Справа № 127/9423/23
Провадження № 1-кс/127/3718/23
Іменем України
05 квітня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, -
Дізнавач сектору дізнання відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що сектором дізнання відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 10 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023025030000062, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 365 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.03.2023 до відділу поліції надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що на протязі 2022 року по 10.03.2023, її колишній чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повертає автомобіль марки "Toyota Hiqhlander " д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить заявниці.
В ході подальшого досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 належить автомобіль марки «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного колору, 2020 року випуску, кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 та до теперішнього часу місце знаходження якого не відомо.
Враховуючи вищевикладене, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль марки «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного колору, 2020 року випуску, кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , в будь-якому місці та в будь-кого він не знаходився б, арешт необхідний для попередження зміни чи знищення його властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ним значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні.
На підставі вищевикладеного, дізнавач звернувся до суду з даним клопотанням та просив його задовольнити.
Дізнавач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак 05.04.2023 дізнавач ОСОБА_7 , який діє у складі групи дізнавачів, звернувся до суду із заявою про розгляд клопотання у його відсутність, у якій також зазначив про те, що вказане клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна в судове засідання також не з'явився, однак як зазначено у заяві дізнавача ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду клопотання власник повідомлявся дізнавачем завчасно та належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, дізнавач, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що сектором дізнання відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 10 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023025030000062, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 365 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.03.2023 до відділу поліції надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що на протязі 2022 року по 10 березня 2023 року, її колишній чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повертає автомобіль марки "Toyota Hiqhlander ", д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить заявниці.
В ході подальшого досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить автомобіль марки «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного колору, 2020 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , місцезнаходження якого на даний час невідоме.
З листа Головного сервісного центу МВС від 31.03.2023 №31/2/0541-1085, надісланого за запит дізнавача, та облікової картки на автомобіль слідує, що транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного кольору, 2020 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_5 .
З протоколу допиту потерпілої ОСОБА_5 від 13.03.2023 та протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 15.03.2023 слідує, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який розірвано 06.02.2023. У червні 2020 року ОСОБА_8 , який являється батьком ОСОБА_5 , за власні кошти для своєї доньки було придбано автомобіль марки "Toyota Hiqhlander", д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_5 . Проте, ОСОБА_6 , який користувався автомобілем, після розірвання шлюбу не повернув його власнику, більш того вчиняв дії по незаконному відчуженню автомобіля без відома власника.
Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР, заявою про вчинення кримінального правопорушення від 10.03.2023, протоколом допиту потерпілого від 13.03.2023, протоколом допиту свідка від 15.03.2023, договором купівлі-продажу автомобіля та видатковою накладною про його поставку від 21.08.2020.
Постановою дізнавача від 05.04.2023 автомобіль «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного кольору, 2020 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказаний автомобіль являється об'єктом кримінально протиправних дій, а відтак, відповідно до статті 98 КПК України, має значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З огляду на зазначене клопотання дізнавача про накладення арешту на автомобіль є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В той же час, відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, слідчий суддя вважає, що арешт на автомобіль марки «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного кольору, 2020 року випуску, кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , необхідно накласти шляхом заборони розпорядження та користування автомобілем будь-якими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що після відшукання та вилучення вищевказаного автомобіля власник автомобіля - ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернення до слідчого та слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна та передачу його на відповідальне зберігання власнику.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 40-1, 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Toyota», моделі «Hiqhlander», чорного кольору, 2020 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони розпорядження та користування автомобілем будь-якими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
Зобов'язати дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя