"05" квітня 2023 р. Єдиний унікальний № 371/347/23
Номер провадження № 1-кп/371/189/23
4 квітня 2023 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миронівка Київської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20.01.203 року за №12023111220000024, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зеленьки Миронівського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітня дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин:
ОСОБА_4 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , як військовозобов'язаний, на особливий період, а саме в період дії воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-1X, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, та Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року N° 2105-IX (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 17 травня 2022 року №342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-1X, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2739-IX), 20.01.2023, у денний час прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , де був належним чином, у встановленому законом порядку повідомлений про його призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Маючи умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та реалізуючи його, ОСОБА_4 , з метою уникнення від проходження військової служби, виявляючи власне ставлення з цього приводу, особисто, власноруч склав заяву про відмову від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і таким чином у категоричній формі відмовився від проходження військової служби, у такий спосіб уклонившись від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Незважаючи на це, 25.01.2023 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку, належним чином повідомлений про обов'язкову явку на 28.01.2023 року о 07 год. 30 хв. до пункту попереднього збору військовозобов'язаних, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: будинок АДРЕСА_2 , для постановки на військову службу до військової частини НОМЕР_1 за призовом по мобілізації, на особливий період, та подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, та попереджений про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу у виді кримінальної відповідальності.
Проте, військовозобов'язаний ОСОБА_4 , будучи придатним до військової служби відповідно до рішення військово - лікарської комісії від 15.12.2022 року, без права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних причин, маючи реальну можливість прибути до пункту попереднього збору військовозобов'язаних, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1. 10, 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2501 -IX, Указом від 07.11.2022 № 758/2022 затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2739-1Х) продовжено строк ді воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб). 28.01.2023 року та в подальшому до місця призову, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , та до місця проходження військової служби - військово частини НОМЕР_2 , розташованої у АДРЕСА_3 , не прибув, та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що дійсно ухилився від призиву на військову службу. Щиро розкаявся у вчиненому. Просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, також документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи показання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, повністю і об'єктивно доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід вірно кваліфікувати за ст.336 КК України, оскільки він ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуючих відповідальність обставин не встановлено, та вважає, що слід призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого у період іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.
Суддя ОСОБА_1