03 квітня 2023 року Справа 160/5972/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали повної заяви ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Білим Іваном Миколайовичем до відповідача-1: Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
27.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Білим Іваном Миколайовичем до відповідача-1: Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) № 046450010549 від 01.03.2022 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було відмовлено в частині перерахунку пенсії - до призначення пенсії, щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до розділу XV пункту 7- 1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.09.1994 року по 31.12.2022 року на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін і хору в Новомосковській мистецькій школі ім. М. Бровченка;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 02.12.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу призначено пенсію за віком. Трудовий стаж позивача включає в себе такі періоди: з 23.08.1986 року по 31.08.1994 року на посаді вчителя музики та співів в середній школі № 8 міста Новомосковська (на сьогоднішній день - Гімназія № 8 міста Новомосковська); з 01.09.1994 по цей час на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін і хору в Новомосковській мистецькій школі ім. М. Бровченка. Зазначений трудовий стаж підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.08.1986 року, довідками № 294 від 15.12.2022 та № 295 від 15.12.2022 в.о. директора Гімназії № 8 міста Новомосковська, довідкою Управління освіти виконавчого довідкою Управління культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Новомосковської мистецької школи ім. М. Бровченка № 15 від 14.12.2022 року. Також позивач звернулась за місцем обліку до відповідача-2 із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, 20.03.2023 року на прийомі в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивач отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046450010549 від 01.03.2022 року, яким позивачу було відмовлено в частині перерахунку пенсії - до призначення пенсії, щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до розділу XV пункту 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки «відсутній страховий стаж, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону № 1788 - 30 років».
Позивач зазначає, що з 01.09.1994 по день звернення до суду остання перебуває на посаді викладача в Новомосковській мистецькій школі ім. М. Бровченка. Вказаний навчальний заклад віднесено до закладів позашкільної освіти. На переконання позивача, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Оскаржуваним рішенням відповідача-1 № 046450010549 від 01.03.2022 року. Позивачу відмовлено у нарахуванні та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу та повідомлено про неможливість зарахувати її стаж з 01.09.1994 року по день звернення, у зв'язку з тим, що посада, на якій вона працювала, не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Отже, викладач музично-теоретичних дисциплін і хору є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, тому стаж роботи позивача на вказаних посадах повинен зараховуватися до його пільгового стажу у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким чином, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи. Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 28 серпня 1986 року та довідкою Управління освіти виконавчого довідкою Управління культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Новомосковської мистецької школи ім. М. Бровченка № 15 від 14 грудня 2022 року встановлено, що Позивачка з 01.09.1994 по день надання згаданої довідки працювала на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін і хору в Новомосковській мистецькій школі ім. М. Бровченка. За наведених обставин відповідач-1, не зарахувавши період роботи ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, а саме: з 01.09.1994 року по день звернення за призначенням пенсії на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін і хору в Новомосковській мистецькій школі ім. М. Бровченка, допустив протиправні дії, що призвели до порушення права позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком. Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача-2 зарахувати до стажу роботи спірний період.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та 28.03.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Так, у позові представник позивача стверджує, що про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналася 20.03.2023 року, отримавши на прийомі в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046450010549 від 01.03.2022 року, таким чином, строк звернення до суду з адміністративним позовом не пропущено.
Так, на означеному спірному рішенні міститься особистий підпис позивача та зазначено про те, що остання отримала таке рішення саме 20.03.2023 року.
Однак, позивач не подала заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та інших письмових доказів про те, що поважності пропущеного строку звернення до суду із даною позовною заявою.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суддя наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереробними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 р. у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Положеннями ч.1 ст.123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладені обставини, суддя приходить до висновку, що позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Білим Іваном Миколайовичем до відповідача-1: Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії- залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску .
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник