"04" квітня 2023 р. Справа № 336/2920/23
Провадження 2/336/1599/2023
про залишення заяви без руху
04 квітня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району про визначення місця проживання дітей, -
встановила:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із собою, їх батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позов обґрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачкою, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2020 було розірвано, у них з відповідачкою народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти після розірвання шлюбу залишилися проживати з ним, тому для них було створені належні умови для проживання, виховання та розвитку (діти мають необхідні меблі та побутову техніку, окрему кімнату, в якій є місце для сну та відпочинку, місце для приготування уроків). Відповідачка не приймає ніякої участі у матеріальному забезпеченні дітей, у зв'язку з чим, він звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання дітей (справа 336/22603/23). Оскільки діти знаходяться на одноособовому його утриманні та він самостійно їх виховую, постає питання щодо юридичної фіксації зазначеного факту для подальшого оформлення документів щодо соціальної допомоги на дітей, переміщення його та дітей, зняття та реєстрація місця проживання. Донька ОСОБА_5 наразі не має постійного місця реєстрації і без згоди матері це зробити неможливо. Мати дітей не цікавиться їх розвитком, станом здоров'я, їхніми успіхами в школі та досягненнями, при цьому створює позивачу перешкоди у вирішенні цивільно-правових питань пов'язаних, із захистом законних прав та інтересів дітей, наприклад, з реєстрацією місця проживання дітей з батьком, не даючи своєї письмової згоди, та не бажанням з'явитися особисто до реєстраційної служби, що підтверджується відмовою відділу реєстрації фізичних осіб в реєстрації місця проживання наших дітей. Саме ті обставини, що відповідачка повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та створює позивачу перешкоди в захисті законних прав та інтересів дітей, він вимушений звернутися до суду з даним позовом про визначення місця проживання наших дітей.
До позову надані копії наступних документів: ID-паспорта та РНОКПП позивача, ID-паспорта та довідки про відсутність реєстрації ОСОБА_3 , свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заочного рішення від 21.01.2020 (справа №336/7582/19), витягів з реєстру територіальної громади, згідно яких позивач та ОСОБА_6 зареєстровані за однією адресою, Акт підтвердження фактичного проживання від 24.03.2023, згідно якого ОСОБА_5 проживає за адресою реєстрації свого батька (позивача) та брата, а відповідачка з 2020 року не з'являється за вказаною адресою.
Також, до позову долучено Ордер на надання правничої допомоги серії АР 1095880 від 29.03.2023, відповідно до якого інтереси позивача в суді на підставі Договору про надання правової допомоги від 29.03.2023 представляє адвокат Іващенко Мирослава Віталіївна.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
У позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги та викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а й мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Від змісту позовної заяви залежать дії суду щодо вирішення питання проведення подальших процесуальних дій по розгляду справи по суті, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, дослідження доказів тощо.
Від змісту позовних вимог залежить і позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, для реалізації якого має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Тому позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо дотримання процесуального порядку форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 263-267 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно ст.175 УПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Однак, позивачем подано позов без дотримання вказаних вимог.
Так, позивачем не надано доказів того, що для дітей створені належні умови для проживання, виховання та розвитку (діти мають необхідні меблі та побутову техніку, окрему кімнату, в якій є місце для сну та відпочинку, місце для приготування уроків», оскільки відсутні докази цього (акт обстеження житлових умом, тощо).
Не надано доказів звернення до суду з заявою про видачу судового наказу (не надано копію заяви, судового наказу), а також того, що «відповідачка повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та створює позивачу перешкоди в захисті законних прав та інтересів дітей» (довідки з місця навчання дітей, гуртків; декларація про обрання сімейного лікаря, тощо, з яких би вбачалося, що саме батько займається вихованням дітей).
Також матеріали справ не містять Договору про надання правової допомоги від 29.03.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Іванченко М.В.
При розгляді спору щодо визначення місця проживання дитини обов'язковим є залучення органу опіки та піклування і надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників справи, що ускладнює вирішення справи в цілому.
Проте, в якості третьої особи у позові залучено не орган опіки, а службу у справах дітей, що також підлягає виправленню.
Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Так, стаття 159 СК України встановлює право батьків на визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з положеннями ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, зазначене питання вирішується судом або органом опіки та піклування, в разі якщо між сторонами існує спір.
З тексту позовної заяви не вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей сторін, оскільки відсутні докази того, що сторони (сторона) зверталася з вказаним питанням до органу опіки, який не зміг вирішити вказане питання без позасудового розгляду.
Позивачем, крім того, не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між подружжям існує спір щодо визначення місця проживання дітей.
Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відомості щодо реєстрації місця проживання їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі - відсутні. Вказане підтверджується витягами з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 31.03.2023.
При цьому, позивач в позовній заяві не зазначив в чому спірність правовідносин, що склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх малолітніх дітей, чим це підтверджується і чому не може бути вирішено сторонами у безспірному порядку за участі органу опіки.
Суддя звертає увагу, що вимога про визначення місця проживання дитини при відсутності спору з цього приводу між подружжям є підставою для закриття провадження по справі.
Виходячи з наведеного, позивачеві необхідно визначитися зі своїми позовними вимогами, навести обґрунтування цих позовних вимог та зазначити докази на підтвердження кожної обставини.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Постановою Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) зазначено, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Однак, в порушення вказаних норм закону позивачем не додано до позовної заяви відповідних письмових доказів, якими б обґрунтовувалися його вимоги.
Також, позивач не вказує, чи звертався він або відповідачка до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались, у протилежному випадку не долучено вмотивованої відмови даного органу у розгляді його звернення.
В позовній заяві відсутнє підтвердження про те, що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору, якщо такі заходи проводились, та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 185, 258 - 261 ЦПК України,
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у стправах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району про визначення місця проживання дітей - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачці, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною і повертається позивачці.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.С. Звєздова