04 квітня 2023 року Справа № 160/3605/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, 2-Державної судової адміністраціі України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 1 - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, 2 - Державної судової адміністрації України, третя особа Державна казначейська служба України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн. 00 коп.;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 грн. 00 коп.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року складає 2270 грн. 00 коп. з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 до базового розміру посадового окладу, щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, щомісячної надбавки за науковий ступень у розмірі 15% посадового окладу, з утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2022 року складає 2481 грн. 00 коп. з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 до базового розміру посадового окладу, щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, щомісячної надбавки за науковий ступень у розмірі 15% посадового окладу, з утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 362332,80 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, та з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приписами ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Позивач зазначає, що у 2021 і 2022 роках відповідач нарахував суддівську винагороду, використовуючи величину під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року» і «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року», що встановлена статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України». Однак, в спеціальному Законі №1402 як до 01 січня 2022 року, так і після настання цієї дати, розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто визначається, виходячи саме з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не будь-якої спеціально запровадженої величини. На переконання позивача дії відповідача є протиправними, що порушують його право як працюючого професійного судді на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі №160/3605/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2023 року о 10:30.
Від позивача 03.03.2023 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
03.03.2023 електронною поштою від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач вказує, що Законом України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020№1082-ІХ і Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-ІХ.
В Законах №1082-ІХ і №1928-ІХ законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для судів) не суперечить Конституції України та Закону №1402-VІІІ. Отже, Законом №1082-ІХ з 1 січня 2021 і Законом №1928-ІХ з 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено 2102 грн.
Відповідач зазначає, оскільки ст. 7 Законом №1082-ІХ і Закону №1928-ІХ містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн., то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми ст. 7 Закону, якою установлено, що у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2270 грн., а у 2022 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2481 грн.
У відзиві відповідач просив розгляд справи проводити за відсутності його представника, у зв'язку з великою завантаженістю.
14.03.2023 через електронну пошту надійшли пояснення від Державної судової адміністрації України.
Відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи наступне.
Законами №1082-ІХ і №1928-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 грн.
Положення ст. 7 Закону №1082-ІХ та аналогічне положення Закону №1928-ІХ, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 грн., є чинними, не конституційним не визнавалися та не скасовувалися, а тому підлягають виконанню.
Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати судівської винагороди без застосування норм ст. 7 Закону №1082-ІХ і Закону №1928-ІХ, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 грн.
Державна казначейська служба України пояснення з приводу поданої позовної заяви не надала.
21.03.2023 учасники справи, які належним чином були повідомлені про розгляд справи, в підготовче засідання не з'явилися.
Судом на місці ухвалено, закрити підготовче провадження по справі і перейти до судового розгляду 04.04.2023 р об 10:00 год.
Відповідач і треті особи про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, враховуючи норми ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 04.04.2023 в судовому засіданні ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Указом Президента України від 12.03.2012 №193/2012 «Про призначення суддів», ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська строком на пьять років.
Наказом голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2012 №44-К наказано ОСОБА_1 , судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, приступити до виконання своїх обов'язків з 24 квітня 2012 року.
Наказом в.о. голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська №14-К від 09.02.2015 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за науковий ступень кандидата юридичних наук в розмірі 15% посадового окладу.
Указом Президента України від 17.05.2019 №267/2019 «Про призначення суддів», ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Наказом голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2019 №99-К наказано ОСОБА_1 приступити до виконання повноважень судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з 18 червня 2019 року.
Наказом голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2021 №07-К судді ОСОБА_1 встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу.
Наказом голови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2022 №05-К судді ОСОБА_1 встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу.
За період з 01.01.2021 по 31.01.2021 суддівську винагороду позивачеві нараховано та виплачено відповідачем-1, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1січня 2021 року, в розмірі 2102,00 грн.
За період з 01.01.2022 по 31.01.2022 суддівську винагороду позивачеві нараховано та виплачено відповідачем, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року, в розмірі 2102,00 грн.
Виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 1 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн., і на 1 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн., позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача його розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, у зв'язку з чим порушено його право на належне матеріальне забезпечення.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Стаття 43 Конституції України , серед іншого, визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначені Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII).
Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". (ст. 4 Закону № 1402-VIII).
Частиною 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII .)
Частиною 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема,
працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема,
працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Позивачу за період з січня 2021 по грудень 2021 і з січня 2022 по грудень 2022 суддівська винагорода була нарахована і виплачена, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021року і з січня 2022 року, в розмірі 2102,00 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII.
При цьому, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).
Цим Законом, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції. Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
Верховний Суд в постанові від 13.10.2021 у справі № 520/11205/2020 звернув увагу на те, що з цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв'язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій). Окрім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону №1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).
Пунктом 1 ч. 3 та п.1 ч.4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надано в Законі України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (Закон № 966-XIV).
Згідно ст. 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження ( с. 4 Закону . № 966-XIV ).
Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При цьому, судді Законом №966-XIVне віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
У п. 4.1 рішення №4-р/2020 Конституційний Суд України зазначив наступне: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.»
Фактично Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» і «Про Державний бюджет України на 2022 рік» змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII.
Суд звертає увагу на те, що при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIVвважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Стосовно вимог позивача стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 362332,80 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, та з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, то такий спосіб захисту як зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування і виплату суддівської винагороди є належним, прийнятним та ефективним.
За вказаних обставин відсутні підстави для одночасного задоволення позовних вимог зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування і виплату суддівської винагороди і стягнення з відповідача-1 на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди за спірний період.
До того ж на час вирішення спору судом, відповідач не здійснив донарахування суддівської винагороди позивачу за спірний період, а тому вимоги щодо стягнення недоплаченої суддівської винагороди за спірний період наразі не можуть бути задоволенні оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.
Суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно і за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України.
Пунктами 1, 2 Положення встановлено, що державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. ДСА України підзвітна Вищій раді правосуддя у межах, визначених законом. ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
За п. 3 Положення територіальними органами ДСА України є територіальні управління Державної судової адміністрації України (далі - територіальні управління). Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію територіальних управлінь, визначення їх кількості приймається ДСА України за погодженням з Вищою радою правосуддя .
ДСА України відповідно до визначених завдань, зокрема,
здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь;
готує бюджетний запит;
подає на затвердження до Кабінету Міністрів України схему посадових окладів з визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя (підпункти 2-4 п. 6 Положення).
За приписами ч.4 ст. 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ст.149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на наведені положення ст.ст. 148, 149 Закону №1402-VIII , положення частин 1,2, 5 ст. 22, ч. 1 ст. 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.09.2020 у справі №280/788/19, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 29.11.2019 у справі №821/481/18, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 31.01.2023 у справі № 400/2190/21, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За цих обставин наявні правові підстави для зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу зазначених вище сум.
За приписами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
В прохальній частині позову позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на те, що в частині позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди судом відмовлено, правові підстави для застосування вищенаведеної норми відсутні.
Позивач також просить зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та Державну судову адміністрацію України, як суб'єктів владних повноважень подати у десятиденній строк звіт про виконання судового рішення.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні даного клопотання, оскільки в даному випадку така вимога є передчасною, враховуючи наступне:
За приписами ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом наведеної норми суд на власний розсуд приймає рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Оскільки позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись статями 139, 243-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, буд. 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн. 00 коп.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 грн. 00 коп.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року складає 2270 грн. 00 коп. з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 до базового розміру посадового окладу, щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, щомісячної надбавки за науковий ступень у розмірі 15% посадового окладу, з утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2022 року складає 2481 грн. 00 коп. з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 до базового розміру посадового окладу, щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, щомісячної надбавки за науковий ступень у розмірі 15% посадового окладу, з утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
В решті позовних вимог -відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона