вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.04.2023м. ДніпроСправа № 904/306/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Штабовенко Д.В.;
від відповідача: Короба Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" (м.Запоріжжя)
до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (м. Кам'янське Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором на виконання послуг № 02-32/22 від 21.02.2022 у загальному розмірі 1 465 757 грн. 15 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (далі - відповідач) заборгованість за договором на виконання послуг № 02-32/22 від 21.02.2022 у загальному розмірі 1 465 757 грн. 15 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 1 147 468 грн. 48 коп. - основний борг;
- 231 065 грн. 57 коп. - пеня;
- 72 698 грн. 98 коп. - інфляційні втрати;
- 14 524 грн. 12 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на виконання послуг № 02-32/22 від 21.02.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем роботи з дроблення залізобетонних конструкцій гідромотором до фракції 40-50 см, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 147 468 грн. 48 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.08.2022 по 26.12.2022 в сумі 231 065 грн. 57 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня по листопад 2022 року у сумі 72 698 грн. 98 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.07.2022 по 26.12.2022 у сумі 14 524 грн. 12 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 18.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2023.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 5842/23 від 06.02.2023), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зменшити розмір пені до 23 106 грн. 56 коп. та зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн. 00 коп., посилаючись на таке:
- воєнний стан суттєво впливає на виробничу потужність підприємства відповідача. Виробнича потужність один з найбільш важливих показників, що впливає на основні параметри планування та виробництва продукції на підприємстві;
- вказані обставини привели до тяжкого та нестабільного матеріального становища ПрАТ "Южкокс", що підтверджується фінансовою звітністю підприємства (форма 1, форма 2 станом на 30.09.2022);
- для ПрАТ "Южкокс" в умовах воєнного стану настали обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які об'єктивно унеможливлюють належне та своєчасне виконання зобов'язань. Крім того, основним видом діяльності ПрАТ "Южкокс" є виробництво коксу та коксопродуктів (КВЕД - 19.10);
- в умовах воєнного стану України коксохімічні підприємства залишаються як підгалузь гірничо-металургійної промисловості та є стратегічно важливими для забезпечення функціонування економіки та безпеки нашої держави. Виведення з ладу коксохімічних підприємств через нестачу коштів для закупівлі сировини для вироблення коксохімічної продукції призведе до розриву виробничого ланцюга виробництва металургійної продукції, яка в період воєнного стану є надзвичайно необхідною для забезпечення військово-промислового комплексу України, а також для створення оборонних фортифікаційних споруд, тощо;
- відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру", Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", Порядку віднесення об'єктів до об'єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109, ПрАТ "Южкокс" відноситься до об'єктів критичної інфраструктури. Також, ПрАТ "Южкокс" є виробником теплової енергії та забезпечує м. Кам'янське теплом на підставі Постанови НКРЕКП № 1574 від 30.11.2018;
- арешт коштів на банківських рахунках, рухомого та нерухомого майна підприємства призведе до вкрай негативних наслідків, а саме: затримка виплати заробітної плати працівникам підприємства, припинення теплопостачання м. Кам'янське, невиконання договірних зобов'язань перед контрагентами, виникнення заборгованості по податках та зборах, які підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів, в деяких випадках до повної зупинки господарської діяльності підприємства в зв'язку з неможливістю здійснити планові закупки сировини для виробництва, а також до інших негативних і непередбачуваних соціальних, економічних та екологічних наслідків;
- саме поточна діяльність відповідача забезпечує і забезпечить погашення як існуючих боргів перед позивачем, так і виконання поточних розрахунків з контрагентами, з урахуванням загальногосподарського інтересу;
- відповідач вважає необхідним подати до господарського суду Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 року, за Формою № 2 та формою № 1 (баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2022, в якості доказів щодо можливості зменшення розміру неустойки в цій справі. Вказані обставини, привели до тяжкого та нестабільного матеріального становища ПрАТ "Южкокс", що підтверджується Звітом про фінансові результати за 9 місяців 2022 року, за формою № 2 та формою № 1 (баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2022. Крім того, аналізуючи баланс (звіт про фінансовий стан) відповідно до Розділу "Власний капітал" рядок 1420 "Нерозподілений прибуток/непокритий збиток" станом на 30.09.2022 у підприємства ПрАТ "Южкокс" збитки складають 931 281 тис. грн.;
- відповідно до Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2022 року, "сукупний дохід (сума рядків 2350 (прибуток), 2355 (збиток), та 2460 (інший сукупний дохід після оподаткування) відповідно до рядка 2465 складає 700 242 тис. грн. У графі "Чистий фінансовий результат" рядок 2350 "прибуток" складає 0 тис. грн., рядок 2355 "збиток" складає 699 844 тис. грн.;
- за викладених обставин та з наданих документів вбачається, що підприємство ПрАТ "Южкокс" знаходиться у фінансовій кризі, що приводить до вкрай негативних фінансових наслідків;
- позивачем не надано доказів наявності в нього будь-яких збитків;
- відповідач просить суд, в порядку статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, зменшити розмір неустойки, визначеної судом обґрунтованою, до 90% від визначеної судом суми штрафних санкцій - до 23 106 грн. 56 коп.
