04 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/15637/22 пров. № А/857/2219/23
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 року (рішення ухвалене у м. Рівне судом у складі головуючого судді Зозулі Д.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
У травні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком з 21.11.2021.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що листом від 23.03.2022 за № 1700-0212-8/11345 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (28 років), визначеного відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також у листі вказано, що враховуючи матеріали звернення та дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку, станом на 10 лютого 2022 року (дату звернення за призначенням пенсії), страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 6 місяців 3 дні. До вказаного листа було долучене рішення про відмову в призначенні пенсії від 16 лютого 2022 року № 172850014703. Вважає мотиви, з яких не було зараховано періоди роботи позивача при обрахунку загального страхового стажу є, безпідставними, відтак відповідач в даному випадку повинен був не відкидати цей трудовий стаж. Зазначив, що не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою стверджувати про відсутність трудового стажу. Просив позов задоволити.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.02.2022 звернулася до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
16.02.2022 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 172850014703, де вказано, що необхідний страховий стаж становить 28 років; страховий стаж заявника становить 25 років 6 місяців 3 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи відображені в трудовій книжці, оскільки титульний лист заповнено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, а саме - 11.03.1984 по 15.05.1985 - виправлення в даті звільнення; з 18.07.1990 по 23.03.1994 - нечитабельна печатка; з 19.10.1994 по 31.08.1995 - відсутній підпис відповідальної особи.
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно ст.1 Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закону України від 05.11.1991 №1788-XII), за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII).
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV від 09.07.2003) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закон України №1058-ІV від 09.07.2003).
Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Трудова книжка, відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону №1788 та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Відповідно до п.3 Порядку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок від 12.08.1993 №637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно записів з трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 29.08.1978, ОСОБА_1 , в період з:
- 11.03.1984 по 15.05.1985 працювала на посаді секретар-машиністка у Рівненському об'єднаному виробничому сортонасінницькому об'єднанні «Сортнасінпром»;
- 18.07.1990 по 23.03.1994 працювала на підприємстві «Геліос»;
- 19.10.1994 по 31.08.1995 працювала у ЗАТ «Техносервіс».
Пенсійним фондом при обчисленні пенсії позивача не було враховано вказані періоди роботи у зв'язку з тим, що в записі з 11.03.1984 по 15.05.1985 в трудовій книжці наявні виправлення в даті звільнення; з 18.07.1990 по 23.03.1994 у трудовій книжці не читається печатка; з 19.10.1994 по 31.08.1995 відсутній запис відповідальної особи.
Пенсійний орган вживав заходів щодо витребування додаткових матеріалів з метою підтвердження періодів роботи чи конкретно вказував ОСОБА_1 про перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, суду не представлено.
Позивач самостійно звертався до архівних установ Рівненської області з метою отримання довідок про період роботи.
За наслідками таких звернень були отримані довідки Комунальної установи «Трудовий архів Рівненської міської ради» від 27.04.2022 № 655/04-02, Архівного відділу Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 29.04.2022 № К-39/01-27/22 та Державного архіву Рівненської області від 06.02.2022 № К-45/12-14, згідно з якими документи Малого колективного підприємства «Геліос» Рівненського обласного відділення дитячого фонду України (Підприємства «Геліос» Рівненського обласного відділення радянського дитячого фонду ім. В.І. Леніна; Колективного малого підприємства «Геліос» дитячого фонду України) до названих архівних установ не надходили.
Згідно довідки від 08.11.2021 № К-118/12-14 архівного відділу виконавчого комітету Рівненської міської ради, документи Рівненського обласного виробничого сортонасінницького об'єднання «Сортнасінпром» на зберігання не надходили; довідкою від 09.02.2022 № К-11/01-27/22 на зберігання до Державного архіву Рівненської області не надходили.
Відтак, позивач не з власної вини позбавлений можливості подати додаткові документи з метою підтвердження трудового стажу за спірні періоди.
В спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії від 16.02.2022 № 172850014703 відповідач вказує про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.10.1994 по 31.08.1995, з огляду на відсутність підпису відповідальної особи.
Згідно з записами №№ 33, 34 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , з 19.10.1994 позивач була прийнята на роботу до Закритого акціонерного товариства «Техносервіс» на посаду секретаря-референта, а з 03.04.1995 - переведена на посаду товарознавця.
Також у трудовій книжці позивача міститься запис № 35, згідно з яким остання з 31.08.1995 була звільнена з посади товарознавця Закритого акціонерного товариства «Техносервіс» за власним бажанням.
В подальшому до трудової книжки позивача був внесений запис про те, що запис № 35 є недійсним, а ОСОБА_1 звільнена по переводу в Приватну фірму «Анком».
Довідкою від 17.05.2021 виданою ЗАТ «Техносервіс» стверджено, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ЗАТ «Техносервіс» на посаду секретаря з 19.04.1994 (наказ № 16 від 19.10.1994), а з 31.08.1995 звільнена з посади товарознавця у зв'язку з переведенням до ПФ «Анком» (наказ № 40 від 30.08.1995).
У даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на включення при обрахунку загального стажу періодів роботи лише через неточність записів трудової книжки, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб підтвердити свій страховий стаж, оскільки всі необхідні документи в архівних установах не збереглися.
Позивач зі своєї сторони вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи, в тому числі, щодо підтвердження стажу роботи в період з 19.10.1994 по 31.08.1995.
Дії управління при відмові у включенні вказаного періоду роботи до стажу є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач у даному випадку не врахував те, що позивач звертався до Державного архіву про надання йому підтверджуючих документів, а також той факт, що він позбавлений можливості надати інші документи на підтвердження свого трудового стажу у спірний період.
Відтак, апеляційний суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно не зарахував до стажу ОСОБА_1 спірний період роботи.
Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників”, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічні правові позиції відображені у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Згідно ч.3 ст.44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального стажу.
У зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком, управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Також, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 врахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 11.03.1984 по 15.05.1985 на посаді секретар-машиністка у Рівненському об'єднаному виробничому сортонасінницькому об'єднанні «Сортнасінпром»; з 18.07.1990 по 23.03.1994 на підприємстві «Геліос»; з 19.10.1994 по 31.08.1995 у ЗАТ «Техносервіс».
Таким чином, колегія суддів вважає, що необхідний страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком повинен становить 28 років, тому у позивача наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії, з дати звернення за її призначенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 року у справі №460/15637/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська