ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.04.2023Справа № 910/225/23
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав»
до Фізичної особи-підприємця Півень Тетяни Андріївни
про стягнення 56 700,00 грн.,
Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (надалі - ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Півень Тетяни Андріївни (надалі - ФОП Півень Т.А.) про стягнення 89 100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-96/09/19-Н від 02.09.2019, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 89 100,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
01.02.2023 через канцелярію суду від ФОП Півень Т.А. надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що заборгованість перед позивачем відсутня, у зв'язку із військовою агресією російської федерації та воєнним станом в Україні об'єкти авторського та суміжного права не використовуються відповідачем, а також вказує на те, що ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» є неналежним позивачем.
Також, у відзиві на позов відповідач просить суд здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні.
Розглянувши клопотання ФОП Півень Т.А. про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв'язку з чим дана справа є малозначною.
Суд відзначає, що відповідачем не заявлено жодного клопотання, задоволення якого унеможливлює розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного з викликом так і без виклику) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів закону як позивач, так і відповідач мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
За таких обставин, клопотання ФОП Півень Т.А. про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
06.02.2023 до Господарського суду міста Києва від ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог та здійснювати розгляд справи в межах основного боргу у розмірі 56 700,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана у строки встановлені процесуальним законодавством, а відтак суд дійшов висновку про прийняття такої заяви та розгляд справи в межах позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 56 700,00 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
02.09.2019 між ФОП Півень Т.А. (користувач), ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Суміжна ОКУ), Приватною організацією «Організація колективного управління авторських та суміжних прав» (Авторська ОКУ) та Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Організація) було укладено договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-96/09/19-Н (надалі - «Договір»).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.1 Договору).
Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.2 Договору).
За змістом п. 3.3 Договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2 користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»):
Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав»
ЄДРПОУ 37396233
п/р НОМЕР_1
в АТ «Укрексімбанк» м. Києва
МФО 322313
Організацією може надсилатися користувачу рахунок-фактура в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу. Особливості дії механізму розстрочки зазначені в п. 3.4 цього договору.
Відповідно до п. 3.4 Договору механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15 днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Згідно з п. 3.5 Договору отриманий організацією від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховуються організацією на рахунок суміжної ОКУ та на рахунок Авторської ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та на Авторську ОКУ дотримуються організацією завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% Авторську ОКУ.
Додатками №1 та №2 до Договору між користувачем та Суміжною ОКУ і Авторською ОКУ були підписання договори про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав та про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права.
Додатком №3 до Договору погоджено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права, а також розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 5 400,00 грн.
Крім того, відповідно до п. 5.1 Договору у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською ОКУ, окремо суміжною ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною ОКУ, а також у разі досягнення домовленості між авторською ОКУ та суміжною ОКУ ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі Договору.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.
За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону).
Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 Договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами, які встановлені в додатку №3 до цього договору. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації.
Крім того, у п. 3.4 Договору визначено, що якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав).
Розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 5 400,00 грн. за використання в комерційній діяльності музичних творів (п. 2 Додатку №3 до Договору).
Однак, відповідач в спірний період дії Договору належним чином не виконав зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно до умов Договору.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з вересня 2021 року по серпень 2022 року, з вересня 2022 року по серпень 2023 року, оскільки відповідачем не сплачувався єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль.
Разом з тим, за умовами п. 5.2 Договору в разі втрати Суміжною ОКУ статусу акредитованої організації колективного управління правовідносини між Суміжною організацією та іншими сторонами договору можуть бути призупинені (або розірвані) в односторонньому порядку за рішенням організації. При цьому суми винагороди (роялті), які на такий час знаходяться в організації мають бути притримані і перераховані вже новій акредитованій організації в такій сфері.
ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (наказ Мінекономрозвитку №912 від 29.05.2019); строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019; дата включення до реєстру - 06.02.2019.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов'язкове колективне управління.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:
1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;
2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;
Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління.
Як було встановлено, позивач є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» строком на три роки, тобто до 30.05.2022.
Тобто, позивач втратив права акредитованої організації колективного управління, а відтак і права на збір, розподіл та виплату доходу правовласникам від використання об'єктів, в даному випадку, суміжних прав.
Оскільки ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» з 30.05.2022 не має відповідної акредитації, то вона не має права на звернення із позовом до користувача (ФОП Півень Т.А.) на підставі умов Договору за стягненням заборгованості по сплаті роялті за використання об'єктів суміжних прав.
Так, з червня 2022 року за умовами Договору ФОП Півень Т.А. зобов'язана сплачувати роялті за використання об'єктів суміжних прав лише на користь Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав», оскільки у ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» закінчився термін акредитації у сфері розширеного колективного управління. З моменту закінчення терміну акредитації у сфері розширеного колективного управління ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» не позбавлена права виконувати функції добровільного колективного управління майновими авторськими та суміжними правами в інших дозволених законодавством сферах. Втім, ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» не може продовжувати виконувати такі функції саме за Договором, оскільки він укладений саме як з акредитованою організацією колективного управління.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення роялті за період з червня 2022 року по серпень 2023 року.
Крім того, відповідачем до відзиву на позов долучено копію квитанції №0.0.2897955049.1 від 28.12.2021, відповідно до якої ФОП Півень Т.А. здійснено сплату роялті на підставі Договору за вересень та жовтень 2021 року, а відтак, за розрахунком суду, до стягнення належить борг за період з листопада 2021 року по травень 2022 року у розмірі 18 900,00 грн. (7 місяців * 5 400,00 грн. / 50%).
Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказаний період в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за Договором за період з листопада 2021 року по травень 2022 року у розмірі 18 900,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу на те, що аналіз укладеного між сторонами Договору та додатків до нього дає підстави для висновку, що відповідач як користувач не має права в односторонньому порядку відмовитись від виконання взятого на себе зобов'язання з виплати винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського та суміжних прав, а відтак користувач має виконати таке зобов'язання у спосіб та строки, узгоджені у відповідному договорі.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність права у позивача на звернення із вимогами про стягнення заборгованості за Договором суд відзначає, що у пункті 5.1 сторонами було узгоджено, що у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською ОКУ, окремо суміжною ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною ОКУ, а також у разі досягнення домовленості між авторською ОКУ та суміжною ОКУ ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
За таких обставин, позовні вимоги ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» про стягнення з ФОП Півень Т.А. заборгованості є правомірними і обґрунтованими у розмірі 18 900,00 грн., а відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В іншій частині позову (заборгованість у розмірі 37 800,00 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Півень Тетяни Андріївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, будинок 5, група, прм. 57, офіс 7; ідентифікаційний код 42502769) заборгованість у розмірі 18 900 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий