Справа №333/5129/22
Пр. №2/333/702/23
Іменем України
04 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Панченко І.О. у судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарського району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з батьком та повністю знаходиться на його утриманні, що не заперечує відповідач. З липня 2018 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не відвідує сина, не піклується про нього, наразі зловживає спиртним и напоями, веде себе агресивно.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, надіслала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі, та вказала, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Представник третьої особи Панченко І.О., у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідач ОСОБА_2 є матір?ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.02.2015 року, актовий запис № 783.
Рішенням Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя від 30.04.2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду.
Ст.152 Сімейного кодексу України закріплено право дитини на належне батьківське виховання.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у тому разі, коли вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" у п. 16, що ухилення від виконання своїх обов"язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують дитині необхідне харчування, одяг, медичний догляд, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов"язками.
Згідно ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до абз. 7 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до висновку № 01-10/86 від 08.02.2023 року Запорізької міської ради районної адміністрації по Вознесенівському району про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст.ст.12 ч.1, 15 ч.2 вказаного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" у п. 16, що ухилення від виконання своїх обов"язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують дитині необхідне харчування, одяг, медичний догляд, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов"язками.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам закону не додержується зобов'язань, що перераховані вище щодо виховання, піклування та поваги до дитини, тобто ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення останньої батьківських прав, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України.
Таким чином у зв'язку з визнанням відповідачем позову, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в сумі 1073 грн. 00 копійок.
Щодо витрат на правову допомогу суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правничої допомоги, у зв'язку з чим суд вважає, що витрати на правову допомогу недоведені, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ч.2 ст. 247, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 164, 165, 166 СК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 гривень 00 копійок.
В іншій частині відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Ю.Р.Піх