03 квітня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8007/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій, які полягають у застосуванні з 01 січня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат у 2020 році;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року включно грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, підйомної допомоги, які нараховані та виплачені у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року проходив військову службу у Кінологічному навчальному центрі Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказами начальника Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України від 09 червня 2020 року №121-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби, а від 18 червня 2020 року №132-ОС виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Позивач зазначає, що відповідно до інформації наявної в особистій картці грошового забезпечення за 2020 рік, йому за займаною посадою старший технік встановлено посадовий оклад та оклад за військовим званням “старший прапорщик” з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Як наслідок, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу у 2020 році здійснювалось нарахування та виплата допомоги, компенсаційних виплат, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії та інших виплат з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Поряд з тим Закон України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не містить застережень щодо застосування у 2020 році як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
На думку позивача, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є протиправним також з огляду на те, що 29 січня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103). Отже, зміни внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, а отже з 29 січня 2020 року - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тому відповідач у 2020 році мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові види), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року включно грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, підйомної допомоги, які нараховані та виплачені у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року позивач вважає протиправними.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У поданому до суду 07 лютого 2023 року відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та з 29 січня 2020 року діє попередня редакція пункту 4 Постанови №794, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт. Поряд з тим пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2017 року, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж положення пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, то, на думку відповідача, немає правових підстав обчислення грошового забезпечення з урахуванням всіх його складових за спірні періоди, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до Постанови №704.
Крім того, у відзиві представник відповідача вказав, що відповідно до наказу від 18 червня 2020 року №121-ОС позивача виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, остаточною датою проходження військової служби вважати 18 червня 2020 року, в той же час позивач звернувся до суду лише 28 листопада 2022 року. 19.07.2022 внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що із заявою про вирішення спору має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Водночас частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з військової служби. Відтак вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.
З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у період з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року проходив військову службу у Кінологічному навчальному центрі Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом з послужного списку (а.с.13-14).
Наказом начальника Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України від 09 червня 2020 року №121-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а наказом від 18 червня 2020 року №132-ОС виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с.11-12).
Зі змісту наказу від 18 червня 2020 року №132-ОС слідує, що ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як вбачається з особистої картки грошового забезпечення за 2020 рік, ОСОБА_1 грошове забезпечення (як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, так і одноразові виплати) нараховувалося, виходячи з посадового окладу 3170,00 грн, окладу за військовим званням 1020,00 грн (а.с.16,16 зворот).
Позивачу при звільненні нарахована та виплачена в червні 2020 року грошова допомога на оздоровлення у розмірі 13709,75 грн та одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 164517,00 грн. Крім того, в березні 2020 року позивачу нарахована та виплачена підйомна допомога у розмірі 13709,75 грн (а.с.16, 16 зворот,17).
Нарахування з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року включно грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, підйомної допомоги проведені із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення та різних видів допомог при звільненні у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704.
Пунктом 1 Постанови №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Так само приміткою додатку 14 до Постанови №704 обумовлено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
Також пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто згідно з внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року місячного грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, підйомної допомоги без урахування під час обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01 січня 2020 року).
Вирішуючи спір, суд враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Отже, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ та Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
Суд вважає, що будь-яких додаткових рішень щодо встановлення (роз'яснення) порядку дій суб'єктів, на яких поширюється дія Постанови №704, не потрібно. Такі суб'єкти зобов'язані були з 29 січня 2020 року діяти в тому ж самому порядку, що був визначений первісною редакцією Постанови №704, тобто визначати розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 щодо застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахунковою величиною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді відповідач виплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704 в редакції Постанови №103, тобто, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
ОСОБА_1 посадовий оклад визначено у розмірі 3170,00 грн (1762,00 х 1,8, де 1,8 - тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1 до Постанови №704, у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень); оклад за військовим званням “старший прапорщик” визначено у розмірі 1020,00 грн (1762,00 х 0,58, де 0,58 - тарифний коефіцієнт), тобто також, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 до Постанови №704.
Натомість статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2027 гривень.
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 5 глави 7 розділу ІV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306; далі - Інструкція №558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги. Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.
Згідно з пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх cправ України від 19 серпня 2016 року №848 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2016 року за №1249/29379) військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Залежно від посади, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, розмір підйомної допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення.
Отже, розмір виплати допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 при визначенні грошового забезпечення військовослужбовців підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови №704 в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103 (до 24 лютого 2018 року), через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, у відповідача є підстави для здійснення перерахунку позивачу грошового забезпечення за спірний період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Підлягає перерахунку також виплачена позивачу сума допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги, оскільки при їх обрахунку використано посадовий оклад та оклад за військовим званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення взаємопов'язаних позовних вимог.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з даним позовом, оскільки частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з тим, відповідно до пункту 1 розділу Прикінцеві положення КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно пункту першого постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020р. до 31 грудня 2022р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Оскільки станом на час звернення позивача до суду карантин, встановлений КМ України діяв, тому наведені відповідачем підстави щодо пропуску позивачем строку звернення до суду відсутні. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду відбулось в межах встановленого законодавством строку.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року, а також допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Зобов'язати Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 01 березня 2020 року по 18 червня 2020 року, а також допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ) (80074, Львівська область, Сокальський район, місто Великі мости, вулиця Львівська, буд. 166, код ЄДРПОУ 14321498).
Суддя Т.М. Димарчук