперативі “Інструментальщик” з 01.02.1989 по 21.09.1991 (записи №13-№14), у зв'язку з наявним виправленням дати прийняття на роботу, що є порушенням Інструкції № .162. З 23.09.1991 по 11.08.2000, згідно записів зазначеної трудової книжки № НОМЕР_2 , позивач працював в Донецькому виробничому об'єднанні “Електропобутмаш”. Записи в трудову книжку за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції № 58, а саме: запис № 16 про переведення містить виправлення чорнилом іншого кольору в році зазначеної дати; у записі № 17 про призначення заявника керівником цеху № 24 виправлений рік в даті наказу; запис № 20 про звільнення завірено печаткою, що не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу. Із зазначених записів №15-№20 з 23.09.1991 по 11.08.2000 до страхового стажу зараховано, згідно персоніфікованого обліку, період роботи з 01.01.1999 по 31.07.2000. Додатково повідомлено, що для зарахування до страхового стажу періодів, що не зараховані за трудовою книжкою, необхідно надати інші документи, які містять відомості про зазначені періоди роботи.
Позивач не погоджується з такою позицією пенсійного органу, що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано періоди роботи позивача з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14) у зв'язку з наявним виправленням дати прийняття на роботу; з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20) у зв'язку з тим, що записи в трудовій книжці містять виправлення чорнилом іншого кольору, виправлення в рік в даті наказу, записи завірено печаткою, що не відповідає назві підприємства.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у спірні періоди з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14), з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, такі як виправлення дати прийняття на роботу, виправлення чорнилом іншого кольору, виправлення року в даті наказу, а також те, що записи трудової книжки завірено печаткою, що не відповідає назві підприємства, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14), з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20) до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
До того ж, суд звертає увагу позивача на те, що період його роботи з 01.01.1999р. по 31.07.2000р. зарахований до страхового стажу, про що відповідач зазначає в своєму листі від 17.03.2023р. за № 5371-2006/П-01/8-0400/23, а отже позовна вимога в частині зарахування такого періоду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням включеного страхового стажу роботи, з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком, суд вважає таку позовну вимогу не коректною, оскільки задля належного способу порушеного права позивача відповідач повинен провести саме перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів страхового стажу, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне, на підставі ст.. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням періодів роботи позивача з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14), з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20) з дати призначення пенсії, тобто з 20.11.2022р.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу наступних періодів роботи: з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14), з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу наступні періоди роботи: з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14), з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів його роботи з 01.02.1989 року по 21.09.1991 року (записи №13-№14), з 23.09.1991р. по 31.01.1993р. (запис №15), з 01.02.1993р. по 17.10.1993р. (запис №16), з 18.10.1993р. по 31.12.1998р. (запис № 17), з 01.08.2000р. по 11.08.2000р. (запис №19, №20) з дати призначення пенсії, тобто з 20.11.2022р.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (і.к. 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В, Златін
Рішення не набрало законної сили
Суддя С.В. Златін