Справа №442/6750/22
Провадження №2/442/71/2023
іменем України
30 березня 2023 року м.Дрогобич
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Барабаш І.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення господарської будівлі та відшкодування моральної шкоди,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення господарської будівлі та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року ОСОБА_5 залучено в якості співвідповідача.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . По сусідству з її домоволодінням знаходиться домоволодіння, яке належить ОСОБА_2 . Відповідач на земельній ділянці, яка межує із позивачем, побудував без відповідних дозволів та погоджень із державними органами господарські споруди та влаштував дах, який прикріпив до паркану. Частина самочинно збудованих господарських будівель,розміщені на спільній межі, що порушує вимоги п.3.17 Б.2.4-1-94 «Планування та забудова міських та сільських поселень».Через самочинне будівництво відповідача відбувається затінення її земельної ділянки. Відповідачем не виготовлено стічні труби для атмосферних опадів даху таким чином, що вода з даху потрапляє прямо на паркан, а із паркану вже стікає на її земельну ділянку, що в свою чергу, призводить до незручностей в користуванні земельною ділянкою. Оскільки частина господарських спору розміщені на належній їй земельній ділянці, позивач немає можливості встановити новий паркан у відповідності до технічної документації. Так як відповідач відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки, вона змушена звернутися до суду із захистом своїх порушених прав. Поведінка відповідача є незаконною. Через таку поведінку вона має безсоння, розсіяння уваги, тривожний стан, біль у відділі серця, схильність до пригніченого стану, вона боїться сама залишатися вдома, залишати вдома дітей, відповідач постійно вчиняє конфлікт при дітях, вона відчуває дискомфорт. Вважає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 100000 грн. З урахуванням статей 23, 319,321,391, 1167 ЦК України просила: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,1284 га кадастровий номер 4621286100:01:002:0324, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно збудовані господарські будівлі та накриття даху з огорожі; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн; стягнути понесені судові витрати.
28 грудня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вважає, що позов є необґрунтованим та безпідставним. Позивач у позовній заяві зазначає, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , разом з тим, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2015 вбачається, що позивачу належить лише 1/3 вказаного житлового будинку та земельної ділянки. Позивачем у позовній заяві не конкретизовано які саме господарські будівлі вона просить знести. Позивач у позовній заяві посилається на ДБН Б.2.4.-1-94, які втратили чинність. Позивачем не наведено з посланням на конкретні обставини справи та належні, допустимі, достовірні докази з приводу ознак самочинного будівництва щодо кожної з господарських будівель та не наведено ознак, з яких підстав позивач вважає дах, який прикріплений до паркану, нерухомим майном. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 31.05.2021 справа №320/1889/17-ц, від 12.05.2021 №653/104/19 тощо. Його давірітелем не здійснювалось будівництво господарських будівель. ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 . Власником вказаного будинку з 2000-х років є ОСОБА_4 . Вважає, вимоги позивача щодо моральної шкоди безпідставними.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 31 жовтня 2022 року зазначену позовну заяву залишено без руху.Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для доплати судового збору.
Ухвалою судді від 02 листопада 2022 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 17 січня 2023 року витребувано з КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» інвентарну справу на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 23 лютого 2023 року залучено до справи співвідповідача - ОСОБА_4 .
Ухвалою судді від 20 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позиції сторін
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Звертає увагу суду на те, що її брат також є співвласником будинку, але тривалий час перебуває за межами України, тому вона є фактичним користувачем земельної ділянки.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Заслухавши позивача, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, інвентарну справу, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що позивач по справі ОСОБА_1 є власником 1/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1284 га з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер:4621286100:01:002:0324, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серія та номер: 1-747, від 23 грудня 2015 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 грудня 2015 року /а.с.11,12,14/.
ОСОБА_4 є власником житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 14 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л.В. та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №200674 від 18 січня 2006 року /а.с.80/.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 червня 1990 року, який розірвано заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2011 року /а.с.67/.
З відповіді виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №3-24/6544 від 28.11.2022 щодо питання усунення тимчасових господарських будівель, які розміщені на межі земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що працівниками виконавчого комітету Дрогобицької міської ради було здійснено огляд з виїздом на місце, в зв'язку з чим виявлено встановлені тимчасові господарські будівлі для вирощування домашньої птиці та зберігання дров. Вищевказані будівлі розміщені на межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відстані більше 12 м від житлового будинку заявника /а.с.60/.
Норми права які застосував суд, та мотиви їх застосування
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
Нормами статей 386, 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Судом з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності в підготовчому засіданні роз'яснено учасникам справи право на заявлення клопотання про призначення у справі експертизи.
З клопотанням про проведення відповідної судової експертизи позивач до суду не зверталась.
Відповідь виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 28.11.2022 не свідчить про те, що тимчасові господарські будівлі порушують права ОСОБА_1 ..
Отже, позивач у порядку статті 81 ЦПК України не довела чим саме відповідачі порушують її права та охоронювані законом інтереси, зокрема і той факт, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою шляхом самовільного встановлення господарських будівель та даху, а тому відсутні правові підстави, передбачені статтею 391 ЦК України, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення господарських будівель.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення дібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванняміншихобставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У силу ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивачкою не доведено порушення її прав як землекористувача відповідачами, а також не доведено зміни звичного способу його життя та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіяною їй шкодою, що є підставою для відмови їй в задоволенні позову в повному обсязі за необгрунтованістю.
З урахуванням положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевстановлені судом обставини та вказані норми, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України,суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення господарської будівлі та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05 квітня 2023 року.
Суддя О.П.Бодрова