Справа № 320/12021/22 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
05 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформленого листом від 18.10.2022 р. № Т-2303/8010-22/8010.7.1.1/4697-22;
- зобов'язати відповідача прийняти та розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно встановленої процедури.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 р. позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.04.2023.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скраги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.
В даній ухвалі судом першої інстанції було встановлено, що у листопаді 2022 р. позивач звернувся до відповідача зі скаргою щодо наміру звернутися за захистом в Україні.
Листом від 28.11.2022 р. відповідачем наведену скаргу відхилено та вказано на порушення позивачем порядку та строків звернення за захистом в Україні, визначених приписами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", оскільки позивач прибув до України 08.02.2019 р. і проживав на відповідній території тривалий час з порушенням дозволеного строку перебування.
Водночас, суд першої інстанції зауважив на тому, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише 15.12.2022 р. (дата формування поштового відправлення № 0100107562731).
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач пропустив п'ятиденний строк на звернення до суду із даним позовом, встановлений приписами ч. ч. 1 та 9 ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", при цьому, заява про поновлення відповідного строку у матеріалах справи була відсутня.
06.01.2023 р., на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, до суду першої інстанції надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Мотивуючи подану заяву позивач вказав на те, що отримав від свого адвоката оскаржувану відмову, оформлену листом від 28.11.2022 р., лише 11.12.2022 р.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що наведене посилання не підтверджено належними та достатніми доказами, в той час як додана до заяви копія конверту не містить дати його отримання. Тож, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, вказані позивачем причини пропуску строку є неповажними.
Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції з надмірним формалізмом поставився до питання дотримання строків на звернення до суду з даним позовом, які жодним чином не впливають на можливість розгляду судом даного спору по суті, до того ж: 1) посилання на те, що позивач отримав від свого адвоката оскаржувану відмову, оформлену листом від 28.11.2022 р., лише 11.12.2022 р. підтверджується копією конверту про відправлення, з якого видно дату його відправлення, що дозволяє встановити дату його отримання враховуючи час поштового обігу; 2) до апеляційної скарги додано акт приймання вказаного листа від адвоката, що підтверджує дату отримання позивачем оскаржуваної відмови, який не надано до суду першої інстанції через втрату позивачем його екземпляру, а адвокат не мав змоги його надати на запит клієнта через перебування адвоката у відрядженні; 3) також, суд не надав оцінку доводам позивача про те, що строк на звернення до суду був пропущений через систематичні ракетні обстріли та відсутність світла внаслідок таких обстрілів, що суттєво ускладнило складання позовної заяви; 4) суд першої інстанції безпідставно при поверненні позовної заяви посилався на не усунення недоліків позовної заяви, як на підставу для її повернення, адже виснував іншу підставу - причини пропуску строку на звернення до суду визнані судом неповажними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом, яким встановлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 08.07.2011р. № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Відповідно до норм ч. ч. 1 та 9 ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використала права на його оскарження до суду протягом п'яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Аналіз вказаних положень, структури норми, у т. ч. у взаємозв'язку з положеннями ч. ч. 1, 9 ст. 12 Закону, дають підстави для висновку, що Законом встановлено п'ятиденний строк для звернення до суду як щодо оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту так і щодо оскарження рішення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до змісту статті 121 КАС, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
За даних обставин, листом від 28.11.2022 р., відповідачем заяву/скаргу позивача було відхилено, водночас, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише 15.12.2022 р., посилаючись при цьому на те, що лише 11.12.2022 отримав від свого адвоката оскаржувану відмову, на підтвердження чого надано копію конверту надісланого ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на адресу адвоката Бай С.Е. ТОВ «Центр правової допомоги у м. Київ» (а.с. 19)
Колегія суддів, аналізуючи та перевіряючи вказані обставини, погоджується з судом першої інстанції в частині того, що додана до заяви копія конверту не містить дати його отримання, копія нечіткої якості, штамп поштового органу є нечитабельним, тому, суд першої інстанції не мав змоги перевірити обставини, на які посилався позивач. До апеляційної скарги також не було надано якісної копії конверта.
До апеляційної скарги додано акт приймання вказаного листа від адвоката, що підтверджує дату отримання позивачем оскаржуваної відмови, який, як стверджує апелянт, не було надано до суду першої інстанції через втрату позивачем його екземпляру, а адвокат не мав змоги його надати на запит клієнта через перебування адвоката у відрядженні, проте колегія суддів критично ставиться до наведеного акт та посилань з урахуванням того, що позивач не надавав на вимоги суду даного доказу, та у разі втрати його екземпляру, не зазначав суду про його наявність.
Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача про те, що строк на звернення до суду був пропущений через систематичні ракетні обстріли та відсутність світла внаслідок таких обстрілів, що суттєво ускладнило складання позовної заяви, колегія суддів зазначає, що сторона позивача у своїй заяві про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, про наведене не зазначала та не обґрунтовувала цими обставинами поважність підстав пропуску строку на звернення до суду, як і не надавала відповідних доказів, які давали б змогу прослідкувати зв'язок між ракетними обстрілами/вимкненням світла та пропуском строку звернення до суду, при цьому, апелянт наводить лише загальні посилання на певні обставини.
У частині доводів апелянта про те, що суд застосував неправильну норму, як підставу для повернення позовної заяви, а саме, не усунення недоліків позовної заяви, замість: підстави, вказані позивачем у заяві, визнані судом неповажними, колегія суддів наголошує на тому, що вказане не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки наслідки пропуску строку визначені судом правильно (повернення позовної заяви), крім того, з мотивувальної частини ухвали вбачається за можливе встановити та прослідкувати мотиви та підстави, визначені КАС України, що слугували для висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Отже, з урахуванням наведеного, позивач пропустив п'ятиденний строк на звернення до суду із даним позовом, при цьому, позивачем не доведено існування поважних причин для пропуску строку звернення до суду із даним позовом, при цьому, наведені позивачем обставини різняться між собою, у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.12 Закону № 3671-VI, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем обставини, не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, які не можуть бути визнані поважними, адже пов'язані із суб'єктивними обставинами. Питання ж надмірного формалізму у даному випадку, не може бути констатовано, позаяк, пропуск строку на звернення до суду має бути належно обґрунтованим та має містити об'єктивно непереборні, такі, що не залежать від волевиявлення та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та, головне, мають бути підтверджені належними доказами, проте, позивач лише наводить певні обставини, але не підтверджує належними доказами.
Колегія суддів вважає, що посилання позивача на необхідність доступу до правосуддя, визначеного Конвенцією, у даному випадку, не є обґрунтованим, позаяк, відмова у поновленні строку на звернення до суду з позовом, не є втручанням у право на справедливий суд, є процесуальним рішенням суду, яке узгоджується із процесуальним законодавством - КАС України.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду, є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Пропущений строк оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.
Колегія суддів вважає, що лише одного посилання скаржника на певні обставини, не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позову без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з позовною заявою, та без надання відповідних доказів того, як саме наведене обумовило пропуск строку на подання позову до суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 05.04.2023.