Дата документу 04.04.2023
Справа № 334/2570/23
Провадження № 3/334/1183/23
04 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
24.03.2023 року о 21:58 годині громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи у під'їзді будинку на 4 поверсі, за адресою: АДРЕСА_2 , не виконував законну вимогу про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства у формі нецензурної лайки, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
Дане правопорушення зафіксоване у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 348548 від 24.03.2023 року.
В судовому засіданні 25.03.2023 року ОСОБА_1 пояснив, що не вважає свої дії злісною непокорою законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, оскільки йому не сподобалась манера спілкування працівників поліції з ним, та він відповів тим же.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна ) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі « Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Санкція ст. 185 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів Європейського суду з прав людини, притаманних кримінальному провадженню.
Так, ст. 185 КпАП України передбачена адміністративна відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Диспозиція ст. 185 КУпАП містить два різні складу правопорушення. Перший склад, це «злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків», тобто відповідальність має наставити за невиконання кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються при виконанні ними службових обов'язків. Другий же склад правопорушення, це «вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку».
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність законного розпорядження або вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, , яке випливає з прав працівника поліції, визначених у Законі України "Про Національну поліцію". Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.
Згідно з положеннями ст.185 КУпАП і роз'ясненнями, даними пунктах 7,17 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року №8 (зі змінами, внесеними постановою від 3 грудня 1997 р. №12) «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», передбачений зазначеною статтею склад правопорушення наявний, якщо не виконуються законні розпорядження або вимога працівників міліції чи іншої названої в цій статті особи, що бере участь в охороні громадського порядку, тобто такі, що ґрунтуються на законі і пред'явлені при виконанні зазначеними особами обов'язків по охороні громадського порядку.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 348548 від 24.03.2023 року, вбачається, що 24 березня 2023 року о 21:58 годині ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в порядку ст. 251 КУпАП та дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення АА № 348548 від 24.03.2023 року (а.с.1);
- рапортом інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції від 24.03.2023 року (а.с. 3);
- копією протоколу серії АА №348547 від 24.03.2023 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ст.. 173 КУпАП (а.с.4);
- протокол про адміністративне затримання АА №048423 від 24.03.2023 року за частиною 1 статті 262 КУпАП, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 був доставлений у службове приміщення Запорізького РУП 24.03.2023 року о 23 год. 11 хвилин у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, для припинення адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». З даним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. Претензій будь-якого характеру до факту затримання не має (а.с.5);
- письмова заява та письмові пояснення ОСОБА_2 , за змістом яких останній просив прийняти міри до громадянина ОСОБА_1 , який вчиняв хуліганські дії, бив ногами у двері, намагався потрапити до квартири, виражався нецензурною лайкою у бік людей та працівників поліції, (а.с.6-7);
- висновок КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість №2061 від 24.03.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 24.03.2023 о 22 год. 50 хв. від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився (а.с. 8).
Вказані докази узгоджуються звідеозаписом з нагрудних камер поліцейських, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №348548 від 24.03.2023 року, при дослідженні якого встановлено, що на ньому містяться відео-файли фіксації подій зазначених в протоколі, з яких вбачається, що ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції, виражається нецензурною лайкою, веде себе зухвало, спілкується зневажливо, на зауваження не реагує, від будь-яких пояснень та підписання протоколів ОСОБА_1 відмовився, неодноразові звернення з вимогами припинення вчинення правопорушення ігнорує.
При наданні оцінки відео-файлам переглянутим в судовому засіданні, суд бере до уваги, що вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - та мають бути законодавчо обґрунтовані, що було встановлено на дослідженому файлі, а саме, що працівник поліції висував неодноразову вимогу, що стосувалась припинення правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку та узгоджуються між собою, а тому суд бере їх до уваги.
Судом встановлено, що законне розпорядження (вимога) працівника поліції полягала у припиненні ОСОБА_1 протиправних дій щодо вчинення хуліганства та висловлювань нецензурними словами.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність з його боку злісної непокори від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог працівника поліції, суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності та вважає, що вони спростовуються відеозаписом з боді-камер працівників поліції, долученого до матеріалів справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, « Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, та «Леванте проти Латвії » від 07 листопада 2002 року неодноразово вказувалось, що «оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення Європейського суду з прав людини «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Вважаю, що наведені вище докази, що містяться в матеріалах провадження,отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та допустимості.
За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 24.03.2023 року о 21:58 годині, перебуваючи у під'їзді житлового будинку на 4 поверсі, за адресою: АДРЕСА_2 , не виконував законну вимогу про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства у формі нецензурної лайки, та вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Враховуючи викладене, майновий стан правопорушника, обставини вчинення адміністративного правопорушення, вважаю, що адміністративне стягнення у виді громадських робіт, встановлене санкцією ст. 185 КУпАП, буде достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України та поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.
В порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 185, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт, строком на 40 (сорок) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536, 80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: Коломаренко К. А.