05 квітня 2023 року Справа № 160/14124/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
13 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0487923-2412-0409 на суму 138577,67 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 05.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0487923-2412-0409, яким було визначено податкові зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом при його прийнятті не врахована податкова преференція, передбачена п.п. «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України щодо будівель промисловості, а також залишено поза увагою рішення Покровської міської ради №2 від 13 січня 2017 року в якому також визначено, що не є об'єктами оподаткування об'єкти, перелічені в ст.266.2.2 Податкового кодексу України. Оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування у розумінні пп. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а належна позивачеві частина нежитлової будівлі, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідає категорії будівель промисловості, у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачеві суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». На думку позивача, тлумачення контролюючим органом вказаної норми не на користь платника податків суперечить п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України. З огляду на наведене позивач зазначає, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відображене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду: уточненого адміністративного позову із зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача або інформацію, що така відсутня, а також належної якості копії податкового повідомлення- рішення від 05.04.2021 року №0487923-2412-0409; розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 РНОКРР НОМЕР_1 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №899045; Довідки №623/3 від 20.07.2022, виданої відділом обслуговування громадян (№20) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області; довідки АТ «ПриватБанк» про отримання ОСОБА_1 пенсійних виплат; ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нерухомості на 8 аркушах; рішення Покровської міської ради про встановлення ставки податку з 2017 року у кількості примірників, залежно від складу сторін у справі.
На виконання ухвали суду від 29 вересня 2022 року через систему «Електронний суд» представник позивача - Хомік Є.М. надала до суду 25.01.2023 року уточнений адміністративний позов із зазначенням адреси електронної пошти позивача та належної якості копії вищевказаних документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14124/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 27.02.2023 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
22 лютого 2023 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 в якому відповідач проти позову заперечував і просив відмовити у його задоволенні. Так, відповідач зазначає, що відповідно даних аналітично-інформаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником: 1/5 частини нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу, загальною площею 13678.8 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка не визначена ст. 266 ПК України, як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як право власності належить фізичній особі, а не промисловому підприємству. У період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року фізична особа ОСОБА_1 не перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як суб'єкт господарювання - фізична особа - підприємець (для розрахунку податку за 2020 рік). ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі рішень Покровської міської ради « Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» № 7 від 22.06.2018 року, № 12 від 29.03.2019 року; рішення «Про внесення змін у ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нерухомості, затверджені рішенням №7 від 22.06.2018 року» № 3 від 31.05.2019 року та рішення «Про внесення змін у ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нерухомості, затверджені рішенням №12 від 29.03.2019 року» № 4 від 31.05.2019 року відповідно якими ставка податку для «Будівлі промисловості та склади» визначена у розмірі 1,17 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Враховуючи вимоги ст.266 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в автоматичному режимі було сформовано податкове повідомлення - рішення форми «Ф» та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за 2020 рік: №0487923-2412-0409 від 05.04.2021 на загальну суму 138577.67 грн. (дата направлення 23.06.2021р., №5330403364507, 27.07.2021 повернуто до контролюючого органу з відміткою про «закінчення терміну зберігання»). Так, розрахунок податку за 2020 рік (№0487923-2412-0409 від 05.04,2021) = площа 2735.76 м.кв. (1/5 частина загальної площі 13678,8 м. кв.); ставка податку за 1 кв. м. - 55,26 грн. (1,17% *4723,00 грн.(мін. з/п станом на 01.01.2020 року):2735,76м.кв.*55,26 грн.= 138577,67 грн. Окрім того відповідач зауважує, що об'єкти оподаткування повинні мати статус промислових підприємств, однак функціональне призначення будівлі визначається на підставі відомостей з технічного паспорта, проте ані з технічного паспорта, ані з інших документів, які були надані позивачем до суду та які знаходяться у контролюючому органі не можна встановити функціональне призначення об'єкту оподаткування. Таким чином, відповідач стверджує, що неможливо використовувати об'єкти оподаткування за будь-яким функціональним призначенням, якщо таке призначення у об'єктів взагалі відсутнє. Так, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування. Відповідач наголошує, що позивачем не надані докази, що свідчили б про використання ним будівель нежитлової нерухомості у виробничій діяльності. Таким чином, оскільки позивач не є юридичною особою та не використовує об'єкти оподаткування у підприємницький діяльності, до останнього неможливо застосувати дію абз.«є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. З урахуванням викладеного, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 05.04.2021 р. №0487923-2412-0409 діяло на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
03.03.2023 року позивачем через підсистему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив в якому ОСОБА_1 не погоджується з твердженнями відповідача, наведеними в відзиві на позовну заяву щодо правомірності оскаржуваного рішення та наводить аргументи, аналогічні зазначеним у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником 1/5 частки нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу залізо-бетонного, інв. № 1, позначеного на плані літ. «А-4», загальною площею 13678,8 кв.м., до складу якого відносяться: частина І поверху (приміщення з 1 до 21, приміщення №63) - площею 1452,4 кв.м., частина II поверху (приміщення з 1 до 21) - площею 1405,6 кв.м., всього площею 2858,0 кв.м,, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу 1/5 частки нежитлової будівлі виробничого корпусу ( АДРЕСА_1 ) від 31 травня 2010 року, посвідченого нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Бойко Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1368 та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з рішенням Покровської міської ради № 12 від 29.03.2019 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» з урахуванням рішення Покровської міської ради № 4 від 31.05.2019 року «Про внесення змін у ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нерухомості, затверджені рішенням №12 від 29.03.2019 року» на 2020 рік на території Покровської міської ради Дніпропетровської області для об'єктів нежитлової нерухомості за класифікацією будівель та споруд-«Будівлі промисловості та склади» (1251) встановлено ставку податку у розмірі 1,17 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
05.04.2021 року, на підставі даних ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0487923-2412-0409, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік на суму 138577,67 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, поштове відправлення, яким воно надсилалося, повернуто до контролюючого органу 23.07.2021 р. з відміткою поштового відділення про закінчення встановленого терміну зберігання.
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Дніпропетровській області нараховано позивачеві за нерухоме майно нежитлова будівля 1/5 частини загальної площі 13678,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 : площа 2735,76 кв.м. (1/5 частина загальної площі 13678,8 кв.м.) ставка податку за 1 кв.м. 55,26 грн. (1,17% *4723,00 грн.(мін. з/п станом на 01.01.2020 року): 2735,76 кв.м.* 55,26 грн. =138577,67 грн.
Незгода ОСОБА_1 з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.04.2021 р. № 0487923-2412-0409 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1ст. 266 Податкового кодексу України сплатниками податку є фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп.с266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2п.266.3ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно пп.266.5.1п.266.5ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Покровської міської ради № 12 від 29.03.2019 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» з урахуванням рішення Покровської міської ради № 4 від 31.05.2019 року «Про внесення змін у ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нерухомості, затверджені рішенням №12 від 29.03.2019 року» на 2020 рік на території Покровської міської ради Дніпропетровської області для об'єктів нежитлової нерухомості за класифікацією будівель та споруд-«Будівлі промисловості та склади» (1251) встановлено ставку податку у розмірі 1,17 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування
Данне рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача у справі.
Суд зазначає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Позивач вважає, що вказаний об'єкт нерухомості не оподатковується податком на нерухоме майно у відповідності до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки позивач вважає вказані будівлі будівлями промисловості.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
У постанові від 22.09.2021 у справі №420/7771/20 Верховний Суд дійшов до такого висновку:
конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із наведеного висновку Верховного Суду, для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, будівлі промисловості, що належать платнику податку, повинні використовуватись ним у виробничій (промисловій) діяльності.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 440/937/19, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 28.05.2020 у справі №826/1338/17.
Таке правозастосування узгоджується і з чинною з 23.05.2020 редакцією підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК (Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»), згідно з якою з переліку об'єктів оподаткування податком виключені будівлі промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
В ході судового розгляду судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником 1/5 частки нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу залізо-бетонного, інв. № 1, позначеного на плані літ. «А-4», загальною площею 13678,8 кв.м., до складу якого відносяться: частина І поверху (приміщення з 1 до 21, приміщення № 63) - площею 1452,4 кв.м., частина II поверху (приміщення з 1 до 21) - площею 1405,6 кв.м., всього площею 2858,0 кв.м,, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ).
Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, який призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу 12 «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно с Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємства машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорн металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчові промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7- "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази приналежності об'єктів нерухомості позивача, а саме нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу залізо-бетонного, інв. № 1, загальною площею 13678,8 кв.м., розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Орджонікідзе, вул. Зонова будинок 3 до будівель промисловості, згідно коду класифікації об'єкту нерухомості 1251, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Надані в якості доказів копія Договору купівлі-продажу 1/5 частки нежитлової будівлі виробничого корпусу (вул. Зонова, буд. 3) від 31 травня 2010 року, посвідченого нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Бойко Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1368 та копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 26477609 від 21.06.2010 року не містить зазначення коду класифікації об'єкту нерухомості, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Стосовно дотримання умови використання комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про використання позивачем будівель нежитлової нерухомості, які належать йому на праві приватної власності, за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва у виробничій діяльності.
При цьому, посилання представника позивача на рішення Покровської міської ради №2 від 13 січня 2017 року в якому зазначено, що не є об'єктами оподаткування об'єкти, перелічені в ст.266.2.2 Податкового кодексу України, як на одну із підстав для визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими, оскільки у даному рішенні міської ради відтворено положення Податкового кодексу України, що не є спірним у цій справі.
Отже, доводи представника позивача за наведених вище висновків суду є такими, що суперечать, встановленим в ході судового розгляду обставинам справи.
З урахуванням вищезазначеного, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 05.04.2021 року №0487923-2412-0409, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік на суму 138577,67 грн., прийнято відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України, сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 05 квітня 2023 року.
Суддя І.В. Тулянцева