03 квітня 2023 року Справа № 160/19613/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/19613/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ: 08592141) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, -
09 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до Головне управління МВС України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 календарних років служби протиправною;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби.
Позовна заява обґрунтована наступним. 06.11.2015 року відповідачем звільнено позивача, однак рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №804/1382/16 позивача поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. 17.02.2021 року відповідачем видано наказ від 17.02.2021 року №2, яким вирішено вважати позивача працюючим на попередній посаді з 07.11.2015 року. 05.05.2021 року позивача звільнено з посади, на якій його було поновлено. 04.11.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати одноразової грошової допомоги за 11 років вислуги, однак відповідь не отримав. Вважає, що згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) має право на одноразову грошову допомогу, що обчислюється з місячного грошового забезпечення. До розрахунку такого грошового забезпечення мають включатися не лише основні види грошового забезпечення, а також і додаткові його види.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/19613/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року позовна заява була залишена без руху та цією ухвалою було запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: належним чином завірених доказів щодо виплати складових грошового забезпечення при звільненні, наказ про поновлення на посаді, наказ про внесення змін до наказу, у примірниках для суду та відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків для надання до суду належним чином завірених доказів виплати складових грошового забезпечення при звільненні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/19613/22 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також витребувано у відповідача інформацію про складові грошового забезпечення, які були виплачені ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) при його звільненні на підставі наказу від 05 травня 2021 року №6о/с.
22 лютого 2023 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивача наказом від 05.05.2021 року №6 звільнено з посади. З 05.11.2015 року відповідач перебуває у стані припинення. Структура та умови виплати грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ були встановлені нормативно-правовими актами, які на теперішній час втратили чинність: Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII (далі - Закон №565-XII), Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), Наказ Міністерства внутрішніх справ від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ №499). Враховуючи неможливість визначення позивачу розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення - 05 травня 2021 року, визначити розмір та провести виплату одноразової грошової допомоги при звільненні згідно статті 9 Закон №2262-XII також не виявляється можливим. Висновує, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки на даний момент всі нормативно-правові акти, що регулюють питання втратили чинність та чинними нормативно-правовими актами вказане питання не врегульовано. Також відповідачем надано довідку від 15.02.2023 року №1852, згідно якої відсутні правові підстави для визначення складових (видів) грошового забезпечення та їх розміру ОСОБА_1 станом на день звільнення - 05 травня 2021 року.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору.
Наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року №485 о/с по особовому складу звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 6 листопада 2015 року; вислуга років на день звільнення складає 11 років 03 місяці 27 днів. Встановити преміювання за листопад 2015 року у розмірі 8%. Невикористана частина чергової відпустки за 2015 рік складає 29 діб.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №804/1382/16 позивача поновлено на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року змінено рішення суду першої інстанції від 28.01.2021 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області від 17.02.2021 року №2 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУМВС від 06.11.2015 року №485 о/с в частині звільнення відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 6 листопада 2015 року, з вислугою років на день звільнення: 11 років 03 місяці 27 днів, скасовано, вирішено вважати його працюючим на попередній посаді, з 7 листопада 2015 року. Також наказано нарахувати та виплатити капітану міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальнику сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць.
Наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області від 05.05.2021 року №6 о/с позивача звільнено за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 05 травня 2021 року, вислуга років на день звільнення складає: 11 років 03 місяці 27 днів.
Позивач засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою від 04.11.2022 року, якою просив повідомити коли йому буде виплачено одноразову грошову допомогу за 11 (одинадцять) років вислуги.
На вказану заяву відповідач листом від 12.12.2022 року №21096/свк повідомив, що на теперішній час усі законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють питання структури, розмірів, порядку нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу територіальних органів внутрішніх справ втратили чинність. Враховуючи неможливість визнання розмірі грошового забезпечення позивача станом на день звільнення - 05 травня 2021 року, визначити розмір та провести виплату одноразової грошової допомоги при звільненні згідно ст. 9 Закону №2262-ХІІ також не виявляється можливим.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За обставин даної справи між сторонами згідно висловлених ними правовий позицій наявний спір про фактичну можливість відповідно до діючого законодавства здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Так, відповідач не заперечує право позивача на отримання такої допомоги як таке, натомість посилається на неможливість здійснення такої виплати через неможливість визначити розмір місячного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення - 05 травня 2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною 4 вказаної статті визначено, що виплата зазначеної в частинах першій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Положеннями статті 9-1 визначено, що особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Питання нарахування та виплати грошового забезпечення працівників міліції регулювалось ст.19 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність на підстав Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 №499, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 (втратив чинність на підставі наказу МВС України №1131 від 31.10.2016).
Згідно п.3.5.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнених з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені і обчислюється відповідно до вказаної Інструкції.
Виходячи з наведених положень законодавства, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказане визнається і відповідачем згідно суті його правової позиції, однак останній вважає неможливим реалізувати право позивача через відсутність відповідного правового механізму.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. (ст. 8 Конституції України).
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року Головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Згідно з абзацом другим підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд зазначає, що втрата чинності нормативно-правовими актами, які за своїм змістом і за обставин даної справи є механізмом, використання якого є необхідним для реалізації права позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні (Закон №565-XII, Постанова №1294, Наказ №499), не може позбавляти позивача відповідного права як такого.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 року по справі №520/12609/19.
З цього приводу також варто звернутися до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своєму рішенні від 24 липня 2014 року у справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06) дійшов висновків, з яких можна визнати, що якщо відповідне національне законодавство, яке давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв протиправно, позбавивши позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні згідно ст. 9 Закону №2262-ХІІ, яке сам відповідач не заперечує, в зв'язку з втратою чинності окремих нормативно-правових актів.
Водночас, щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 календарних років служби протиправною, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача надана відповідь, викладена у формі листа від 12.12.2022 року №21096/свк, в якій зазначено фактично про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.
На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
Проте, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену у листі від 12.12.2022 року №21096/свк.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошової допомоги при звільненні за 11 календарних років служби, суд зазначає наступне.
Нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу є дискреційними повноваженнями відповідача, ступень втручання в які визначається змістом протиправної поведінки відповідача. За обставин даної справи відповідач не проводив нарахувань, обчислень та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в будь-якому розмірі, в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з нього відповідних сум, а відповідні позовні вимоги є передчасними. В зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошової допомоги при звільненні за 11 календарних років служби.
Проте, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ: 08592141) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену у листі від 12.12.2022 року №21096/свк.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Боженко