Березівський районний суд Одеської області
06.04.2023
Справа № 494/571/23
Провадження № 1-кп/494/95/23
06.04.2023 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , ознайомившись із обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022162330000014 від 25.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022162330000014 від 25.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України надійшло у провадження судді ОСОБА_3 . Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 05.04.2023 року, суддя ОСОБА_3 заявив собі самовідвід у розгляді вказаного кримінального провадження.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю ОСОБА_1 визначено головуючим з розгляду обвинувального акту по кримінальному провадженні за №42022162330000014 від 25.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Ознайомившись із обвинувальним актом по кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 вважаю за необхідне заявити собі самовідвід саме у розгляді цього кримінального провадження, з наступних підстав:
Відповідно до ст. 80 частини першої КПК України передбачено: «За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід».
З огляду на положення пункту четвертого частини першої ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь у розгляді вказаної справи, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Мені відомий обвинувачений ОСОБА_2 , ми особисто знайомі, оскільки неодноразово проводили з ним наради в Березівському районному суді Одеської області, так як останній очолював виконавчу службу в Березівському районі Одеської області, куди судом скеровуються судові рішення для виконання. На нарадах обговорювали проблемні питання стосовно виконання судових рішень, що набрали законної сили. Таким чином, я перебував з ОСОБА_2 у службових відносинах.
Окрім того, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, мій колега - суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 зазначений в якості свідка по даному кримінальному провадженні. На це також звертає увагу в супровідному листі заступник керівника Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_5 , який і скерував обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_2 до Березівського районного суду Одеської області.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Суддя повинен бути вільним не тільки від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але й вільними від цього в очах розумного спостерігача.
В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Тобто, першочерговим у контексті довіри до суду не є неспроможність судді об'єктивно та неупереджено розглянути справу, а саме думка про це у стороннього спостерігача.
Розгляд даної справи вказаним суддею може сприйматися стороною як порушення її права на справедливий суд, що закріплений в нормах міжнародного права, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень кримінального судочинства, завданням якого є охорона прав та законних інтересів сторін, які беруть участь у кримінальному провадженні, беручи до уваги викладене, з метою забезпечення права обвинуваченого на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості і об'єктивності судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи по суті, заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст.75,82 КПК України, суддя -
Самовідвід у справі №494/571/23 - задовольнити.
Передати справу №494/571/23 (провадження №1-кп/494/95/23) за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022162330000014 від 25.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України до канцелярії Березівського районного суду Одеської області для визначення іншого складу суду в порядку ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1