29.03.2023 року м. Дніпро Справа № 904/9889/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Антоніка С.Г., Іванов О.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від Дніпропетровської обласної прокуратури: Дидюк Н.О., посвідчення №058543 від 07.12.2020 р., прокурор відділу;
від Дніпровської міської ради: Михайлюк Т.О., виписка з ЄДР№б/н від 29.06.2022 р., представник;
представник ТОВ "Форвард Естейт" не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі № 904/9889/21
за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт", м. Дніпро
про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав
Позивач - Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" із позовом про зобов'язання повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 345,7 кв.м., розташовану на вул. Велика Діївська,40В у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд; скасувати державну реєстрацію прав на багатофункціональну будівлю, розташовану на вул. Велика Діївська,40В у м. Дніпро, загальною площею 345,7 кв.м., № 34936786 від 27.12.2019, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000723712101).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі №904/9889/21 позов задоволено.
Суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 345,7 кв. м, розташовану на вулиці Велика Діївська, 40В у м.Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.
Суд скасував державну реєстрацію прав на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Велика Діївська, 40В, загальною площею 345,7 кв. м, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" № 34936786 від 27.12.2019, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000723712101).
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 4 540, 00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі №904/9889/21, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, господарським судом Дніпропетровської області було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого, протиправного та незаконного рішення.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано той факт, що ТОВ “Форвард ЕСТЕЙТ” є добросовісним набувачем спірного майна і зазначений факт не спростований.
ТОВ “Форвард ЕСТЕЙТ” набуло прав на спірне майно законним способом, а саме: на підставі акту приймання-передачі майна №5, виданим 27.12.2019 та посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу.
Відповідно до зазначеного акта, ОСОБА_1 передав у якості вкладу (внеску) до Статутного капіталу, належні йому спірні об'єкти нерухомого майна (ідентифікаційний номер об'єкта нерухомого майна: 2000723712101).
На підставі зазначеного акта-приймання, право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за ТОВ “Форвард ЕСТЕЙТ”, про що свідчить запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 34936786). Зазначений акт не визнавався недійсним та не оспорювався.
На момент укладення акту-приймання передачі були відсутні судові спори щодо вказаного майна; укладений акт приймання-передачі відповідав усім ознакам дійсності правочину і наразі також не визнаний судом недійсним.
Знесення спірного об'єкта нерухомого майна порушує права добросовісного набувача майна та є прямим втручанням у право на мирне володіння майном.
Задоволення позовних вимог щодо знесення спірного об'єкту нерухомого майна є прямим втручанням у право ТОВ “Форвард ЕСТЕЙТ”, як добросовісного набувача (зазначене не спростовано та зворотнє не доведено), що призводить до недотримання визначеного Конвенцією принципу пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном, а відповідно до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 року у справі № 904/9889/21 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 для розгляду справи № 904/9889/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Березкіна О.В., судді Антонік С.Г., Дармін М.О.
25.11.2022 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Березкіної О.В. у відпустці по справі для вирішення питання відкриття апеляційного провадження здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2022 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі №904/9889/21 для вирішення питання відкриття апеляційного провадження. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі №904/9889/21.
12.12.2022 року у зв'язку з виходом на роботу судді-доповідача Березкіної О.В. призначено повторний перерозподіл судової справи, відповідно до якого визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі №904/9889/21, розгляд справи №904/9889/21 призначено в судовому засіданні на 01.02.2023 року об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
01.02.2023 року у зв'язку з відпусткою судді-доповідача Березкіної О.В. розгляд справи призначений на 01.02.2023 року не відбувся.
02.02.2023 року у зв'язку з виходом на роботу головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), колегія суддів визначила нову дату слухання справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2023 року розгляд справи №904/9889/21 призначено в судовому засіданні на 15.02.2023 рік об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
14.02.2023 року у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/9889/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.02.2023 року у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023 року колегією суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Антонік С.Г. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі № 904/9889/21 - до свого провадження. Розгляд справи №904/9889/21 призначено в судовому засіданні на 15.02.2023 рік об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі № 904/9889/21 відкладено на 29.03.2023 рік об 09:00 годину.
Дніпровською міською радою надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу а.с.211, т1).
В судове засідання з'явились представники Дніпропетровської обласної прокуратури та Дніпровської міської ради надали свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, представник ТОВ "Форвард Естейт" не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
29.03.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу зареєстровано право приватної власності за Горобець П.Г. на багатофункціональну будівлю загальною площею 345,7 кв.м, що розташована за адресою: вул. Велика Діївська, 40В у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000723712101).
Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво багатофункціональної будівлі по вул. Братів Трофімових, 40 В у м. Дніпропетровську" № ДП 14211010707 від 15.06.2011, листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області №1004-110/1942 від 26.12.2019 про реєстрацію декларації та розпорядження Дніпровського міського голови № 1245-р від 24.12.2010 про присвоєння адреси.
Проте, будівництво вказаної багатофункціональної будівлі здійснено без правовстановлювальних документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.
Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211010707 від 15.06.2011 відсутні, лист №1004-110/1942 від 26.12.2019 на підтвердження реєстрації декларації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області не реєструвався та не видавався.
Згідно даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси об'єкту нерухомості за адресою: вул. Велика Діївська ( Братів Трофімових), 40 В у м. Дніпро.
27.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. на підставі акту приймання-передачі майна № 5 від 27.12.2019, яке передається до статутного капіталу зареєстровано право приватної власності за ТОВ "Форвард Естейт" на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40 В ( а.с.42, т.1).
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвад Естейт" із позовом про зобов'язання повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 345,7 кв.м., розташовану на вул. Велика Діївська,40В у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд; скасувати державну реєстрацію прав на багатофункціональну будівлю, розташовану на вул. Велика Діївська,40В у м. Дніпро, загальною площею 345,7 кв.м., № 34936786 від 27.12.2019, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000723712101), прокурор посилався на те, що нерухоме майно, а саме багатофункціональна будівля, яка розташована на вул. Велика Діївська,40В у м. Дніпро, загальною площею 345,7 кв.м., є самочинним будівництвом на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї мети і право власності на зазначений об'єкт нерухомості зареєстровано без відповідних правових підстав.
Прокурор вважає, що нерухоме майно, а саме багатофункціональна будівля, яка розташована на на вул. Велика Діївська,40В у м. Дніпро, загальною площею 345,7 кв.м., підлягає знесенню за рахунок відповідача, а земельна ділянка, за зазначеною адресою приведенню у придатний для використання стан та поверненню позивачу.
Крім того, в обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави щодо подання позову, останній зазначає, що Дніпропетровською обласною прокуратурою неодноразово скеровувались листи (від 30.09.2021 №15/4-838вих-21, від 08.12.2021 №15/4-993вих-21) на адресу Дніпровської міської ради, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на вулиці Велика Діївська 40В у м.Дніпро, шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2000723712101). Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Дніпровської міської ради №7/11-2701 від 26.10.2021, №7/11-3404 від 28.12.2021 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю багатофункціональна будівлю загальною площею 345,7 кв.м, що розташовану на вул. Велика Діївська, 40 В у м. Дніпро, за ТОВ "Форвард Естейт" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Форвард Естейт" на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000723712101).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об'єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
Законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, передбачено, що передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (лист № 1004-1.15/1808 від 10.09.2021) реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211010707 від 15.06.2011 не здійснювалась, лист № 1004-110/1942 від 26.12.2019 на підтвердження реєстрації декларації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області не реєструвався та не видавався;
- відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради (лист № 12/19-400 від 10.09.2021), адреса: вулиця Велика Діївська, 40В, жодному об'єкту на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи про присвоєння або зміну вказаної адреси відсутні. Паспорти прив'язки тимчасових споруд не оформлювались, містобудівні умови та обмеження для проектування та будівництва не надавались. Відповідно до інформації Дніпровської міської ради (лист № 7/11-2701 від 26.10.2021) земельна ділянка за адресою: вулиця Велика Діївська, 40В, у користування Горобцю П. та ТОВ "ФОРВАРД ЕСТЕЙТ" не надавалась.
Відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні.
Таким чином, встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду Горобцю П. не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилася.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за Горобцем П. або ТОВ « Форвард Естейт» на вказану земельну ділянку відсутні.
Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.
27.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу на підставі акту № 5 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу зареєстровано право приватної власності за ТОВ "ФОРВАРД ЕСТЕЙТ" на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40 В .
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Оскільки, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки як відповідачем, так і попереднім власником нерухомого майна, відсутні, то під час передачі спірного майна сторонами порушено вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
Крім того, статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України), а тому є безпідставними доводи апелянта про добросовісність набуття ним права власності на підставі акту-приймання-передачі нерухомого майна.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення об'єкту нерухомості на вул. Великій Діївській, 40В у м. Дніпро, правовий режим зазначеного об'єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Таким чином, з огляду на те, що вказаний об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, на змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, що розташована на вул. Велика Діївська, 40В у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2000723712101) прийнята за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.
Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.
З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю - багатофункціональна будівлю загальною площею 345,7 кв.м, що розташовану на вул. Велика Діївська, 40 В у м. Дніпро, за ТОВ "ФОРВАРД ЕСТЕЙТ" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "ФОРВАРД ЕСТЕЙТ" на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000723712101).
Щодо доводів апелянта про незрозуміле визначення площі земельної ділянки, не надання документів, які б надавали можливість суду ідентифікувати спірну земельну ділянку за вказаною прокурором адресою та знесення самочинного будівництва, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з наявним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Технічним паспортом від 01.03.2014 на багатофункціональну будівлю по вулиці Братів Трофімових 40в, дана будівля знаходиться на земельній ділянці площею 357 кв.м.
В технічному паспорті, виготовленому 01.03.2014 на замовлення попереднього власника ОСОБА_1 , зазначена площа земельної ділянки (357кв.м), на якій розташована спірна багатофункціональна будівля.
Наведене спростовує твердження відповідача про недоведеність прокурором розміру земельної ділянки та про неможливість її ідентифікувати.
Щодо доводів апелянта про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, суд повинен враховувати доведення належними та допустимими доказами незаконності і безпідставності перебування спірного об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Дніпра.
Відповідно до ст. 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Крім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі ( рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року ("East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах “Рисовський проти України” від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), “Кривенький проти України” від 16 лютого 2017 року ( заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки згідно із Конституцією право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону при відчуженні комунального майна є порушенням інтересів держави та безсумнівно становить суспільний інтерес.
Обраний прокурор спосіб захисту відповідає критерію “суспільного”, “публічного” інтересу, оскільки витребування комунального майна із володіння відповідача є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захистом такого права шляхом повернення до комунальної власності спірного об'єкту нерухомого майна, яке відчужено на користь фізичної особи із порушенням вимог чинного законодавства зі відсутності волі власника.
Право держави звільнити земельну ділянку від самочинно збудованої будівлі з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачем права власності на ці будівлі становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Форвард Естейт" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання, оскільки державна реєстрація права власності ТОВ "Форвард Естейт" на багатофункціональну будівлю, розташовану за адресою вул. Велика Діївська, 40В у м. Дніпро здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
За таких обставин право органу місцевого самоврядування повернути самовільно зайняту земельну ділянку гарантоване чинним законодавством України (стаття 212 ЗК України).
Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №755/3782/17, від 29.04.2020 у справі №347/1276/17.
Посилання апелянта на те, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови, є неспроможними, оскільки зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі № 904/9889/21 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.04.2023року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя С.Г.Антонік
Суддя О.Г.Іванов