05 квітня 2023 року Справа №160/1126/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023р. по справі №160/1126/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено повністю.
При цьому, у позові позивач зазначив, що він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, 24.03.2023р. через систему "Електронний суд" Заявник ( ОСОБА_1 ) звернувся із заявою про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. на підтвердження чого до даної заяви додано копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1147705 від 29.09.2022р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4486 від 16.09.2019р., договору про надання правничої допомоги б/н від 29.09.2022р., акту виконаних робіт №1 від 23.03.2023р., меморіального ордеру №@2PL488510 від 07.10.2022р. на суму 2000,00 грн., меморіального ордеру №6501051605 від 27.10.2022р. на суму 2000,00 грн., меморіального ордеру №1313312505 від 25.11.2022р. на суму 1000,00 грн. (а.с.55-65).
Ухвалою суду від 29.03.2023р. дану заяву було призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 05 квітня 2023 року та зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення на заяву (а.с.68).
03.04.2023р. через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2023р., відповідач надав письмові пояснення на заяву про розподіл судових витрат, в якій просить у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. відмовити посилаючись на те, що зі змісту договору, меморіальних ордерів видно, що вони підтверджують лише здійснення позивачем передоплати за договором про надання правової допомоги, але жодним чином не підтверджують, що саме на цю суму позивачу було надано правову допомогу, внаслідок чого ним понесено витрати на надання правової допомоги у розмірі 5000 грн.; дана справа є справою незначної складності і її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та враховуючи той факт, що надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення документів для складення позовної заяви, складення позовної заяви не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до ст. 132 КАС України, крім того, позивачем до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт (а.с.77-79).
Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.
Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Розглянувши вказану вище заяву, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат частково в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012р. №5076-УІ (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 статті 1 Закону №5076).
За приписами статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, за змістом ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених вище норм статті 134 КАС України в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому, розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Відповідно до частини 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами ч.7 ст.139 наведеного Кодексу, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов'язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.
Так, зі змісту наданої суду копії договору про надання правової допомоги б/н від 29.09.2022р. вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Шерекіною Анною Олександрівною був укладений договір предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та адвокат приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги щодо здійснення перерахунку пенсії (а.с.63-64).
При цьому, згідно п.4.2 договору визначено, що вартість (гонорар) за надання правової допомоги є фіксованою та становить 5000,00 грн. (а.с.63-64).
Згідно копії акту виконаних робіт від 23.03.2023р. на суму 5000 грн., в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом видно, що вказаним адвокатом позивачеві у справі щодо здійснення перерахунку пенсії були надані таки види правової допомоги, а саме:
- складання позовної заяви від 12.01.2023р.; підготовка додатків (копіювання та завірення) до позову; подання позовної заяви до суду - 3500,00 грн.;
- складання та подання заяви про розподіл судових витрат від 23.03.2023р. та додатків до неї - 500,00 грн.;
- здійснення супроводження справи в суді першої інстанції. зокрема, моніторинг руху справи, забезпечення зв'язку з судом - 1000,00 грн. (а.с.65).
Також, зі змісту копії акту виконаних робіт №1 від 23.03.2023р. вбачається, що сторони підтверджують, що Адвокатом були виконані роботи у повному обсязі на суму 5000,00 грн., вартість яких є фіксованою, згідно п.4.2. Договору (а.с.65).
Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним актом з описом наданих послуг з урахуванням позиції, висловленій Європейським судом з прав людини у його рішенні наведеному вище, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 5000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно не є співмірним, тому, з урахуванням не надання позивачем доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання вищенаведених робіт, незгоди відповідача із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у письмових поясненнях на заяву про розподіл судових витрат, що розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 1000,00 грн.
При цьому, слід зазначити, що зазначення в п.4.2. договору про надання правової допомоги б/н від 29.09.2022р. на фіксовану вартість (гонорар) адвоката (тобто, незалежність його від обсягу та витраченого адвокатом часу), порушує вимоги ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 20.09.2022р. у справі №160/4007/22.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вищенаведена заява позивача підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у сумі 1000 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, тобто, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. 134, ч.7 ст. 139, ст.ст. 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу у справі №160/1126/23 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок).
У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва