Дата документу 28.03.2023 Справа № 314/8075/16-ц
28 березня 2023 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 314/8075/16
Провадження №22-ц/807/623/23
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів Дашковської А.В., Гончар М.С.,
за участю секретаря судового засідання Рикун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2022 року, повний текст якого складено 25 листопада 2022 року, в складі судді Мануйлової Н.Ю., в справі за позовом Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності та витребування земельних ділянок,
У грудні 2016 року керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Держави в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності та витребування земельних ділянок.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Відповідачем зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, що розташовані по АДРЕСА_1 . Площа кожної земельної ділянки дорівнює 0,25 га. Цільове призначення земельних ділянок - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.
Підставою виникнення права власності на вказані земельні ділянки стали договори купівлі-продажу, укладені з громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075, вартістю 18 тис. гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, укладеного з ОСОБА_3 ; земельна ділянка з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076, вартістю 18 тис. гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, укладеного з ОСОБА_4 ; земельна ділянка з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077, вартістю 18 тис. гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015, укладеного з ОСОБА_2 .
Разом з тим, продавці спірних земельних ділянок отримали їх на підставі заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізькиї області від 24.03.2015 по справі № 314/920/15-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ТОВ «Щира земля», яке ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької облсті від 09.06.2015 скасовано. У подальшому вказаний позов залишено без розгляду ухвалою цього ж суду від 28.10.2015.
Таким чином, як зазначає прокурор, підстава набуття права власності на земельні ділянки відпала, крім того, спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.
Вказане підтверджується постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014, якою визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської сільської ради № 6 від 05.09.2008 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ».
Зокрема, підставою для скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування стало порушення вимог ст. 60 ЗК України.
Спірні земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 . Виходячи з цього, власником вказаних земель в силу Закону є територіальна громада в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Враховуючи, що початковою підставою набуття права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на земельні ділянки було рішення суду, фактичний власник землі - територіальна громада в особі Дніпровської сільської ради не здійснила своє волевиявлення, тому відповідно спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника. Тим більше сільська рада не могла передати вказане майно, оскільки це прямо заборонено Законом.
Прокурор вважає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, в силу ст. 388 ЦК України, підлягають витребуванню від добросовісного набувача - ОСОБА_1 на користь їх власника - територіальної громади в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, оскільки вибули поза волею власника.
В обґрунтування звернення прокурора з вказаною позовною заявою зазначає, що органом місцевого самоврядування, на який покладено обов'язки щодо розпорядження землями вищезазначеної категорії, жодні заходи з метою поновлення порушених інтересів територіальної громади не вживались, позови про витребування спірних земельних ділянок не пред'являлись.
Вказане є порушенням інтересів держави та надає право керівнику Токмацької місцевої прокуратури звернутись до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Ураховуючи викладене, керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області просив суд визнати право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за територіальною громадою с. Орлівське в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, та витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Орлівське в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької областіземельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході судового розгляду судом першої інстанції залучено в якості правонаступника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області - Запорізьку окружну прокуратуру Запорізької області, та в якості правонаступника Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області - Петро-Михайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку за кадастровим номером 2321581300:08:001:0077, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь Запорізької обласноїпрокуратурив особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4134 грн.
Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021 та у справі № 488/5413/14-ц від 02.02.2022, які передбачають, що при заволодіння громадянами та юридичними особами земельними ділянками водного фонду та лісогосподарського призначення, належним способом захисту є пред'явлення не віндиканційного позову, а негаторного позову. Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а тому суд повинен був відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що спірні земельні ділянки знаходяться поза межами водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж р. Дніпро, що підтверджується рішенням сесії Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 17 від 24.06.2011 про затвердження проекту та надання у власність спірних земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , рішенням сесії від 26.09.2012 № 10 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо встановлення розмірів меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж р. Дніпро в АДРЕСА_1 , які на теперішній час не скасовані та є чинними; відповіддю Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 753 від 18.10.2021.
Звертає увагу, що позбавлення особи, яка добросовісно набула права власності на земельні ділянки за чинними нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, зокрема ОСОБА_1 , без будь-якої компенсації становитиме порушення норм Європейського законодавства та суперечитиме практиці ЄСПЛ.
Крім того, Дніпровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області ще з 2008 року свідомо, без будь-якого тиску чи впливу, з власної волі вчиняла дії, які направлені на передачу у приватну власність спірних земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Від Запорізької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У відзиві зазначає, що підставою державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на земельні ділянки стало не рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011 року, а заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 в справі № 314/920/15-ц, яке в подальшому було скасовано, а справу залишено без розгляду. Тобто, підстава набуття права приватної власності на земельні ділянки перестала існувати.
В свою чергу, дія рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011 року зупинена власним же рішенням ради, а в подальшому будь-яких рішень щодо поновлення дії вказаного рішення органом місцевого самоврядування не приймалось. Вказане свідчить про те, що треті особи по справі не були законними володільцями спірних земельних ділянок, а тому не мали законних підстав на розпорядженнями ними.
Окрім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в справі № 314/955/13-а встановлено, що відстань від запитуваних до відведених земельних ділянок до урізу річки Дніпро становить орієнтовно від 28 до 80 метрів, тобто, відповідно до вимог ст.. 60, 61 Земельного кодексу України, вони знаходяться в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Дніпро.
До того ж, на теперішній час зупинена дія рішень органу місцевого самоврядування, якими надавались дозволи на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок комунальної власності, внаслідок подальшого затвердження яких сформовано всі три спірні земельні ділянки, а в подальшому одне з цих рішень скасовано в судовому порядку. Враховуючи, що проект землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж р. Дніпро в селі Орлівське затверджений лише в 2012 році, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволів на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок комунальної власності та про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність прийнятих протягом 2008-2011 років є незаконним.
Вказує на обрання позивачем належного способу захисту, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, постанову Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 310/245/15-ц.
Представник Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явились, повідомлені про місце , дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.. 128 ,ст.. 130 ЦПК України. Будь-яких заяв, клопотань від них не надходило.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Жманкова В.Є. надійша заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні апеляційної скарги наполягає у повному обсязі. Заява містить посилання на постанови Верховного Суду, які представник відповідача просить врахувати при розгляді апеляційної скарги .
Колегія суддів, ураховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Оскільки рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2022 рокуне оскаржується сторонами в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірні земельні ділянки, апеляційним судом вказане рішення суду переглядається тільки в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_1 спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не набули права власності на спірні земельні ділянки, а дія рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011 про затвердження проекту та надання у власність спірних земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,зупинена власним же рішенням, що підтверджує відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу вказаних земельних ділянок у власність. Також постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в справі № 314/955/13-а встановлено, що рішення Дніпровської сільської ради № 6 від 05 вересня 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » суперечить вимогам законодавства та є незаконним, оскільки на час прийняття відповідного рішення межі водоохоронної зони та прибережної смуги встановлені не були, а відстань від спірної земельної ділянки до урізу річки Дніпро становить орієнтовно від 28 до 80 метрів, тобто відповідно до вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, вона знаходиться в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Дніпро, водночас законодавством України не передбачено можливість надання у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків із земель водного фонду. З огляду на доведену незаконність та безпідставність відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб та в подальшому на користь відповідача, відповідні земельні ділянки підлягають витребуванню з володіння останнього власника.
Колегія суддів не може повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Судом встановлено, що рішенням тридцять першої сесії п'ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 6 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 214).
Рішенням тридцять першої сесії п'ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 7 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 215).
Рішенням тридцять першої сесії п'ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 8 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 216).
Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення Дніпровської сільської ради Вільнянського району на підставі договору від 23.11.2009 № 536 виготовлено проект землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж річки Дніпро в АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 87-93, 121-125).
Рішенням сорок четвертої сесії п'ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 6 від 25.03.2010 затверджено проект землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж річки Дніпро в АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 220).
Рішенням восьмої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 24.06.2011 № 17 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.152).
Передано у власність громадянам земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до додатку № 4 до рішення № 17 сесії Дніпровської сільської ради від 24.06.2011, до списку громадян, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , включені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , адреси земельних ділянок, 0,25 га кожна: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , відповідно (т.2 а.с. 153).
На підставі рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 657446 б/д на ім'я ОСОБА_3 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 657447 б/д на ім'я ОСОБА_4 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 657448 б/д на ім'я ОСОБА_5 (т.2 а.с. 154-156).
Запорізьким міжрайонним екологічним прокурором до ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» подано протест від 27.06.2012 № 60-1198вих-12 на приведення у відповідність до вимог Закону України «Про землеустрій» розброленого вказаним підприємством проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж р. Дніпро по вул. Садовій в с. Орлівське Дніпровської сільської ради у зв'язку з тим, що вказаний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам земельного та водоохоронного законодавства та підлягає приведенню у відповідність до вимог, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій» (т.3 а.с. 104).
Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 24 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/8вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 6 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 » в АДРЕСА_3 .
Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 6 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 » в АДРЕСА_3 , до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж р. Дніпро по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 105).
Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 25 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/9вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 7 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 » в АДРЕСА_3 .
Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 7 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 » в АДРЕСА_3 , до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж р. Дніпро по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 106).
Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 26 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/12вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 8 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 » в АДРЕСА_3 .
Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 8 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 » в АДРЕСА_3 , до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж р. Дніпро по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 107).
Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 35 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/29вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд та передачу їх у власність громадянам за адресою: АДРЕСА_1 » громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд та передачу їх у власність громадянам за адресою: АДРЕСА_1 » громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж р. Дніпро по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 108).
Рішенням сімнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 26.09.2012 № 10 затверджено Проект землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж р. Дніпро в АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 109).
Рішенням сімнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 26.09.2012 № 11 відхилено питання щодо внесення змін до рішень Дніпровської сільської ради від 28.02.2012 № № 24-26, 35 для додаткового вивчення даного питання (т.3 а.с. 110).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в адміністративній справі № 314/955/13-а визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 6 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » (т.1 а.с. 22-24, т.2 а.с. 168-174).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015 залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в адміністративній справі № 314/955/13-а (т.1 а.с. 25).
Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц (т.1 а.с. 12-14) визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:08:001:0075, площа земельної ділянки 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:08:001:0077, площа земельної ділянки 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:08:001:0076, площа земельної ділянки 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.06.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц скасовано заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц, яким визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077 відповідно, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишено без розгляду (т.1 а.с. 15).
Водночас, ОСОБА_3 передано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075 у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстровано в реєстрі за № 418 (т.1 а.с. 16-17).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076 ОСОБА_4 передано у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстровано в реєстрі за № 420 (т.1 а.с. 18-19).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077 ОСОБА_2 передано у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстровано в реєстрі за № 551 (т.1 а.с. 20-21).
Підставою належності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077 відповідно у договорах купівлі-продажу від 15.06.2015 та 31.07.2015 зазначено заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц №/п 2/314/466/2015.
Проте, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.06.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц було вже скасовано та у подальшому ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.10.2015 у цивільній справі № 314/920/15-ц позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишено без розгляду (т.1 а.с. 15).
За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015 № 418, державна рестрація проведена 15.06.2015 (т.1 а.с. 26-27).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015 № 420, державна рестрація проведена 15.06.2015 (т.1 а.с. 28-29).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015 № 551, державна реєстрація проведена 31.07.2015 (т.1 а.с. 30-31).
Відповідно до статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України, стаття 1 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 59 ВК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до пункт «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України
уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.
Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до частини третьої статті 85 ВК України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 червня 2017 року № 217), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Порядк № 486), з урахуванням конкретної ситуації.
Порядок та умови виготовлення проєктів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 55 Закону України «Про землеустрій».
Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.
За змістом частини п'ятої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (частина перша статті 17 Закону України «Про основи містобудування»).
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 6, 7, 8 було надано дозвіл ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок площею по 0,2500 га кожна для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4
Проте, рішеннями Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 24, 25, 26 було призупинено дію вищевказаних рішень Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 6, 7, 8.
Також рішенням Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 35 призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передано у власність громадянам, в т.ч. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 6 від 25.03.2010 затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж річки Дніпро в с. Орловське по вул.. Садовій Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Проте, 27.06.2012 року Запорізьким міжрайонним екологічним прокурором до ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» подано протест на приведення у відповідність до вимог Закону України «Про землеустрій» вищевказаного проекту землеустрою у зв'язку з тим, що вказаний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам земельного та водоохоронного законодавства та підлягає приведенню у відповідність до вимог, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Отже, рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району, якими було надано дозвіл третім особам по справі на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, а також рішення, яким було передано у власність третім особам земельні ділянки, 28.02.2012 були зупинені власними ж рішеннями № № 24-26, 35 органу місцевого самоврядування до затвердження проєкту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж р. АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровської сільської ради Вільнянського району від 26.09.2012 № 11 відхилено питання щодо внесення змін до рішень Дніпровської сільської ради від 28.02.2012 № № 24-26, 35 для додаткового вивчення даного питання
В подальшому, будь-яких рішень щодо поновлення дії зупинених рішень органом місцевого самоврядування не приймалось.
Таким чином, вищевказані рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району і на теперішній час є призупиненими.
Крім того, рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 6, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнано протиправним та скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в адміністративній справі № 314/955/13-а, яка набрала законної сили.
Запорізьким окружним адміністравним судом в постанові від 09.08.2014 встановлено, що листом №1069 від 13 березня 2012 року Відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області повідомив Запорізьку міжрайонну екологічну прокуратуру про виявлені порушення вимог земельного законодавства при прийнятті відповідачем рішення №6 від 05 вересня 2008 року. Відповідно до наведеного листа зазначено, що використовуючи обміні файли, що містяться у Черговому кадастровому плані Вільнянського району, виконані відповідними ліцензованими землевпорядними підприємствами, щодо земельної ділянки ОСОБА_2 встановлено, що відстань від запитуваних до відведених ділянок до урізу річки Дніпро становить орієнтовно від 28 до 80 метрів, тобто відповідно до вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, вони знаходяться в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Дніпро.
Отож, зважаючи на те, що рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району, якими було надано дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, а також рішення, яким було передано у власність третім особам земельні ділянки є зупиненими рішеннями самої ж Дніпровської сільської ради, а також, зважаючи на те, що рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району, яким було надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та внаслідок подальшого затвердження якого сформовано всі три спірні земельні ділянки, скасовано в судовому порядку, суд першої інстанції правильно зазначив, що треті особи по справі не були законними володільцями спірних земельних ділянок.
Крім того, як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявних в матеріалах справи, підставою державної реєстрації за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , права власності на оспорювані земельні ділянки було заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 314/920/15-ц.
Названим рішенням було визнано за вказаними особами право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077. Також саме вказаним рішенням зобов'язано реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки.
Проте, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.06.2015 року заочне Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 314/920/15-ц було скасовано та в подальшому позов залишено без розгляду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не набули права власності на спірні земельні ділянки, а тому не мали законних підстав на розпорядження ними.
Проте, третіми особами по справі передано спірні земельні ділянки у власність відповідача ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 15.06.2015 та 31.07.2015.
До того ж, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в справі № 314/955/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015, встановлено, що на час прийняття рішення Дніпровською сільською радою Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 6, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги встановлені не були. Відтак, слід керуватись положеннями Водного кодексу України, відповідно до якого прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок, водосховищ на них в 100 метрів, тоді як згідно листа відділу Держкомзему у Вільнянському районі від 13 березня 2012 року відстань від запитуваних до відведених земельних ділянок до урізу річки Дніпро становить від 28 до 80 метрів, що є порушенням вищезазначених норм законодавства.
Із матеріалів справи (т.3 а.с. 138-142) вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах законодавчо визначеної статтею 88 ВК України стометрової прибережної смуги річки Дніпро.
Таким чином, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, які перебувають у власності ОСОБА_1 , знаходиться у межах стометрової прибережної смуги річки Дніпро, що суперечить вимогам законодавства, оскільки землі прибережних захисних смуг можуть перебувати виключно у комунальній або державній власності, та не можуть знаходиться у приватній власності.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконного вибуття з власності держави спірних земельних ділянок.
Колегія суддів вважає посилання апеляційної скарги на висновки: відділу Держкомзему у Вільнянському районі від 30.06.2010 № 27, Відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Вільнянської РДА від 20.12.2010 № 15, Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 16.12.2010, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 22.03.2011, Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.04.2011 неприйнятними.
Відповідно до п.11 Порядку розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 року № 677 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після одержання позитивного висновку державної експертизи проєкт відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Отже, останнім етапом механізму розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є затверджується проєкту, зокрема, сільською радою. Однак, дію рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 24.06.2011 № 17, яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передано у власність громадянам, в т.ч. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , земельні ділянки, було призупинено рішенням Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 35, та на теперішній час дані щодо їх відновлення відсутні.
Крім того, рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 6, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, скасовано в судовому порядку.
Також в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в справі № 314/955/13-а, суд дійшов висновку про те, що на час прийняття Дніпровською сільською радою рішення від 05.09.2008 № 6, орган місцевого самоврядування повинен був керуватися вимогами ст.. 60 ЗК України, а проєкт встановлення меж водоохоронної зони і прибережної смуги затверджено лише у березні 2010 року, вже з урахуванням рішення від 05.09.2008 № 6.
Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та обраного прокурором способу захисту.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Задовольняючи позовну вимогу про витребування спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з незаконного володіння ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався приписами статей 387, 388 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, у пункті 45 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та у пункті 51 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України.
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Тому суд першої інстанції, встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, що перебувають у комунальній власності, помилково застосував для поновлення порушенного права власності щодо спірних земельних ділянок територіальної громади приписи статей 387, 388 ЦК України, а не статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України.
Разом з тим помилкова, з огляду на її обставини, юридична кваліфікація прокурором та судом першої інстанції позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки водного фонду як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей 330, 387, 388 ЦК України, не призвела, враховуючи висновки суду по суті спору, до неправильного вирішення справи.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип juranovitcuria (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Тому обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
З урахуванням наведеного та правильно встановленого судом першої інстанції факту належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.
Такі висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17-ц (провадження № 14-317цс19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважала доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки слід змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові та зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області спірні земельні ділянки.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду в справі № № 357/14272/19 від 23 червня 2022 року, № 310/245/15-ц від 05 жовтня 2022 року.
Також колегія суддів зазначає, що здійснення кваліфікації спірних правовідносин апеляційним судом та застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню, не є виходом за межі позовних вимог.
Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що обрання в цій справі прокурором неналежного способу захисту є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо оцінки наявності підстав для втручання у право на мирне володіння майном.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "«East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У справі, яка переглядається, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогами щодо повернення спірної земельної ділянки із володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у користування громадянам земель водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити їх природній стан, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
Заволодіння приватними особами земельними ділянками водного фонду в порушення вимог чинного законодавства може зумовити конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційним правом всіх інших осіб на безпечне довкілля, збереження прибережної зони для облаштування і використання місць відпочинку, відкритих для всіх, а тому втручання держави у приватні права осіб переслідує законну мету.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14 (пункт 117), від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14 (пункт 124)).
Загальний суспільний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом особи, яка заволоділа такою ділянкою з метою будівництва і обслуговування житлового будинку.
Зважаючи на викладене, втручання у права відповідача апеляційний суд вважає таким, що відповідає принципу пропорційності та не свідчить про порушення гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції права особи мирно володіти своїм майном.
Ураховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині на підставі ст. 376 ЦПК України слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а абзац другий, третій та четвертий резолютивної частини рішення суду викласти в редакції шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області спірні земельні ділянки.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірні земельні ділянки за територіальною громадою, сторонами не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2022 року в цій справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а абзац другий, третій та четвертий резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку за кадастровим номером 2321581300:08:001:0077, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2023 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
М.С. Гончар