Справа № 930/837/23
Провадження № 1-кп/930/196/23
05.04.2023 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023022120000025 від 08.03.2023 року відносно:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженець м. Мелітополь Запорізької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
ОСОБА_3 , відповідно до рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 07.08.2017 зобов'язаний сплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 900 гривень щомісячно, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття.
Так, ОСОБА_3 , знаючи про необхідність сплатити встановлених рішенням суду аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі, але у розмірі, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, не меншому ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в період часу з 01.03.2022 по 01.03.2023, являючись дієздатною та працездатною особою, отримуючи неофіційні доходи, мав можливість сплачувати аліменти, однак, аліменти щомісячно та в повному обсязі не сплачував, добровільно допомоги на утримання дитини не надавав.
Встановлено, що ОСОБА_5 з метою ухилення від сплати коштів на утримання дитини (аліментів) в період з 01.03.2022 по 01.03.2023 років умисно вчиняв дії, спрямовані на невиконання рішення суду, а саме: змінював місце проживання без повідомлення державного виконавця, отримуючи доходи від тимчасових заробітків на будівництві в с. Золотарьово Хустського району Закарпатської області в розмірі понад 3 тис. грн. в місяць, їх не декларував, про суми заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, заходів до погашення виниклої заборгованості по сплаті аліментів не вживав, а починаючи з жовтня 2022 року аліменти утримання дитини взагалі не сплачував, тобто умисно, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.03.2023 у розмірі 9 212 грн. 70 коп., що перевищує суму виплат більше ніж за три місяці.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, до обвинувального акту прокурором додано клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні з урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності. З огляду на наведене, відповідно до приписів ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить суд розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_6 , у якій він зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, беззаперечно визнає, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згідний із розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному порядку.
Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
До обвинувального акта долучено письмову заяву потерпілого ОСОБА_5 , яка складена за участі законного представника потерпілого ОСОБА_7 , про те, що він згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку; заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, згідний із встановленими під час дізнання обставинами, згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку; відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України, визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_6 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку.
Суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України, тобто, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог статтей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 КК України, віднесене до умисного кримінального проступку.
ОСОБА_3 раніше не судимий.
ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання, а саме у виді арешту та обмеження волі передбаченого санкцією ч. 1 ст. 164 КК України, буде явно несправедливим через суворість, зважаючи на обставини, які пом'якшують покарання.
Цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
У ході досудового розслідування відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371,373,374,381,382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Немирівський районний суд Вінницької області, з особливостями, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя Немирівського
районного суду: ОСОБА_1