04 квітня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1414/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом у власних інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не призначення ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам; зобов'язання здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання з моменту подачі заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що разом із дітьми перебувала на обліку в департаменті соціальної політики Луцької міської ради як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: від 04.07.2016 № 764-1200, виданої ОСОБА_1 , від 03.02.2020 № 764-5000263530, виданої ОСОБА_2 , від 15.06.2020 № 764-5000286241, виданої ОСОБА_1 .
Вказує, що в березні 2021 року разом із дітьми повернулися в м. Дружківка Донецької області, проте внаслідок повномасштабного вторгнення 24.02.2022 РФ в Україну змушена були знову переїхати на проживання в м. Луцьк.
Стверджує, що повторно звернулася із заявою до відповідача про надання допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам, однак листом № 11.2-9/15313/2022 від 28.11.2022 Департамент повідомив, що відсутні підстави для призначення допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам, оскільки сім'я не отримувала щомісячну адресну допомогу та не була повторно переміщена після 24.02.2022.
Вважає протиправними дії відповідача щодо відмови призначити допомогу внутрішньо переміщеним особам, що порушує її права як внутрішньо переміщеної особи, тому звернулася із даним позовом до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У поданому 03.03.2023 відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до п. 9 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509, у разі зміни місця проживання/перебування (крім зміни мідія проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці: району, міста а без поділу на райони, району в місті, селища, села) заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Зазначає, що позивачкою до заяви було додано довідку про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи, датовану 04.07.2016. Також в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня інформація про зміну місця проживання, тобто переміщення її.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебувають на обліку в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: від 04.07.2016 № 764-1200, виданої ОСОБА_1 , від 03.02.2020 № 764-5000263530, виданої ОСОБА_2 , від 15.06.2020 № 764-5000286241, виданої ОСОБА_1
04.07.2016 позивач звернулась до Департаменту із заявою про призначення їй та її сину ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, внаслідок чого, така допомога була призначена на період з 04.07.2016 по 03.01.2017: на період з 04.07.2016 по 03.09.2016 в розмірі 1 326,00 грн, на період з 04.09.2016 по 03.11.2016 в розмірі 1 105,00 грн та з 04.11.2016 по 03 01.2017 в розмірі 884,00 грн.
Згодом, на підставі поданих позивачкою заяв 30.01.2017 та 11.09.2017, грошову допомогу призначено лише її сину на періоди з 30.01.2017 по 29.07.2017 та з 11.09 2017 по 10.03 2018 в розмірі 884,00 грн.
У березні 2021 року ОСОБА_1 разом із дітьми повернулася в м. Дружківка Донецької області, проте внаслідок повномасштабного вторгнення 24.02.2022 РФ в Україну знову переїхала на проживання в м. Луцьк.
18.04.2022 позивачка звернулась із новою заявою про надання допомоги внутрішньо переміщеним особам.
28.11.2022 Департамент листом № 11.2-9/15313/2022 повідомив про відсутність підстав для призначення допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам, оскільки сім'я не отримувала щомісячну адресну допомогу та не була повторно переміщена після 24.02.2022, так як, в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня інформація про зміну місця проживання позивача та її дітей.
Вважаючи, що вказаними діями порушуються права позивача як внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання обліку та забезпечення соціальних гарантій внутрішньо переміщеним особам гарантується чинним законодавства України, а саме Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014, постановою КМУ “Про облік внутрішньо переміщених осіб” від 01.10.2014 №509, розпорядження КМУ від 06.03.2022 №204-р “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках програми “єПідтримка”.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно частин 1 та 2 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509) довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно положень п. 2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (далі - Портал Дія).
У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 “Про введення воєнного стану в Україні”, внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).
Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
20.03.2022 КМУ прийнято постанову № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам”, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332).
З прийняттям Постанови КМУ №322 втратила чинність постанова КМУ №505 та затверджений нею Порядок.
Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Так, відповідно до доповненого абзацом пункту 3 Постанови №332, починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції на час виникнення спірних відносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції на час виникнення спірних відносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3 000 гривень; для інших осіб - 2 000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Згідно абзацу 4 пункту 3 Порядку №332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року.
Як слідує з матеріалів справи, позивачка із дітьми перебуває на обліку в департаменті соціальної політики Луцької міської ради як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: від 04.07.2016 № 764-1200, від 03.02.2020 № 764-5000263530, від 15.06.2020 № 764-5000286241 та отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання у періоди з 04.07.2016 по 03.01.2017, з 30.01.2017 по 29.07.2017 та з 11.09.2017 по 10.03.2018, а у березні 2021 року ОСОБА_1 разом із дітьми повернулася в м. Дружківка Донецької області.
Разом із тим, з дослідженого судом Витягу з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 вбачається, що позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа від 04.07.2016 в м. Луцьку Волинської області та відсутня інформація про наступну зміну місця проживання, тобто переміщення її.
Відповідно до розпорядження КМУ від 06.03.2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пунктах 2, 3 Порядку №332, Волинська область входить до відповідного переліку.
З аналізу зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що оскільки позивач, була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року у Волинській області та на цей час (тобто на 24.02.2022 року) не отримувала щомісячну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, то їй не може бути призначена допомога, передбачена Порядком №332.
Зі змісту положень Порядку №332 вбачається, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до цього Порядку особою мають бути дотримані наступні умови:
- отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;
- або бути переміщеною особою з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії після 24.02.2022 року.
Аналогічна позиція щодо необхідності дотримання обов'язкових умов для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі № 160/17083/22.
Суд зазначає, що позивач не підпадає під вказані умови, оскільки вона з дітьми не отримувала допомогу з 10.03.2018 та не була переміщеною особою з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії після 24.02.2022. Отже, враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надала, натомість, відповідач виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову. Керуючись статтями, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.Ф. Костюкевич