01010, м. Київ, вул. Князів Острозькиї, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Требух Н.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
04 квітня 2023 року Справа № 750/7182/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Горегляд Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Житомирській області
Департаменту патрульної поліції,
поліцейського роти № 1 батальйону управління
патрульної поліції в Житомирській області
Департаменту патрульної поліції
Джегерей Максима Володимировича
про скасування постанови,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач-1), поліцейського роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Джегерей Максима Володимировича (далі - Відповідач-2) про скасування постанови від 24.10.2022 серії ЕАР № 6068658 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова є, на його думку, протиправною, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху України, а правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності не підтверджується належними і допустимими доказами.
2. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний у спірній постанові час вчинення правопорушення (08:59:16) не співпадає з часом, зафіксованим приладом TruCam ТС008363 (09:14:35), дані з якого контролюючим органом застосовано при притягненні Позивача до відповідальності.
Крім того суд установив, що на 105-му км автодороги М-06 (що зазначений у постанові місцем вчинення спірного правопорушення) взагалі відсутні знаки 3.29 (щодо обмеження швидкісного режиму, за порушення якого Позивача притягнуто до відповідальності), перший знак обмеження швидкості руху (90 км/год) установлений на відстані між 1055-1056, а знак обмеження швидкості руху (70 км/год) встановлений на 105 км автодороги на відстані між 1056-1057.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при фіксації швидкості руху автомобіля Позивача на 105-му кілометрі автодороги М-06 з вимірювальною дистанцією 157,2 м, Позивач не міг бути в зоні дії дорожнього знаку, що обмежував швидкість руху автомобілів (70 км/год.), оскільки цей знак відповідно до схеми організації дорожнього руху, що надана Службою автомобільних доріг в Житомирській області, установлений на 105-му км автодороги на відстані між 1056-1057, тобто більше ніж через пів кілометра від початку 105-го кілометра дороги.
При цьому суд зазначив, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що при вимірюванні швидкості руху автомобіля Позивача на 105 км автодороги М-06, він знаходився в зоні дії знаку 3.29 (70 км/год).
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач - Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що Позивачем було вчинено правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Разом з тим Апелянт вважає, що суд першої інстанції допустився помилки, зазначивши розташування дорожніх знаків, які діють під час руху Київ-Житомир, оскільки Позивач рухався у зворотному напрямку - Житомир-Київ, тому, на думку Апелянта, розташування дорожніх знаків слід враховувати інше, оскільки відстань виглядає як зменшення кілометрів до м. Києва.
Апелянт стверджує, що розгляд справи Позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності здійснювався на 105-му км дороги, де зафіксовано перевищення Позивачем швидкості 157 м, що на переконання Апелянта вказує на те, що Позивач 877 м перебував у зоні дії дорожнього знаку 3.29.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 та від 24.03.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Від Позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду апеляційної скарги Відповідача, в якому він просить визнати неповажними причини пропуску Апелянтом строку на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі та стверджує про відсутність у Скаржника поважних причин пропуску такого строку.
6. Також Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції і стверджуючи про те, що Апелянт пропустив строк звернення з такою скаргою за відсутності поважних причин.
Разом з тим у своєму відзиві Позивач звертає увагу на безпідставність доводів апеляційної скарги та їх нелогічність, зокрема в частині визначення відстані від столиці та у зворотному напрямку, а також наголошує, що Відповідачі ані до суду першої інстанції, зокрема на вимогу суду, ані при зверненні з апеляційною скаргою не надали жодних належних доказів та посилалися виключно на лист Служби автомобільних доріг у Житомирській області від 2019 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції витребував актуальну інформацію у вказаної Служби, яка додатково підтверджує безпідставність доводів Відповідача.
7. 04.04.2023 о 12:25 год. у судове засідання учасники справи не з'явилися та причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 311 КАС України апеляційним судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про перехід до розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.10.2022 о 08:59 год. Позивач, керуючи транспортним засобом Toyota Auris д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-06 Київ-Чоп, де на 105-му км був зупинений Відповідачем-2.
Поліцейським роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Джегерей М.В. складено постанову серії ЕАР № 6068658 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 24.10.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У вказаній постанові Відпоіідачем-2 зазначено, що 24.10.2022 о 08 год. 59 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Auris д.н.з НОМЕР_1 , перевищив установлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (70 км) та рухався зі швидкістю 101 км/год, чим порушив п. 12.9 б ПДР України, а також вказано, що фіксація здійснена приладом TruCam ТС008363.
З відео файлу фіксації швидкості руху автомобіля Позивача приладом TruCam ТС008363, що мало місце 24.10.2022 о 9 год. 14 хв. 35 сек., фіксація здійснена на автодорозі М -06105 км з виміряною дистанцією 157,2 м.
9. Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 12.9 «б» ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивача притягнуто до відповідальності за перевищення максимально встановленої швидкості 70 км/год. 24.10.2022 о 08:59 год. в зоні дії знаку 3.29 на 105-му км автодороги М-06 з виміряною дистанцією 157,2 м.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, на 105 км автодороги М-06 перший знак обмеження швидкості руху (90 км/год) встановлений на відстані між 1055-1056, а знак обмеження швидкості руху (70 км/год) встановлений на 105 км автодороги на відстані між 1056-1057, тобто за даними фіксації приладу TruCam ТС008363 (157,2 м на автодорозі М-06), на які посилається сам же Апелянт, перевищення швидкості зафіксовано поза межами зони дії знаку 3.29, що обмежував швидкість руху автомобілів (70 км/год).
Колегія суддів відзначає, що вказаний знак, відповідно до схеми організації дорожнього руху, що надана Службою автомобільних доріг в Житомирській області, установлений на 105 км автодороги на відстані між 1056-1057, тобто більше ніж через пів кілометра від початку 105 кілометра дороги.
При цьому суд апеляційної інстанції відзначає, що саме вказана інформація щодо схеми організації дорожнього руху на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп була актуальною станом на час винесення спірної постанови та розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а не надана Відповідачем-1 копія листа САД у Житомирській області від 03.05.2019.
13. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у спірній постанові про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності вказано час вчинення ним відповідного правопорушення о 08:59 год., а в матеріалах фіксації приладу TruCam ТС008363, на які посилається Апелянт - 09:14 год.
14. Доказів, які б спростовували зазначені обставини, Апелянтом суду не надано.
15. Тому, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні доводи Апелянта про те, що Позивачем було вчинено правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
16. Доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції допустився помилки, зазначивши розташування дорожніх знаків, які діють під час руху Київ-Житомир, оскільки Позивач рухався у зворотному напрямку - Житомир-Київ, тому, на думку Апелянта, розташування дорожніх знаків слід враховувати інше, оскільки відстань виглядає як зменшення кілометрів до м. Києва, судова колегія відхиляє як необґрунтовані.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги доводи Позивача, викладені в його відзиві на апеляційну скаргу, про те, що відстань від Житомира до Києва та навпаки є незмінною і не залежить від напрямку руху. Зворотного Апелянтом не доведено.
17. Твердження Апелянта про те, що розгляд справи Позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності здійснювався на 105-му км дороги, де зафіксовано перевищення Позивачем швидкості 157 м, що на переконання Апелянта вказує на те, що Позивач 877 м перебував у зоні дії дорожнього знаку 3.29, апеляційний суд відхиляє з підстав, наведених вище, та зазначає, що предметом спору в цій справі є безпосередньо факт притягнення Позивача до відповідальності за перевищення швидкості на конкретній ділянці автомобільної дороги, а не його перебування в зоні дії дорожнього знаку 3.29 під час проїзду 877 м, що, крім іншого, Апелянтом також не доведено.
18. Аналізуючи доводи обох сторін, а також перевіряючи доводи Позивача, викладені в його клопотання про залишення без розгляду апеляційної скарги Відповідача та у відзиві на апеляційну скаргу, щодо порушення Апелянтом строку звернення з такою скаргою за відсутності поважних причин, колегія суддів зазначає, що відповідні правові підстави для поновлення Скаржнику вказаного строку звернення були перевірені судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження в цій справі, за результатами чого постановлено ухвалу від 16.03.2023, яка набрала законної сили.
19. При цьому судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Крім того у справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ визначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
20. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
21. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
22. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
23. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
24. Таким чином, апеляційна скарга Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року - без змін.
25. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають, з огляду на кінцевий результат вирішення спору..
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - відмовити.
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судового рішення виготовлено 04 квітня 2023 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова