Справа № 240/11033/22 Головуючий у І інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
05 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,
представника відповідача: Крижанівського В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В червні 2022 року Департамент патрульної поліції звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
1.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції суму 271320,54 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
2. В обґрунтування позовних вимог вказав, що автомобіль марки "Toyota Prius" (який знаходиться у власності Департаменту) під керуванням відповідача (поліцейського роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області) потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого, зазнав механічних пошкоджень, а водій автомобіля "ЗАЗ Daewoo Sens" отримав тілесні ушкодження. По даному факту 23 квітня 2019 року відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019060020001715 та за результатами розгляду справи № 296/4873/20 Корольовським районним судом м. Житомира від 18.12.2020 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України згідно з ст. 46 Кримінального кодексу України у зв'язку із примиренням з потерпілим.
3. У той час, за висновком експертного дослідження про оцінку майна №ЕД-19/106-22/3494-АВ від 05.05.2022, виконаного Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, вартість матеріального збитку власнику автомобіля "Toyota Prius" складає 271 320,54 грн.
4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.
4.1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції суму 271 320 (двісті сімдесят один тисячу триста двадцять) грн 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
5. ОСОБА_2 /надалі- апелянт/, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у справі №240/11033/22 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що його було звільнено від кримінальної відповідальності ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 18.12.2020 року у справі №296/4873/20. Вказаним рішенням вина ОСОБА_1 встановлена не була, будь-яких інших рішень чи висновків про наявність вини відсутні, а тому відсутня обов'язкова умова про притягнення його до матеріальної відповідальності згідно до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
7. Окрім того, апелянт звертає увагу суду, що позов поданий поза межами строків визначених статтею 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року № 160-IX, відповідно до якої особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 13.08.2018 № 778 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 , прийнятий на службу в поліцію та призначений на посаду поліцейського роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області.
9. З 13.08.2018 по теперішній час проходить службу у складі батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти 1 батальйону у званні сержанта поліції.
10. 22 квітня 2019 року близько 23 години 35 хвилин, наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вулиць Бориса Тена та Івана Мазепи у м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться у власності Департаменту патрульної поліції, під керуванням поліцейського ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП вказаний автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а водій автомобіля "ЗА3 Daewoo Sens" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу, закритого перелому лівої ключиці, який відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такий, що не є небезпечним для життя, але потягнув тривалий розлад здоров'я.
11. По даному факту 23 квітня 2019 року відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019060020001715.
12. За результатами розгляду справи № 296/4873/20 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18.12.2020 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України згідно ст. 46 Кримінального кодексу України, у зв'язку з примиренням з потерпілим.
13. За висновком експертного дослідження про оцінку майна №ЕД-19/106-22/3494-АВ від 05.05.2022, виконаного Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи) вартість матеріального збитку власнику автомобіля "Toyota Prius" номерний знак НОМЕР_2 (позивачу) відповідачем заподіяно у розмірі 271 320,54 грн.
14. Позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями завдав пошкоджень службовому автомобілю, у зв'язку із чим звернувся до суду із позовом щодо відшкодування завданих збитків.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
15. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що апелянт своїми неправомірними діями завдав пошкоджень службовому автомобілю, чим завдано збитків власнику транспортного засобу - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, і є всі підстави для відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 271 320 грн. 54 коп., на підставі ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України.
16. Також позивач заперечує проти доводів апелянта в частині пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, оскільки Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року встановлений строк для звернення до суду в три роки.
17. Позивач вважає, що оскільки даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду, однак законом встановлений інший строк, ніж в Кодексі адміністративного судочинства України (далі КАС України) і який складає три роки з дня виявлення завданої шкоди, то саме він має застосовуватись при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою.
18. Правова позиція апелянта викладена в пунктах 5-7 цієї постанови.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
19. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до преамбули Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції.
21. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII.
22. Положеннями частини першої статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
23. Частинами 1-2 статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
24. Відповідно до статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
25. Пунктом 10 частини третьою статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Закон № 2337-VIII) передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
26. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
27. Поняття процесуальних строків в адміністративному судочинстві визначено в частині 1 статті 118 КАС України. Згідно вказаної норми процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
28. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
29. Абзац 2 частини 2 статті 122 КАС України встановлює, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
30. З матеріалів справи встановлено, що предметом спору є матеріальна шкода, завдана Департаменту патрульної поліції на суму 271 320 грн. 54 коп.. Матеріальна шкода спричинена механічним пошкодженням транспортного засобу за результатами вчиненої дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача 22 квітня 2019 року. Таким чином, початком відліку строку звернення до суду є наступний день після прийняття ухвали про закриття провадження у кримінальній справі №296/4873/20, а саме 19.12.2020 року.
31. Разом з тим, позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди у сумі 271 320 грн. 50 коп. подана до суду 14 червня 2022 року, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.
32. Твердження позивача, що позов поданий в межах строків статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX, відповідно до якої особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, є безпідставним з огляду на таке.
33. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
34. Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX прийнятий 03 жовтня 2019 року, набрав чинності 31 жовтня 2019 року.
35. Як встановлено судом, ДТП, що спричинила пошкодження службового автомобіля сталась 22 квітня 2019 року, до прийняття Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
36. Відтак, на спірні правовідносини Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX не поширюється.
37. До прийняття вказаного закону до зазначених позивачем правовідносин застосовувались норми Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-вр.
38. Відповідно до пункту 5 зазначеного Положення час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.
39. Таким чином, пункт 5 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-вр, не встановлював іншого строку, ніж передбачено відповідним процесуальним законодавством України.
40. При цьому, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16 визначила, що аналогічні спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
41. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин має бути застосований тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
42. Аналогічні висновки щодо застосування 3-місячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20 та від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20.
43. Позивач також стверджує, що ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 18.12.2020 у справі № 296/4873/20, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України згідно ст. 46 Кримінального кодексу України, у зв'язку з примиренням з потерпілим, не отримував. Вказане підтверджується інформацією, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, згідно до якої копію вказаної ухвали було направлено на адресу ОСОБА_1 , прокурора Житомирської обласної прокуратури Поплавської А.В., ОСОБА_3 , Крижавнівського В.П.
44. Колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача, оскільки Департамент патрульної поліції не був залучений стороною у кримінальній справі №296/4873/20, таким чином у Корольовського районного суду м. Житомира відстутній обов'язок направляти будь-які процесуальні документи на адресу Департаменту патрульної поліції у вказаній справі. Разом з тим, ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 18.12.2020 у справі № 296/4873/20 була оприлюднена у встановленому законом порядку.
45. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
46. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
47. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
48. Матеріальна шкода спричинена механічним пошкодженням транспортного засобу за результатами вчиненої дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача 22 квітня 2019 року. По даному факту 23 квітня 2019 року відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019060020001715.
49. За результатами розгляду справи № 296/4873/20 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18.12.2020 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України згідно ст. 46 Кримінального кодексу України, у зв'язку з примиренням з потерпілим.
50. Таким чином, початком відліку строку звернення до суду є наступний день після прийняття ухвали про закриття провадження у кримінальній справі №296/4873/20, а саме 19.12.2020 року.
51. Також варто зазначити, що у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі №9901/588/19 Верховний Суд у складі Великої Палати вказав, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
52. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
53. У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
54. Таким чином, позивач повинен був вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а саме в період з 23.04.2019 року по 19.12.2020 року.
55. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не слід розцінювати як порушення права на доступ до суду.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ.
56. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
57. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
58. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
60. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
61. У силу ч.1 ст.319 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і залишити позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених статтями 238,240 КАС України.
62. Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року скасувати.
Адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2023 року.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.