Справа № 620/6269/22 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.
05 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Академії Державної пенітенціарної служби про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової допомоги, моральної шкоди, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Академії Державної пенітенціарної служби з позовною заявою, в якій просив: зобов'язати Академію Державної пенітенціарної служби змінити дату його звільнення та визначити нею день видачі трудової книжки; стягнути з Академії Державної пенітенціарної служби на користь позивача середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу; стягнути з Академії Державної пенітенціарної служби на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000 грн; стягнути з Академії Державної пенітенціарної служби на користь позивача грошову допомогу у розмірі 30000 грн передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 повернено позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022, справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Адміністративна справа надійшла до Чернігівського окружного адміністративного 13.01.2023 та у цей же день, відповідно до витягів з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана на розгляд судді Виноградовій Д.О.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 р. позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про повернення позовної заяви та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 05.04.2023.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути дану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 312 КАС України.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач додав заяву, в якій просив поновити процесуальний строк на звернення до суду зі вказаним вище позовом та зазначив, що він був звільнений зі служби 21.03.2022, дізнався про вказані обставини 15.04.2022, до суду з даним позовом звернувся 27.05.2022 до Кіровського районного суду м. Кіровограда (за місцем фактичного проживання) з позовом до Академії Державної пенітенціарної служби про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу через несвоєчасну видачу трудової книжки, стягнення моральної шкоди та стягнення грошової допомоги в порядку передбаченому постановою КМУ №168 від 28.02.2022, тобто з пропуском на 12 днів, що пов'язано із необхідністю звернення за правничею допомогою, відсутністю роботи та коштів та перебуванням у місті, в якому не проживав 8 років. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.06.2022 у справі № 404/2575/22 матеріали справи передано за підсудністю на розгляд Деснянського районного суду м. Чернігова, який ухвалою від 09.08.2022 відмовив у відкритті провадження у цивільній справі та роз'яснив, що даний позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. (а.с. 41) Просив врахувати введений на території України режим воєнного стану та обставини, пов'язані із сімейними обставинами.
Як вбачається з матеріалів справи, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, вказані позивачем причини пропуску строку є неповажними.
Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції з надмірним формалізмом поставився до питання дотримання строків на звернення до суду з даним позовом, які жодним чином не впливають на можливість розгляду судом даного спору по суті, до того ж, позивач наголошувала суду про те, що причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, оскільки позивач звернувся до суду (місцевого) лише з 12 денним пропуском строку, а звернення до адміністративного суду із пропуском строку пов'язане із переданням справи за підсудністю та відмовою у відкритті провадження за цивільним позовом. Крім того, позивач наголошує на норму ч. 7 ст. 169 КАС України, яка регламентує, що у разі скасування ухвали суду про повернення позовної заяви, суд не має права повторно повертати позовну заяву. Також, апелянтом вказано на те, що судом не було проаналізовано причини пропуску на звернення з позовом: необхідність налагодження побуту при переїзді в інше місто; звернення за правничою допомогою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У свою чергу, положеннями ч. 5 цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний спір стосується звільнення з публічної служби, а саме, питання розрахунку з позивачем після його звільнення. Отже, для звернення до суду встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи слідує, що позивач був звільнений зі служби 21.03.2022, як вказував сам позивач, він дізнався про вказані обставини 15.04.2022, тобто, з наступного дня мав місячний строк на звернення до суду з відповідним позовом.
Так, позивач 27.05.2022 звертався до Кіровського районного суду м. Кіровограда з відповідним позовом, який, у подальшому було передано за встановленою підсудністю, та ухвалою суду було відмовлено у відкритті провадження у справі з роз'ясненням того, що такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Чернігівським окружним адміністративним судом (звернення відбулось13.09.2022).
Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним є дослідження питання дотримання позивачем місячного строку на звернення до суду при первинному зверненні до суду, незважаючи на порушення правил підсудності та неправильно обрану форму судочинства. Слід констатувати, що первинне звернення відбулось із пропуском строку на звернення (позивач підтверджує такий пропуск в 12 днів), встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Тобто, факт пропуску позивачем строку на звернення до суду (Кіровського районного суду м. Кіровограда) з даним позовом є встановленим.
Тож, варто перевірити доводи позивача, які він поклав в основу заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.
Позивач вказує на те, що суд першої інстанції з надмірним формалізмом поставився до питання дотримання строків на звернення до суду з даним позовом, позивач звернувся до суду (місцевого) лише з 12 денним пропуском строку, що пов'язане із сімейними обставинами та питаннями облаштування побуту при переїзді на нове місце проживання та необхідністю отримання правової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем обставини, не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, які не можуть бути визнані поважними, адже пов'язані із суб'єктивними обставинами життя та побуту позивача, проте такі жодним чином не пов'язуються із можливістю вчасного звернення до суду з позовом, якщо позивач вважає, що його права були порушені відповідачем. Питання ж надмірного формалізму у даному випадку, не може бути констатовано, позаяк, пропуск строку в 12 днів задля вирішенння питання про можливість суду його поновити, має бути належно обґрунтованим та має містити об'єктивно непереборні, такі, що не залежать від волевиявлення та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та, головне, мають бути підтверджені належними доказами, проте, позивач лише наводить певні обставини, але не підтверджує належними доказами.
Щодо посилань апелянта на норму ч. 7 ст. 169 КАС України, яка регламентує, що у разі скасування ухвали суду про повернення позовної заяви, суд не має права повторно повертати позовну заяву, колегія суддів наголошує на тому, що ухвала суду про повернення позовної заяви, яка була скасована судом апеляційної інстанції була пов'язана із висновком суду про неусунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху у встановлені строку, натомість, оскаржувана ухвала постановлена у зв'язку із пропуском позивачем строк уна звернення до суду з позовом та відсутністю (неповажністю) підстав для його поновлення, що при первинному поверненні позову не перевірялось та не досліджувалось судом, тобто, оскаржувана ухвала постановлена з інших процесуальних підстав, які не можуть не бути перевіреними.
Колегія суддів вважає, що посилання позивача на необхідність доступу до правосуддя, визначеного Конвенцією, у даному випадку, не є обґрунтованим, позаяк, відмова у поновленні строку на звернення до суду з позовом, не є втручанням у право на справедливий суд, є процесуальним рішенням суду, яке узгоджується із процесуальним законодавством - КАС України.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду, є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Пропущений строк оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.
Колегія суддів вважає, що лише одного посилання скаржника на певні обставини, не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позову без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з позовною заявою, та без надання відповідних доказів того, як саме наведене обумовило пропуск строку на подання позову до суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко