Справа № 159/1025/23 Провадження №11-сс/802/165/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 ,
Слідчий СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель, Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, судимого, в рамках кримінального провадження №12023030550000235 від 22 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, якому 24 лютого 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.
В обґрунтування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий вказує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та у разі визнання його винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а тому перебуваючи на волі, здатен легко долати моральні бар'єри і застороги, законні заборони, загроза покарання може спонукати його до вчинків, які дозволять цієї загрози уникнути, тому може з легкістю залишати місце проживання та виїхати за межі Волинської області, зокрема до території непідконтрольній владі України і його місцеперебування буде встановити проблематично, що призведе до затягування процесуальних строків, прийняття процесуальних рішень під час досудового слідства та в суді. Таким чином, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Окрім цього, зважаючи на те, що очевидцями вчинення даного кримінального правопорушення та основними свідками у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які являються хорошими знайомими підозрюваного ОСОБА_7 , з якими перебуваючи на волі останній проводить весь свій вільний час, розпиваючи спиртні напої, тому перебуваючи на волі може чинити психологічний тиск на них, вчинити змову з останніми, з метою зміни показів, висування нових, неправдивих версій вчиненого, для уникнення від відповідальності за скоєне, а тому наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Також підозрюваний ОСОБА_7 є особою раніше судимою за вчинення кримінальних правопорушень, зокрема тяжких. Лише в 2020 році був засуджений до 3 років 2 місяців позбавлення волі та фактично відразу ж після звільнення з місць відбування покарання продовжив злочинну діяльність та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності. Окрім цього, після звільнення підозрюваний ОСОБА_7 ніде не працевлаштувався, офіційного джерела прибутку немає та щодня вживає спиртне, купувати яке за що немає, а тому заробляє на спиртне та прожиття вчиненнями крадіжок, тобто злочинним шляхом та перебуваючи на свободі, не будучи ізольованим від суспільства несе велику суспільну небезпеку та буде продовжувати вчиняти нові злочини, а тому наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За наведених вище мотивів слідчий просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 24 квітня 2023 року, із можливістю внесення застави (як вбачається із мотивувальної частини клопотання) в максимальному розмірі.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовлено.
Водночас, підозрюваному ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 18:00 години до 07:00 години, з покладенням обов'язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками, здати слідчому на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну строком до 22 травня2023 року включно.
Контроль за виконанням ухвали в частині домашнього арешту покладено на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, однак не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам. А тому, слідчий суддя враховуючи особу підозрюваного, який хоча офіційно і не працює, проте отримує дохід від тимчасових підробітків, має на утриманні малолітню дитину, одружений, відомості про негативну характеристику відсутні, з пояснень слідчого на час розгляду клопотання жодних порушень процесуальної поведінки не проявляв, прийшов до висновку про доцільність та можливість застосування запобіжного заходу, визначеного ст. 176 КПК України, зокрема у виді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання - АДРЕСА_1 , у певний період доби (з 18:00 год. по 07:00 год.) з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України строком до 22.05.2023 року включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить його скасувати та постановити нове, яким обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Вказує про те, що слідчим суддею всупереч положенням КПК України не наведено достатніх мотивів на підставі яких він прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також убезпечить від виникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вважає, що при розгляді клопотання стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також недостатності застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою.
В апеляційний суд захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, 03.04.2023 року на електронну адресу Волинського апеляційного суду від захисника ОСОБА_13 надійшло клопотання, в якому останній вказує про те, що він немає можливості з'явитися в апеляційний суд, оскільки бере участь у обов'язковому семінарі по підвищенню кваліфікації, просить апеляційну скаргу прокурора розглядати у його відсутності та відмовити у її задоволенні, так як підозрюваний ОСОБА_7 вже перебуває під вартою за ухвалою слідчого судді в іншому кримінальному провадженні та вирішується питання про об'єднання кримінальних проваджень.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, підозрюваного, який її заперечив та просив залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
За положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані в повній мірі.
Статтею ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176 - 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Судом встановлено, що СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 22 лютого 2023 року за №12023030550000235, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , якому 24 лютого 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні цього злочину. Обґрунтованість підозри у вчиненні злочину стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.
При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить запобіганню доведеним в ході розгляду провадження ризикам, передбачених у п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею правильно враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання доведеним ризикам, як переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт.
Твердження сторони обвинувачення щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Вищевказані доводи прокурора, а також інші, які викладені в апеляційній скарзі на думку апеляційного суду, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в застосуванні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, ані слідчим, ані прокурором не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема - домашнього арешту, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року про відмову в застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 18:00 години до 07:00 години, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України строком до 22 травня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді