вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.04.2023м. ДніпроСправа № 904/595/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Мамалига З.І.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 від 17.02.2015 у розмірі 494 437 грн. 97 коп.,
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 від 17.02.2015 у розмірі 494 437 грн. 97 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 від 17.02.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у листопаді 2021 року та у період з січня по жовтень 2022 року послуги з централізованого водовідведення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 494 437 грн. 97 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 416 грн. 57 коп.
Ухвалою суду від 06.02.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 11445/23 від 09.03.2023), в яких він просив суд поновити строк на подання заперечень та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на характер спірних правовідносин, та вказуючи на те, що позивачем також укладені договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з третіми особами, тому вказана справа не належить відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України до категорії малозначних справ та не підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено складність даної справи, чи наявність інших обставин, що свідчать про доцільність розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.03.2023 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання було призначено на 28.03.2023.
Від позивача надійшла заява (вх. суду № 12657/23 від 15.03.2023 та вх. суду 14049/23 від 22.03.2023), в якій він просив суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою суду від 16.03.2023 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, з огляду на те, що згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 28.03.2023 о 12:30 год. відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 28.03.2023 о 12:30 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).
Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 14918/23 від 28.03.2023), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що відповідач не отримував позовної заяви із доданими документами, а з матеріалами справи ознайомився лише 27.03.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням. Вказане унеможливлює належну підготовку до судового засідання 28.03.2023.
У судове засідання 28.03.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.03.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.04.2023.
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 15168/23 від 29.03.2023, вх. суду №16639/23 від 05.04.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду №16993/23 від 05.04.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки у судове засідання 05.04.2022 представника відповідача, через його перебування у відрядженні з 29.02.2023 по 05.04.2023, на підтвердження чого було долучено наказ № 05 від 28.03.2023.
У судове засідання 05.04.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом враховано наявність його клопотання про відкладення судового засідання, з якого вбачається, що відповідач повідомлений про день, час та місце судового засідання 05.04.2023 належним чином.
Крім того, належне повідомлення відповідача про день, час та місце судового засідання 05.04.2023 підтверджується також Довідкою про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвалу суду від 28.03.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача - 28.03.2023, отже завчасно, а також переданою телефонограмою, яку отримав директор підприємства-відповідача 29.03.2023.
У судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Суд не вбачав підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду також на таке:
- як встановлено судом вище та що вбачається з поданого відповідачем 05.04.2023 клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце даного судового засідання;
- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
- у даному випадку неявка представника відповідача у судове засідання 05.04.2023 є повторною, оскільки у попереднє судове засідання 28.03.2023 представник відповідача також не з'явився. Більше того, 28.03.2023 відповідач вже звертався з аналогічним клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом;
- відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 07.04.2023, отже у даному випадку суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи; судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд справи у даному судовому засіданні.
У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити також таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Конституційна, будинок 5Г, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029 (а.с.165), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 06.02.2023 - 07.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930021115721 (а.с.170)
Так, ухвалою суду від 06.02.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (07.03.2023), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 22.03.2023.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 05.04.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 07.04.2023, отже у даному випадку судому було надано відповідачу максимально можливий строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 05.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" утворено відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Цивільного та Господарського кодексів України. Засновником підприємства та власником його майна є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (пункти 1.1. та 1.2. Статуту підприємства). Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" підприємство створене з метою отримання прибутку за рахунок виробництва та надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення населенню, підприємствам, установам та організаціям. Основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Зі змісту статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, серед яких централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (далі - споживач, відповідач), укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 (далі - договір, а.с.18-22), відповідно до умов пункту 1.1. якого виробник зобов'язується своєчасно надавати споживачеві - відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до умов пункту 1.2. договору орієнтовний обсяг послуг визначається на підставі розрахункової заявки споживача, узгодженої з відділом Водозбуту виробника, яка є невід'ємною частиною договору. Загальний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води орієнтовно складає: 256,84 м3/рік. Загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення орієнтовно складає: 256,84 м3/рік.
Згідно з пунктом 1.3. договору договірний обсяг централізованого постачання питної води та водовідведення може бути змінений (збільшений або зменшений) за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виробника та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виробник має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.4. договору визначено характеристику засобів обліку та регулювання споживання води: розрахунки проводяться згідно наданої розрахункової заявки.
Відповідно до пункту 2.1. договору тарифи на послуги (за 1м3 без ПДВ) становлять: згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 1154 від 15.08.2014 складають за 1м3 без ПДВ:
- вода - 2,99 грн.;
- стоки - 2,91 грн.
Відповідно до умов пункту 2.2. договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил № 630.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.1. договору).
Відповідно до пункту 10.8. договору обсяги постачання послуг, визначаються згідно показників технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки, встановлених власними коштами та засобами споживача, згідно з технічними умовами виданими виробником. Місця встановлення, вид, тип технічних засобів та інші необхідні характеристики зазначаються в акті опломбування, що підписується у встановленому порядку уповноваженими представниками виробника. Показники технічних засобів обліку знімаються представниками виробниками щомісячно, у присутності представника споживача. У разі відсутності, або тимчасової несправності таких технічних засобів - облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом, згідно з установленими нормами водопостачання.
Згідно з пунктом 10.11. договору кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації, визначається кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками технічних засобів обліку, а при їх відсутності по нормам водопостачання.
Пунктом 10.12. договору визначено, що споживач для підписання акту про кількість отриманих послуг направляє свого представника у відділ Водозбуту виробника не пізніше 01 числа кожного місяця наступного за звітним. Якщо представник споживача не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання акту, виробник на підставі даних технічних засобів обліку води, або нормативів (норм) водопостачання у односторонньому порядку складає акт, який вважається узгодженим споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один примірник акта в триденний строк направляється на адресу споживача.
У судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача пояснив, що відповідач має у власності приватну каналізаційну мережу довжиною 1300 м, врізану у самопливний колектор позивача від КНС № 2 до КНС-45, через яку скидає до централізованої комунальної каналізаційної мережі міста Кривого Рогу стічні води власні та споживачів, які знаходяться уздовж цієї каналізаційної мережі та врізані до неї.
Відповідно до статті 13 Конституції України, власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містить стаття 319 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що оскільки каналізаційна мережа є приватною власністю відповідача, то і обов'язок з оплати за скид до централізованої комунальної каналізаційної мережі Кривого Рогу з каналізаційної мережі відповідача, покладається саме на нього. Ці обов'язки сторони унормували, уклавши договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 від 17.02.2015.
У пунктах 9.1., 9.2. договору сторони погодили, що договір укладається на 3 (три) роки та набирає чинності з 01.04.2015 у відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України і діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 01.04.2018, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 від 17.02.2015 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем у загальний період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року надавались відповідачу послуги з централізованого водовідведення, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
Інформація про обсяги нарахування позивачем за послуги з централізованого водовідведення за договором у період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року наведена в таблиці у Розрахунку суми боргу до позовної заяви, відповідно до якої за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року відповідачу нараховано вартість обсягів стоків в сумі 908 150 грн. 30 коп.
В оплату послуг, наданих у листопаді 2021 року та у період з січня по жовтень 2022 року позивачем було виставлено відповідні рахунки на загальну суму 908 150грн. 30 коп., а саме:
- рахунок № 48991/03/1590к від 30.11.2021 на суму 97 089 грн. 02 коп. (а.с.36);
- рахунок № 3203/03/1590к від 25.01.2022 на суму 129 988 грн. 43 коп. (а.с.37);
- рахунок № 8439/03/1590к від 28.02.2022 на суму 122 952 грн. 46 коп. (а.с.38);
- рахунок № 12213/03/1590к від 31.03.2022 на суму 68 512 грн. 20 коп. (а.с.39);
- рахунок № 13894/03/1590к від 29.04.2022 на суму 20 646 грн. 04 коп. (а.с.40);
- рахунок № 20696/03/1590к від 31.05.2022 на суму 45 818 грн. 50 коп. (а.с.41);
- рахунок № 25568/03/1590к від 30.06.2022 на суму 33 363 грн. 13 коп. (а.с.42);
- рахунок № 30083/03/1590к від 29.07.2022 на суму 72 653 грн. 72 коп. (а.с.43);
- рахунок № 36964/03/1590к від 31.08.2022 на суму 40 630 грн. 04 коп. (а.с.44);
- рахунок № 40386/03/1590к від 28.09.2022 на суму 117 425 грн. 29 коп. (а.с.45);
- рахунок № 47196/03/1590к від 31.10.2022 на суму 159 071 грн. 47 коп. (а.с.46).
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні 05.04.2023, вказані рахунки надсилались відповідачу у його особистий електронний кабінет; доказом їх отримання відповідачем є здійснені у спірний період часткові оплати кожного з вказаних вище рахунків.
Слід також відзначити, що в матеріалах справи наявний лист № 7363 від 06.12.2022, яким відповідачу були направлені рахунки на оплату послуг з централізованого водовідведення, наданих у листопаді 2021 року та у період з січня по жовтень 2022 року (а.с.47), а також докази направлення вказаного листа разом зі всіма рахунками відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с.48-49), а також докази їх отримання відповідачем 29.122022 (а.с.50).
При цьому, у відповідності до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.
Викладене підтверджує, що позивачем зобов'язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов'язок споживача оплатити вартість цієї послуги.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, у розділі 3 договору сторонами були узгоджені умови щодо оплати спожитих послуг, а саме:
- розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів з дати отримання платіжного доручення, рахунку або квитанції, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виробника. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України (пункт 3.2. договору);
- плата за надані послуги при наявності засобів обліку води здійснюється за їх показниками та розподілом у відповідності до пункту 1.4. договору. У разі відсутності засобів обліку або їх показників, плата за надані послуги здійснюється, тимчасово, розрахунковим шляхом за затвердженими нормами водоспоживання (пункт 3.3. договору).
Відповідно до умов пункту 4.2.2. договору споживач зобов'язаний своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки, оплачувати послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до встановлених тарифів.
Відповідачем вказані зобов'язання були порушені, надані позивачем у листопаді 2021 року та у період з січня по жовтень 2022 року послуги з централізованого водовідведення, були оплачені відповідачем лише частково - в сумі 413 712 грн. 33 коп. (а.с.14-17), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 494 437 грн. 97 коп. Вказане і є причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами у підпункті 3.2. договору порядок розрахунків за надані у листопаді 2021 року та у період з січня по жовтень 2022 року послуги, строк оплати на залишкову суму 494 437 грн. 97 коп. є таким, що настав.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у листопаді 2021 року та у період з січня по жовтень 2022 року послуг на залишкову суму 494 437 грн. 97 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 494 437 грн. 97 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7 416 грн. 57 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 224 від 17.02.2015 у розмірі 494 437 грн. 97 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (вулиця Конституційна, будинок 5Г, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 06959123) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (вулиця Дудаєва Джохара, будинок 6А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027; ідентифікаційний код 03341316) - 494 437 грн. 97 коп. основного боргу та 7 416 грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.04.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко