Справа № 240/14194/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
05 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо ненадання запитуваної ОСОБА_1 інформації згідно запиту від 27.06.2022.
Зобов'язано Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області надати запитувану інформацію згідно запиту ОСОБА_1 від 27.06.2022 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1500 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 27.06.2022 звернувся із запитом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в порядку Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" на отримання публічної інформації. Зі змісту запиту встановлено, що позивачем запитано наступне:
Рішенням Брусилівської селищної ради від 21.07.2021 №510 виключено з Переліку земельних ділянок, право оренди яких виставлено на земельних торгах, земельну ділянку з кадастровим номером 1820984300:04:000:4105. Прошу надати інформацію в письмовому вигляді з яких підстав зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 1820984300:04:000:4105 виключена з Переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги (у формі аукціону). В разі наявності такої підстави, надати її копії завірені належним чином.
Листом від 01.07.2022 за № 101 Брусилівська селищна рада відмовила позивачу у задоволені запиту, оскільки у зв'язку з неможливістю ідентифікувати запитувану інформацію, оскільки запит не містить чіткого опису інформації або виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит.
Вважаючи, що на запит від 27.06.2022 відповідачем не надано інформацію, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно зі ст.10 вказаного Закону України "Про інформацію", за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).
Статтею 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями пункту другого частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VІ, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Відповідно до положень статті 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Нормами статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що зі змісту запиту позивача на отримання публічної інформації від 27.06.2022 встановлено, що позивач просив надати інформацію щодо виключення земельної ділянки за кадастровим номером з кадастровим номером 1820984300:04:000:4105 , відповідно до рішення Брусилівської селищної ради від 21.07.2021 №510 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок, комунальної власності, право оренди яких виставлено на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами".
В свою чергу, відповідач листом від 01.07.2022 №101 відмовив позивачу у надані запитуваної інформації у зв'язку з неможливістю ідентифікувати запитувану інформацію, оскільки запит не містить чіткого опису інформації або виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит.
За правилами ч.2 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та статті 25 Закону № 280/97-ВР міські ради наділені широкими повноваженнями у сфері земельних відносин, задля реалізації яких міська рада має володіти необхідною інформацією.
Частиною 3 ст. 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Суд першої інстанції вірно відмітив, що відповідач, згідно з його компетенцією, зобов'язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, в тому числі, які не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що відповідачем в межах наданих йому законом повноважень та у встановленому законом порядку, не надано інформацію, яка запитувалась у запиті про отримання публічної інформації позивача від 27.06.2022, що в свою чергу суперечить вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", яким встановлено обов'язок розпорядника інформації, яким є відповідач, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області розглянути запит від 27.06.2022 та надати запитувану інформацію підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 1500,00 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно відсутності доказів здійснення та надання адвокатом на користь позивача правничої допомоги, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі надання послуг до Договору та квитанцію до прибуткового ордеру.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Отже, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.