У підготовче засідання 14.02.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
Судом було відзначено, що станом на 14.02.2023 в матеріалах справи відсутня відповідь на відзив на позовну заяву та строк для її подачі не закінчився.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 14.02.2023 судом протокольно було оголошено перерву до 07.03.2023.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 7583/23 від 14.02.2023), в якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на таке:
- 2/3 Запорізької області станом на цей час знаходяться під окупацією, місто Запоріжжя, в якому знаходиться підприємство позивача, з певною періодичністю зазнає ракетних обстрілів;
- не зважаючи на тяжкі умови, підприємство позивача продовжує працювати та виконувати роботи під час воєнного стану;
- позивач звертає увагу, що роботи, які були виконані за договором, були виконані після введення режиму воєнного стану, за актом виконаних робіт від 10.06.2022;
- застосування форс-мажорних обставин не передбачено пунктом 5.5. укладеного між сторонами договору, відповідно до якого сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести, що дія такої форс-мажорної обставини за всіх умов робить неможливим виконання її зобов'язань за договором. При цьому, сторона не може посилатись на дію форс-мажорних обставин, якщо строк виконання її зобов'язання настав до моменту початку дії форс-мажорних обставин, рівно як і якщо форс-мажорна обставина, на яку сторона посилається як на підставу неможливості виконання зобов'язання, діяла на момент договору та/або на момент, коли інша сторона виконувала або виконала свої зобов'язання;
- позивач зазначає, що ПрАТ "Южкокс" мав довести, що саме надзвичайні обставини не дають змоги виконати зобов'язання підприємства перед підприємством позивача, однак, матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідач не може виконати умови договору;
- більш того, відповідно до пункту 5.3. договору, сторона, яка внаслідок дії обставин непереборної сили не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором, повинна письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та про їх вплив на виконання зобов'язань за договором. Проте, всупереч вказаному, відповідач жодним чином не повідомляв позивача про настання дій обставин непереборної сили;
- посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними;
- відповідач у своєму відзиві не заперечує щодо основної суми заборгованості, суми інфляційних втрат та 3% річних, отже, відповідач фактично визнає позов, але, разом з тим, просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі, що є нелогічним та недобросовісним.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 9172/23 від 23.02.2023), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зменшити розмір пені до 23 106 грн. 56 коп. та зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн. 00 коп., посилаючись на таке:
- позивач доказів понесення збитків до відповіді на відзив на позовну заяву не додав;
- заявлена сума пені (штрафних санкцій) складає більше 20% від основної суми боргу (1 147 468 грн. 48 коп.), тобто, позивач просить застосувати до товариства відповідальність у значному розмірі за відсутності будь-яких понесених збитків;
- як зазначено у відзиві на позовну заяву, задоволення позовних вимог позивача в цій справі створює можливість для останнього використання штрафних санкцій та неустойки не як компенсаційних санкцій, направлених на відновлення майнового стану кредитора, а як джерела додаткового заробітку;
- позивач користується заходами відповідальності не для відновлення порушених прав, а для отримання додаткових коштів, отже, позивачем свідомо здійснюється нарахування витрат на покриття штрафних санкцій, що в свою чергу призводить до надмірного збагачення кредитора. На вказане позивач відповіді не надав. Вказане в свою чергу свідчить про наявність виняткових обставин, а отже, наявність виняткових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій;
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 10769/23 від 06.03.2023), в якій він просив суд провести підготовче засідання 07.03.2023 без участі представника позивача.
У підготовче засідання 07.03.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховано наявність заяви позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника, яка була задоволена судом.
У вказаному засіданні представником відповідача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для мирного врегулювання спору. Вказане клопотання було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче засідання було відкладено на 14.03.2023.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 11933/23 від 13.03.2023), в якій він просив суд провести підготовче засідання без участі представника позивача та призначити справу до судового розгляду по суті. Також, у вказаній заяві позивач зазначив про те, що ним подані всі наявні докази у справі та бажання укладати мирову угоду з відповідачем на запропонованих ним умовах позивач не має.
У підготовче засідання 14.03.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховано наявність заяви позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника, яка була задоволена судом.
У вказаному засіданні представник відповідача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні 14.03.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.03.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх.суду №13228/23 від 20.03.2023), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування його представника у щорічній відпустці, на підтвердження чого до заяви було долучено копію наказу від 13.03.2023 про надання відпустки Коробі Ю.А. з 20.03.2023 по 31.03.2023.
У судове засідання 21.03.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом було враховано наявність заяви відповідача про відкладення розгляду справи, яку було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.03.2023 у судовому засідання було оголошено перерву до 04.04.2023.
У судове засідання 04.04.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засідання 04.04.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
У судовому засідання 04.04.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 04.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 21.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Южкокс" (далі - замовник, відповідач) укладено договір на виконання послуг № 02-32/22 (далі - договір, а.с. 12-14), відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого замовник доручає та оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами та на власний ризик протягом дії договору, екологічно безпечним способом, надавати послуги: дроблення залізобетонних конструкцій гідромолотом до фракції 40-50 см (далі - послуги). Замовник зобов'язується оплатити виконані послуги у порядку та строки, які передбачені договором.
У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині виконання грошових зобов'язань до їх повного виконання.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів зміни чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Визначаючи правову природу спірних правовідносин, суд звертає увагу на таке.
Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:
- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі. Основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги;
- виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій. Щодо договорів про надання послуг чинним законодавством не передбачений контроль з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і є можливим за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору;
- юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, і ця процедура, на відміну від договору про надання послуг, також врегульована чинним законодавством.
Таким чином, основний критерій відмінності роботи від послуги, на який найчастіше звертається увага при розгляді господарських справ (встановлення дійсних правовідносин між сторонами спору) - майновий результат роботи і відсутність такого у послуги.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Так, у розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо вартості надання послуг та порядку розрахунків, зокрема:
- найменування та вартість послуг за договором зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (пункт 2.1. договору);
- загальна вартість послуг договору визначається, як сума послуг, яка зазначена у всіх актах наданих послуг, підписаних сторонами за весь період дії договору (пункт 2.2. договору).
У відповідності до вказаних умов, сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 21.02.2022 до договору, в якій сторони визначили умов щодо виконання таких робіт - дроблення залізобетонних конструкцій гідромотором до фракції 40-50 см, на загальну суму 1 378 149 грн. 70 коп. (а.с.15).
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надати послуги в повному обсязі у строки, вказані у договорі.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За умовами пункту 3.2. договору за результатами виконаних послуг виконавець підраховує об'єм подроблених залізобетонних конструкцій та складає акт надання послуг у двох примірниках, які передає на підпис замовнику. В акті зазначається кількість (об'єм) подроблених залізобетонних конструкцій, а також вартість виконаних послуг. Замовник зобов'язується у термін 5-ть робочих днів розглянути наданий акт надання послуг та підписати його. Послуги вважаються наданими з дня їх прийняття замовником шляхом підписання акту наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2022 року на виконання умов договору на виконання послуг № 02-32/22 від 21.02.2022 позивачем були виконані роботи з дроблення залізобетонних конструкцій гідромотором до фракції 40-50 см на загальну суму 1 147 468 грн. 48 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт приймання виконаних підрядник робіт № 1.32 від 10.06.2022 (а.с.16).
Вказаний Акт підписаний як позивачем так і відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, що свідчить про те, що роботи виконані якісно і в строк, сторони претензій одна до одної не мають, отже, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих робіт.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до умов пункту 2.3. договору замовник повинен оплатити послуги у безготівковій формі протягом 45-ти календарних днів з дня підписання акту наданих послуг; підставою для платежу є рахунок.
У той же час, суд не досліджує питання фактичного отримання рахунку на оплату з огляду на таке:
- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі на надання послуг № 02-32/22 від 21.02.2022;
- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов'язку з оплати поставленого товару.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.
Судом встановлено, що, враховуючи умови пункту 2.3. договору, граничним строком оплати виконаних позивачем у червні 2022 року робіт на суму 1 147 468 грн. 48 коп. є 25.07.2022.
Позивач зазначає, що відповідачем зобов'язання за договором на виконання послуг №02-32/22 від 21.02.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем роботи з дроблення залізобетонних конструкцій гідромотором до фракції 40-50 см, були порушені, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 147 468 грн. 48 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.08.2022 по 26.12.2022 в сумі 231 065 грн. 57 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня по листопад 2022 року у сумі 72 698 грн. 98 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.07.2022 по 26.12.2022 у сумі 14 524 грн. 12 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем у червні 2022 року робіт на суму 1 147 468 грн. 48 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 147 468 грн. 48 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 4.3. договору сторони передбачили, що у випадку виникнення заборгованості за договором більше, ніж на 7 календарних діб, замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, пеню у розмірі подвійної облікової ставки.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.08.2022 по 26.12.2022 в сумі 231 065 грн. 57 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві (а.с. 2-3), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 231 065 грн. 57 коп.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня по листопад 2022 року у сумі 72 698 грн. 98 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.3-4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 72 698 грн. 98 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 26.07.2022 по 26.12.2022 у сумі 14 524 грн. 12 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 4-5), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 14 524 грн. 12 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про зменшення суми пені, що підлягає стягненню на користь позивача у даній справі, на 90%, не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- місцезнаходженням відповідача є м. Кам'янське Дніпропетровської області, яке істотно віддалене від лінії фронту; не перебуває в зоні артилерійського ураження, на відміну від місцезнаходження позивача (м. Запоріжжя), що, на думку суду, свідчить про те, що військові дії на території України мають нерівнозначний вплив на діяльність позивача та відповідача; позивач знаходить у гірших умовах;
- роботи виконувались вже під час існування воєнного стану (у червні 2022 року);
- суд приймає до уваги також ступінь виконання зобов'язання відповідачем (0%). Так, на час прийняття рішення по справі відповідач не здійснив навіть часткової оплати виконаних позивачем робіт; прострочення становить більше 8 місяців, отже прострочення у даній справі суд розцінює, як істотне;
- суд також відзначає, що сума пені у даній справі - 231 065 грн. 57 коп., є співмірною допущеному простроченню, а також сумі основного боргу (1 147 468 грн. 48 коп.), що додатково свідчить про відсутність підстав для її зменшення судом, а також спростовує посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума пені є надмірним тягарем для відповідача і може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- позивач не зобов'язаний доводити розмір та наявність збитків, завданих порушенням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт;
- відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності в контексті наявності підстав для зменшення штрафних санкцій; фінансовий стан підприємства, на який посилається відповідач, не є тією винятковою обставиною, що може мати наслідком зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику;
- доводи відповідача на рахунок того, що підприємство відповідача відноситься до критичних, а отже штрафні санкції необхідно зменшити з метою недопущення фінансового навантаження, не заслуговують на увагу, оскільки, законом не передбачено зменшення розміру пені через відношення боржника до "критичних", "стратегічних" чи будь яких інших підприємств.
З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, суд зазначає таке.
У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо обставин непереборної сили (форс-мажор), зокрема:
- сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, якщо це сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (пункт 5.1. договору);
- під обставинами непереборної сили у договорі слід розуміти будь-які надзвичайні, невідворотні, за даних умов здійснення господарської діяльності, обставини зовнішнього щодо сторін характеру, які унеможливлюють повне чи часткове виконання однією із сторін договору своїх зобов'язань, які виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було ані передбачити, ані уникнути розумними заходами. До обставин непереборної сили, зокрема, але не виключно, відносяться: стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування у результаті блискавки), катастрофи техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти) (пункт 5.2. договору);
- сторона, яка внаслідок дії обставин непереборної сили не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором, повинна письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та про їх вплив на виконання зобов'язань за договором. Таке повідомлення повинно бути зроблено протягом 10-ти днів з дня виникнення у сторони договору неможливості виконання зобов'язань за договором та підтверджено нею належним документом, що видається Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення, несвоєчасне або непідтверджене Торгово-промисловою палатою України повідомлення позбавляє сторону права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання зобов'язань. свідоцтво, видане Торгово-промисловою палатою України є належним і достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили (пункт 5.3. договору);
- при настанні обставин непереборної сили, які безпосередньо впливають на можливість виконання стороною своїх зобов'язань, передбачених договором, строк виконання таких зобов'язань, за умови дотримання стороною вимог пункту 5.3. договору, продовжується на весь час дії обставин непереборної сили (пункт 5.4. договору);
- сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, як підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести, що дія такої форс-мажорної обставини за всіх умов робить неможливим виконання її зобов'язань за договором. При цьому, сторона не може посилатись на дію форс-мажорних обставин, якщо строк виконання її зобов'язання настав до моменту початку дії форс-мажорних обставин, рівно як і якщо форс-мажорна обставина, на яку сторона посилається як на підставу неможливості виконання зобов'язання, діяла на момент укладення договору та/або на момент, коли інша сторона виконувала або виконала свої зобов'язання (пункт 5.5. договору).
Доказів дотримання вказаних вище умов відповідачем матеріали справи не містять.
Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності в контексті наявності форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 2105307 від 12.10.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 21 986 грн. 36 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення заборгованості за договором на виконання послуг № 02-32/22 від 21.02.2022 у загальному розмірі 1 465 757 грн. 15 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (вулиця Вячеслава Чорновола, будинок 1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51909; ідентифікаційний код 05393079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" (провулок Тамбовський, будинок 2, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 31598841) - 1 147 468 грн. 48 коп. основного боргу, 231 065 грн. 57 коп. - пені, 72 698 грн. 98 коп. - інфляційних втрат, 14 524 грн. 12 коп. - 3% річних та 21 986 грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.04.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко